Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №420/41500/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41500/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0639223-2408-1502-UA51060090000014997 від 16.06.2025 р.;

зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5 код ЄДРПОУ: 44069166) при визначенні у наступних податкових періодах зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за об`єктом нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , застосовувати пільгу згідно абз. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 13.05.1999 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області, як фізична особа-підприємець. Для виробництва вапна та гіпсових сумішей він використовує приміщення нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 482,20кв.м, які належать йому за правом власності на підставі договору дарування нерухомого майна від 10.11.2005р. №4097, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12716992. Використання приміщень у підприємницькій діяльності для виробництва вапна та гіпсових сумішей підтверджує довідка Городненської сільської ради Болградського району від 02.06.2023р. №502, та форма №20-ОПП.

Позивач вказує, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , яку він використовує у підприємницькій діяльності за КВЕД:23.52 секція «С» КВЕД ДК 009:2010, належить до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0639223-2408-1502-UA51060090000014997 від 16.06.2025 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а дії Головного управління ДПС у Одеській області щодо нарахування суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, щодо нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , протиправними.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року відкрито провадження у справі та ухвален розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив, у якому представник відповідача вказує, що Головне управління ДПС у Одеській області позов не визнає, вважає, що вимоги позивача, які викладені в позові, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, відтак не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що згідно з даними інформаційно – комунікаційної системи ДПС, які відповідають відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на дату формування податкових повідомлень – рішень на праві власності перебувають/перебували наступні об`єкти нерухомого майна: нежиле приміщення, загальною площею 482,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Керуючись статтями 266 та 102 ПКУ в автоматичному режимі згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС, на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.06.2025 № 0639223-2408-1502-UA51060090000014997 за 2024 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Наданий ОСОБА_1 витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва б/н від 21.06.2024 не може підтверджувати приналежність нежитлової будівлі до класу 1251 «Промислові будівлі» по якої сформоване податкове повідомлення – рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Підстави для застосування положення «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ до зазначеного об`єкту нежитлової нерухомості - відсутні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.05.1999 року з видами діяльності за КВЕД: 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей (основний), 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 43.34 Малярні роботи та скління 43.32 Установлення столярних виробів, 43.31 Штукатурні роботи, 01.47 Розведення свійської птиці.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 362673982 від 22.01.2024 року позивачу з 10.11.2005 року на підставі права власності належить нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

16.06.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0639223-2408-1502-UA51060090000014997, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у сумі 17118,10 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.5 ст.266 ПК України закріплено порядок встановлення ставок податку зокрема для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб ставки податку, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Ставка податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості (пп.266.5.1 ПКУ), а об`єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018- 2000 (п.266.2 ПКУ) (постанови Верховного Суду у справах №826/1338/17, №500/90/19).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно ДК 009:2010 економічна діяльність – процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва – це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 року у справі № 440/359/20 вказав, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб`єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. “є” пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України має бути наявність двох обов`язкових складових:

- об`єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (НК 018:2023 з 16.03.2024);

- об`єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до національного класифікатора НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.02.2023 року №3573, який набрав чинності 01.01.2024, у НК 018:2023 використовуються терміни, визначені Європейським класифікатором типів споруд, а саме:

Будівлі це криті споруди, які можуть використовуватися окремо, побудовані для постійних цілей, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Нежитлові будівлі це споруди, які переважно використовуються або призначені для нежитлових цілей. Якщо не менше половини загальної корисної площі використовується для житлових потреб, будинок належить до житлових.

Згідно вказаного НК розділ 12 “Нежитлові будівлі” включає клас 1251 “Промислові будівлі”, який включає: будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

Отже, у даній справі підлягає встановленню, чи відноситься належна позивачу будівля до визначених у підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктів, на які поширюється податкова пільга, та чи використовує позивач дану будівлю за призначенням у своїй господарській діяльності.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей, що відноситься до секції C «Переробна промисловість».

Відповідно до довідки Городненської сільської ради Болградського району Одеської області від 02.06.2023 р. № 502 вона видана позивачу у тому, що нежитлове приміщення, яке належить йому та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 01.01.2020 року використовується у промисловій діяльності, а саме в процесі виробництва вапна та гіпсових сумішей.

Крім того, позивачем до суду надано:

- технічний паспорт на комплекс будівель та споруд виробничого призначення від 21.06.2024 року на об`єкт за адресою: Одеська обл, Болградський р-н, Городненська територіальна громада, с. Дмитрівка, вул. Марангоз Миколи, 229а, реєстраційний номер ТІ01:5144-7876-4333-6262 інвентаризаційна справа б/н, виготовленого ФОП ОСОБА_2 за замовленням ОСОБА_1 ;

- витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва б/н від 21.06.2024, згідно якого нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , відноситься до типу: комплекс (будова), коду ДКБС: 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості HK 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд»: 1251 Промислові будівлі, Класифікатору об`єктів містобудування: 2003010100;

- повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (Форма №20-ОПП) від 23.01.2024, відповідно до якої позивач надав до податкових органів інформацію щодо об`єкта оподаткування “цех” за адресою АДРЕСА_1 .

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем до суду надано належні та достатні докази на підтвердження того, що на належний йому на праві приватної власності об`єкт нежитлової нерухомості, щодо якого прийнято оскаржуване рішення, поширює свою дію податкова пільга, встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

У свою чергу відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що будівля нерухомості, яка належить позивачу на праві власності, не є будівлею промисловості, віднесеної до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) згідно із Класифікатором будівель і споруд НК 018:2023, та що вона не використовувалась позивачем за призначенням у його господарській діяльності за спірний період.

Відтак, зважаючи на викладене суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0639223-2408-1502-UA51060090000014997 від 16.06.2025 року.

Що ж до позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5 код ЄДРПОУ: 44069166) при визначенні у наступних податкових періодах зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за об`єктом нерухомого майна розташованого за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Миколи Марангоз б. 229а, застосовувати пільгу згідно абз. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Суд вважає, що такі вимоги позивача є передчасними, оскільки стосуються по суті правовідносин, які ще не існують, позивачу податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на майбутні періоди не нараховані, права позивача в цій частині не були порушені, а отже такі вимоги спрямовані на майбутнє, через що не підлягають задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Тож з урахуванням наведеного, вказані вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 1211,00 грн.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0639223-2408-1502-UA51060090000014997 від 16.06.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П. Марин