Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №420/9153/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9153/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача, Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.03.2026 ВП№ 80529807 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588 (тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім),00 грн.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що відповідач неправильно визначив суму виконавчого збору, через те, що спірні відносини, які були розглянуті судом у справі №420/26293/25 ( зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації) мають всі ознаки майнового спору.

Позивач зазначає, що у разі звернення до суду з вимогами про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, такий спір є майновим.

Натомість до позовних вимог немайнового характеру, вважає позивач, відностяться вимоги , які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається вартісній оцінці.

В контексті судової справи, рішення за результатами розгляду якої належить до виконання, позивачка (стягувач у виконавчому провадженні) звернулася з позовною вимогою про нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації базового місяця. Безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог, на думку позивача) стала зміна складу майна сторін.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що оскільки резолютивна частина рішення суду, яке належить до виконання, не містить стягнення конкретної суми з військової частини на користь стягувача, тому рішення не може вважатися майновим. Таким чином, відповідач законно виходив з вимог стягнення виконавчого збору в розмірі , що встановлений для виконання рішення немайнового характеру.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

07.04.2026 суд ухвалив відкрити провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій справ. Цією ж датою суд ухвалив витребувати у відповідача матеріали виконавчого провадження та зупинив провадження у справі.

08.04.2026 суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

21.04.2026 суд ухвалив поновити провадження у справі та продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

29.05.2026 суд ухвалив відмовити в задовленні клопотанні пзивача про звернення з поданням до Верховного Суду.

IV. Обставини, встановлені судом

18.03.2026 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №80529807. Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа №420/26293/25, виданного 05.03.2026 Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (стягувачу) грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням індексації грошового щзабезпечення, із встановленням для обчислення індексаціїх місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року.

18.03.2026 відповідач виніс постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588 грн. , як за спір немайнового характеру.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ч.1,2,3, абз.першого ч.4 ст. 27 чинного Закону України “Про виконавче провадження” :

“1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)”.

Частиною 1 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 встановлено, що виконання рішень , за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст.63 ЗУ “Про виконавче провадження”.

В свою чергу відповідно до ч.1 ст.63 ЗУ “Про виконавче провадження” регулює порядок виконання рішень немайнового характеру. Так відповідно до ч.1 цієї статті: “За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження”.

Звертаючись до обставин цієї справи позивач вважає, що спір , за яким винесено остаточне рішення, є майновим, а тому сума виконавчого збору нарахована відповідачем невірно.

Проте суд не погоджується з аргументами позивача, оскільки резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №420/26293/25 не передбачає стягнення конкретної суми. Суть спору у цій справі зводиться до захиста права позивачки на отримання допомоги на оздоровлення в повному обсязі, тобто право на оплату праці в її реальній вартості. В даному випадку суд визнав право позивачки на отримання допомоги на оздоровлення в повному обсязі з урахуванням індексації та визначив базовий місяць підвищення. Суд звертає увагу, що позивачка не просила у позові, а суд у цій справі не визначав розмір виплати, суд поклав обов`язок на відповідача самостійно визначити суму, що є характерною ознакою немайнового спору. Рішення суду не містить в собі визначену оцінку вартості майна, тому вимоги - зобов`язати нарахувати та виплатити не можуть розглядатися як вимоги майнового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі №907/9/17 та від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зробила правовоий висновок про те, що рішення є майновим лише тоді, коли суд визначає суму стягнення; якщо ж рішення зобов`язує вчинити дії, навіть якщо вони мають фінансові наслідки - воно є немайновим.

Таким чином, суд робить висновок про хибне визначення позивачем спору , за результатами розгляду якого остаточне рішення належить до виконання, як майнового.

Отже, на підставі викладеного, суд висновує, що відповідач законно виходив з вимог стягнення виконавчого збору в розмірі , що встановлений для виконання рішення немайнового характеру.

VI. Судові витрати

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в справі експертизи не проводилися, свідки не викликалися, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.