Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №420/7833/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7833/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах в повному обсязі, протиправною;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ? додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах в повному обсязі;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рік грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рік грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704.

Адміністративний позов поданий за допомогою підсистеми “Електронний суд”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 15.05.2022 по 08.05.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водій 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 5 батальйону, сержант резерву. Проте, як зазначено у позові, у період проходження військової служби відповідач здійснював розрахунок та виплату грошового забезпечення невірно, а саме виходячи з показників прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, замість відповідного календарного року, а також не виплатив додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах в повному обсязі. З метою перевірки коректності нарахування грошового забезпечення за період проходження військової служби, позивач звернувся за правовою допомогою, після чого стало відомо про вищевказані порушення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Доводи позову мотивовані наступним.

Щодо розрахунку грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, позивач посилається на те, що у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 про скасування пункту 6 Постанови КМУ №103, посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704. Також у позові зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн. Отже, застосування відповідачем розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу та окладу за військове звання при нарахуванні грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж передбачено законом, порушує право позивача на належний рівень грошового забезпечення.

Щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, у позові зазначено, що пунктом 1 постанови КМУ №168 передбачено наявність умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Позивач стверджує, що відповідає вказаним умовам, відтак має право на збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 0666/118/311 від 12.01.2026 року, згідно якої позивач в період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Миколаївська область, Миколаївський район, Веснянська сільська ТГр; Одеська область, Одеський район, Южненська міська ТГр; Донецька область, Бахмутський район, Торецька міська ТГр. Проте, попри залучення позивача до участь у заходах, додаткова винагорода за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, не виплачена, чим порушено його право на гарантовану державою додаткову винагороду.

Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 20000, 00 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

08.04.2026 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Щодо розрахунку грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, відповідач зазначив, що у спірний період відповідач керувався чинною редакцією постанови КМУ №704, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, оскільки мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Відповідач вважає, що скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 не відновлює первинну редакцію пункту 4 Постанови КМУ № 704, оскільки таке застосування суперечить застосуванню п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п. 4 Постанови № 704. Таким чином, доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, відповідач вважає помилковими.

Щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік в розрахунку 100 тисяч гривень, відповідач зазначив, що відповідно до картки особового рахунку (до відзиву додається) з врахуванням отримання коштів в наступному місяці за попередній, позивачу було нараховано додаткову винагороду з розрахунку до 100 тисяч. Проте, враховуючи те, що позивач перебував не постійно в зоні бойових дій виплати здійснювалися пропорційно дням, що підтверджується довідками перебування. Крім того, нарахування в 2022 році з розрахунком 100 тисяч здійснювалося за двома позиціями 100 та 30 тисяч, які в сумі складали 100 тисяч загальної суми. Таке нарахування здійснювалося по всій території України. З 1 січня 2023 року розрахунок здійснювався 30 тисяч та 100 тисяч окремо, оскільки винагорода в 30 тисяч нараховувалася лише за здійснення забезпечення та логістичних задач, а винагорода 100 тисяч нараховувалася лише за безпосередню участь у здійсненні забезпечення національної безпеки України з прямим зіткненням з противником. Як вбачається з довідки про безпосередню участь та довідки особового рахунку, позивачу здійснювалися виплати такі як премія захисника, додаткова винагорода в розрізі 30 та 70 тисяч, що в сумі дає загальну суму яка відповідає періодам безпосередньої участі у здійсненні захисту національної безпеки України. Тому вимоги позивача щодо не нарахування додаткової винагороди відповідач вважає безпідставними.

Також у відзиві відповідач заперечував щодо заявленої позивачем до розподілу суми судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 20000, 00 грн., посилаючись на її непропорційність.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.02.2022 року був призваний на військову службу за призивом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, та у період з 15.05.2022 по 08.05.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 ; має статус учасника бойових дій, про що видане посвідчення серії НОМЕР_5 .

Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 , від 12.01.2026 року №0666/118/311, солдат ОСОБА_1 , водій 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , у період з 22.06.2022 по 28.06.2022, з 20.07.2022 по 27.07.2022, з 12.08.2022 по 18.08.2022, 3 27.08.2022 по 03.11.2022, з 01.02.2023 по 10.02.2023, 3 21.02.2023 по 13.03.2023, з 01.04.2023 по 31.07.2023, з 16.08.2023 по 09.03.2024, з 25.03.2024 по 26.04.2024, з 28.04.2024 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 23.09.2024, з 04.12.2024 по 13.03.2025 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Миколаївська область, Миколаївський район, Веснянська сільська ТГр; Одеська область, Одеський район, Южненська міська ТГр; Донецька область, Бахмутський район, Торецька міська ТГр

Підстава: рапорт командира 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 вх. № 19980 від 19.04.2025; журнали бойових дій 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 інв. № 315/дск від 26.05.2022, інв. № 183/дск від 09.01.2024, інв. № 802/дск від 30.07.2024, інв. № 1123/дск від 18.11.2024, інв. № 127/дск від 07.01.2025.

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що за відомостями Картки особового рахунку йому не було проведено виплату додаткової грошової винагороди за усі періоди, вказані у Довідці про безпосередню участь від 12.01.2026 року №0666/118/311, а саме з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та заходах.

Згідно Карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 рр., позивачу виплачена додаткова винагорода (з врахуванням отримання коштів в наступному місяці за попередній):

Протягом 2022 року:

Додаткова винагорода за безпосередню участь: у серпні 2022 – 18064,52 грн.; у вересні 2022 – 27096, 77 грн.; у жовтні 2022 – 70000,00 грн.; у листопаді 2022 – 70000,00 грн.; у грудні 2022 – 70000,00 грн.;

Протягом 2023 року:

Додаткова винагорода 30 тис.: у березні 2023 – 19285,71 грн.; у квітні 2023 – 12 580,65 грн.; з травня по грудень 2023 – 30000,00 грн. щомісячно.

Додаткова винагорода за безпосередню участь: з січня по грудень 2023 нарахування відсутні.

Протягом 2024 року:

Додаткова винагорода 30 тис.: у січні 2024 - 30000,00 грн.; у лютому 2024 - 30000,00 грн.; у березні 2024 - 30000,00 грн.; у квітні 2024 - 15483,87 грн.; у травні 2024 - 29000,00 грн.; у червні 2024 - 20322,58 грн.; у липні 2024 - 20000,00 грн.; у вересні 2024 - 15483,87 грн.; у жовтні 2024 – 30000, 00 грн.

Додаткова винагорода за безпосередню участь (100 тис.): у червні 2024 – 32258,06 грн.; у липні 2024 – 33333,33 грн.; у серпні 2024 – 3225, 81 грн.; у жовтні 76666,67 грн.

Також спірним між сторонами стало питання щодо розрахунку грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби з 15.05.2022 по 08.05.2025 рр. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рр., а також щодо розрахунку грошового забезпечення за період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рр. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;

допомоги.

Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавку за вислугу років;

підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;

надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;

доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

премію;

морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;

одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;

інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Щодо позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рр. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018.

Постановою КМУ №704 збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).

Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (надалі - постанова № 103), якою внесено зміни до постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 постанови № 103).

Постанова КМУ №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 дійшов висновку про необхідність застосування з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) положень пункту 4 постанови №704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.

Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п.4 постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Водночас, пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

20.05.2023 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481, якою внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Водночас, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року набрало законної сили 18.06.2025 року, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність 18.06.2025 року.

Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 сформував висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 після визнання нечинним пункту 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481, а саме:

«Пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин (п.47).

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення у 2024 році, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та право на перерахунок пенсії на її підставі (п.51).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481 та сформувати наступний: до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн».

Враховуючи наведені висновки Верхового Суду щодо відсутності у суду права, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт (п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481) безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин, а також вищезазначений аналіз положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність у позивача права у спірний період на визначення розмірів складових грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями), виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.

Проте, судом встановлено, що у спірний період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рр. обчислення грошового забезпечення позивачу здійснювалось відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови КМУ №103 та Постанови КМУ №481, виходячи з розміру 1762 гривні, що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства та правовими висновками Верховного Суду.

Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців у 2022-2025 роках, є більшим ніж 1762, 00 гривні.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рр. за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 03.11.2022 рік, з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, 16.08.2023 року по 09.03.2024 рр.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції від 01.07.2022 року, яка застосовується з 1 червня 2022 року, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

21.01.2023 року набули чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», відповідно до якої:

1. У пункті 1:

1) у першому реченні абзацу першого:

слова “військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,”, “співробітникам Служби судової охорони,” виключити;

після слів “перебуваючи безпосередньо в районах” доповнити словами “їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,”.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.

Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції Постанови КМ № 43 від 20.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

У спірний період з 22.06.2022 по 30.01.2023 порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, було врегульовано, зокрема, Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29).

Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що слід розуміти під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів”.

Під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів” (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Згідно пункту 2 Окремого доручення № 912/з/29, на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Згідно пункту 5 Окремого доручення № 912/з/29, виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам. (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Згідно пункту 6 Окремого доручення № 912/з/29, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 9 Окремого доручення № 912/з/29 визначено не включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень військовослужбовців, які:

9.1. Беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

9.2. Проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном.

9.3. Добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира (начальника).

9.4. Самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

9.5. Відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника).

9.6. Усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника).

9.7. Відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

9.8. Вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника).

9.9. Навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство.

9.10. Вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини.

9.11. Перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) або у відпустках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення).

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у підпунктах 9.4. - 9.8., 9.10., які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини.

Вирішуючи цей спір, суд констатує, що відповідач не повідомляв про наявність обставин, передбачених пунктом 9 Окремого доручення № 912/з/29.

Пунктом 3 Окремого доручення № 912/з/29 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Так, з аналізу наведених норм Окремого доручення № 912/з/29, що діяли у спірний період, вбачається, що військовослужбовцям ЗСУ на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн., а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджені Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Зокрема доповнено Порядок №260 новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 лютого 2023 року.

Отже, розділ XXXIV Порядку №260 застосовується до спірного періоду з 01.02.2023 по 09.03.2024 рр.

Згідно з пунктом 2 розд. XXXIV Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Згідно з пунктом 4 розд. XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 10 розд. XXXIV Порядку №260, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з пунктом 15 розд. XXXIV Порядку №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);

навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.

Вирішуючи цей спір, суд констатує, що відповідач не повідомляв про наявність обставин, передбачених пунктом 15 розд. XXXIV Порядку №260.

З аналізу наведених норм розд. XXXIV Порядку №260 слідує, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень виплачується за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час перебування безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та з одночасним виконанням бойових (спеціальних) завдань (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Підставою для виплати спірної додаткової винагороду у розмірі до 100 000, 00 грн. є документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях чи заходах в районах їх здійснення з виконанням бойових (спеціальних) завдань.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що у спірні періоди позивачу виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку до 100 тисяч. Проте, враховуючи те, що позивач перебував не постійно в зоні бойових дій виплати здійснювалися пропорційно дням, що підтверджується довідками перебування. Проте, зазначені довідки відповідачем не надані.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у спірний період, суд дійшов наступного.

Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 , від 12.01.2026 року №0666/118/311, солдат ОСОБА_1 , водій 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , у період з 22.06.2022 по 28.06.2022, з 20.07.2022 по 27.07.2022, з 12.08.2022 по 18.08.2022, 3 27.08.2022 по 03.11.2022, з 01.02.2023 по 10.02.2023, 3 21.02.2023 по 13.03.2023, з 01.04.2023 по 31.07.2023, з 16.08.2023 по 09.03.2024, з 25.03.2024 по 26.04.2024, з 28.04.2024 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 23.09.2024, з 04.12.2024 по 13.03.2025 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Миколаївська область, Миколаївський район, Веснянська сільська ТГр; Одеська область, Одеський район, Южненська міська ТГр; Донецька область, Бахмутський район, Торецька міська ТГр.

Підстава: рапорт командира 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 вх. № 19980 від 19.04.2025; журнали бойових дій 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 інв. № 315/дск від 26.05.2022, інв. № 183/дск від 09.01.2024, інв. № 802/дск від 30.07.2024, інв. № 1123/дск від 18.11.2024, інв. № 127/дск від 07.01.2025.

Отже, підстави участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України … (рапорт командира 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 вх. № 19980 від 19.04.2025; журнали бойових дій 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 інв. № 315/дск від 26.05.2022, інв. № 183/дск від 09.01.2024, інв. № 802/дск від 30.07.2024, інв. № 1123/дск від 18.11.2024, інв. № 127/дск від 07.01.2025) визначені у Довідці від 12.01.2026 року №0666/118/311, що прямо відповідає переліку документів, визначених Окремим дорученням та Порядком №260.

Згідно Карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 рр., позивачу виплачена додаткова винагорода (з врахуванням отримання коштів в наступному місяці за попередній):

Протягом 2022 року:

Додаткова винагорода за безпосередню участь: у серпні 2022 – 18064,52 грн.; у вересні 2022 – 27096, 77 грн.; у жовтні 2022 – 70000,00 грн.; у листопаді 2022 – 70000,00 грн.; у грудні 2022 – 70000,00 грн.;

Протягом 2023 року:

Додаткова винагорода 30 тис.: у березні 2023 – 19285,71 грн.; у квітні 2023 – 12 580,65 грн.; з травня по грудень 2023 – 30000,00 грн. щомісячно.

Додаткова винагорода за безпосередню участь: з січня по грудень 2023 нарахування відсутні.

Протягом 2024 року:

Додаткова винагорода 30 тис.: у січні 2024 - 30000,00 грн.; у лютому 2024 - 30000,00 грн.; у березні 2024 - 30000,00 грн.; у квітні 2024 - 15483,87 грн.; у травні 2024 - 29000,00 грн.; у червні 2024 - 20322,58 грн.; у липні 2024 - 20000,00 грн.; у вересні 2024 - 15483,87 грн.; у жовтні 2024 – 30000, 00 грн.

Додаткова винагорода за безпосередню участь (100 тис.): у червні 2024 – 32258,06 грн.; у липні 2024 – 33333,33 грн.; у серпні 2024 – 3225, 81 грн.; у жовтні 76666,67 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи відомості Картки особового рахунку позивача за 2022 р., а також, що отримання коштів в наступному місяці здійснюється за попередній, судом встановлено, що за період з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 рр. позивачу виплачена додаткова винагорода за участь, але з розрахунку 70000,00 грн. (наприклад за липень: 18064,52 грн. (розрахунок: 2258,06 грн. х 8 днів (70000/31=2258,06/1 день).

Відповідач у відзиві пояснював, що нарахування додаткової винагороди в 2022 році з розрахунком 100 тисяч здійснювалося за двома позиціями 70 та 30 тисяч, які в сумі складали 100 тисяч загальної суми.

Однак, суд відхиляє зазначені твердження відповідача, оскільки вони не відповідають приписам пункту 1 постанови КМУ №168, у редакціях 2022 року, яка розмежовує виплату додаткової винагороди в розмірах 30 000 гривень та 100 000 гривень, а саме додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям (зокрема) ЗСУ, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Тобто, умова, що винагорода 100 тисяч включає 30 000 та 70 000 гривень окремо відсутня.

При цьому, оскільки відповідач виплачував позивачу додаткову винагороду за участь за періоди з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 рр., то визнає право позивача на таку винагороду пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За таких обставин, суд визнає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 грн. пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 рр.

При цьому, з урахуванням виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 70 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що визнано судом протиправним, суд вважає доцільним зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», за періоди з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 рр., з розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Також судом встановлено, що за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік, підтверджений Довідкою від 12.01.2026 року №0666/118/311, додаткову винагороду позивачу не нараховано та не виплачено.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за період з 22.06.2022 по 28.06.2022 рік щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Щодо наступного спірного періоду, а саме з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, з 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік.

Згідно Карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 рр., позивачу виплачена додаткова винагорода (з врахуванням отримання коштів в наступному місяці за попередній):

Протягом 2023 року:

Додаткова винагорода 30 тис.: у березні 2023 – 19285,71 грн.; у квітні 2023 – 12 580,65 грн.; з травня по грудень 2023 – 30000,00 грн. щомісячно.

Додаткова винагорода за безпосередню участь: з січня по грудень 2023 нарахування відсутні.

Протягом 2024 року:

Додаткова винагорода 30 тис.: у січні 2024 - 30000,00 грн.; у лютому 2024 - 30000,00 грн.; у березні 2024 - 30000,00 грн.; у квітні 2024 - 15483,87 грн.; у травні 2024 - 29000,00 грн.; у червні 2024 - 20322,58 грн.; у липні 2024 - 20000,00 грн.; у вересні 2024 - 15483,87 грн.; у жовтні 2024 – 30000, 00 грн.

Додаткова винагорода за безпосередню участь (100 тис.): у червні 2024 – 32258,06 грн.; у липні 2024 – 33333,33 грн.; у серпні 2024 – 3225, 81 грн.; у жовтні 76666,67 грн.

Тобто, додаткова винагорода в розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах позивачу за період з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, з 16.08.2023 року по 09.03.2024 рік не нараховувалась та не виплачувалась, а тільки 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту); - відповідно до пункту 2 розд. XXXIV Порядку №260.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи суд виходить з наступного.

Дійсно Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 12.01.2026 року №0666/118/311 підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Миколаївська область, Миколаївський район, Веснянська сільська ТГр; Одеська область, Одеський район, Южненська міська ТГр; Донецька область, Бахмутський район, Торецька міська ТГр.

Однак, ця довідка не підтверджує, що позивач виконував саме ті бойові (спеціальні) завдання, за які передбачена виплата додаткової винагороди в розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, відповідно до пункту 2 розд. XXXIV Порядку №260.

При цьому, позивачу нарахована додаткова винагорода 30000 гривень, яка також передбачає виконання бойових (спеціальні) завдань згідно з бойовими наказами за періоди, підтверджені Довідкою від 12.01.2026 року №0666/118/311.

З огляду на відсутність доказів, які підтверджують безпосередню участь позивача у період з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, з 16.08.2023 року по 09.03.2024 рр. у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, відповідно до пункту 2 розд. XXXIV Порядку №260, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 гривень за період з 01.02.2023 по 10.02.2023 рік, з 21.02.2023 по 13.03.2023 рік, з 01.04.2023 по 31.07.2023 рік, з 16.08.2023 року по 09.03.2024 рр.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, у позовній заяві зазначено, що розмір цих витрат становить 20000,00 грн.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру у 20000,00 грн. позивачем надано:

Копію Витягу з договору про надання правової допомоги № 11/10/25-1 від 11.10.2025 року, укладеного між позивачем - ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Барвенко Ярослав Віталійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 005441 від 15.01.2025 року). Згідно пункту 3.1 цього Договору загальна вартість послуг (винагорода) становить 20000,00 грн.

копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2026 року за Договором про надання правничої допомоги № 11/10/25-1 від 11.10.2025 року на суму послуг 20000,00 грн. (за описом);

копію квитанції на оплату послуг від 18.03.2026 року на суму 20000,00 грн.

У матеріалах справи також наявний Ордер на надання правничої допомоги Серії ВН № 1678509 від 19.03.2026 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги у справі №420/7833/26.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Відповідач заперечував щодо заявленої позивачем до розподілу суми судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 20000, 00 грн., посилаючись на її непропорційність

Дослідивши вищезазначені докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що даний спір не є занадто складним, не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи. Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні)

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Відтак, суд вважає клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу частково обґрунтованим в частині стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рр. включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017р. № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 15.05.2022 по 08.05.2025 рр. включно, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 грн. пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 22.06.2022 по 28.06.2022, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 рр.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», за періоди з 22.06.2022 по 28.06.2022, з 20.07.2022 по 27.07.2022 рік, з 12.08.2022 року по 18.08.2022 рік, з 27.08.2022 року по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 рр., з розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволення решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук