Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №420/27782/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27782/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов`язаного із захистом Батьківщини з 29.10.2023 по 14.11.2023, з 15.12.2023 по 05.01.2024 та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованій довідкою ВЛК № 234 від 14.11.2023 на 30 календарних днів;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов`язаного із захистом Батьківщини з 29.10.2023 по 14.11.2023, з 15.12.2023 по 05.01.2024 та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованій довідкою ВЛК № 234 від 14.11.2023 на 30 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 29.10.2023 року отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої сідниці, 5 пальця лівої стопи. Закритий перелом головки плюсневої кістки 5 пальця лівої стопи, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №693/10767 від 06.11.2023 р. В довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №693/10767 від 06.11.2023 року зазначено: «за обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , на території України, в результаті обстрілу із гранатометів, перебуваючи у засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевларова каска). В стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував…».

Позивач вказує, що у зв`язку з отриманням бойового поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування тяжкого поранення. У період перебування на стаціонарному лікуванні з 29.10.2023 по 14.11.2023, з 15.12.2023 по 05.01.2024 та у період перебування відпустці за станом здоров`я, рекомендованій довідкою Довідки ВЛК № 234 від 14.11.2023 року на 30 календарних дій не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди у повному розмірі відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відтак, зазначає позивач, у зв`язку з отриманням бойового поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні та у відпусткці за станом здоров`я у повному розмірі.

21.08.2025 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до розпорядження керівника апарату №911 від 23.12.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.12.2025 справу №420/27782/25 передано для розгляду головуючому судді Марину П.П.

Ухвалою суду від 15.01.2026 року прийнято до провадження справу №420/27782/25 та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвали від 21.08.2025 року та від 15.01.2026 року відповідачем отримано в особистому кабінеті в системі “Електронний суд” 22.08.2025 року о 00:22 год та 16.01.2026 року о 01:00 год відповідно, проте відзив на позов від відповідача до суду станом на дату прийняття даного рішення не надано.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 02.02.2023 року по 01.02.2024 року.

Відповідно до первинної медичної картки ВМЦ “Юрківка” від 29.10.2023 року позивач отримав поранення - вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення лівої сідниці, V пальця лівої стопи (уламок видалено), закритий перелом головки плюсневої кістки V пальця лівої стопи.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №693/10767 від 06.11.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) зазначено: « 29.10.2023 року одержав(ла) вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої сідниці, 5 пальця лівої стопи. Закритий перелом головки плюсневої кістки 5 пальця лівої стопи.

За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту Вербове, Запорізької області, на території України, в результаті обстрілу із гранатометів, перебуваючи у засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевларова каска).

В стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема:

- у період з 29.10.2023 по 31.10.2023 згідно виписки із медичної картки хворого №13333 КНП “Міська лікарня №9” ЗМР;

- у період з 31.10.2023 по 03.11.2023 згідно виписки № 1898 із медичної картки стаціонарного хворого КНП «Центральна міська лікарня» Олександрійської міської ради;

- з 03.11.2023 по 14.11.2023 згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8383 КНП «Центральна міська лікарня» Олександрійської міської ради;

- з 15.12.2023 по 05.01.2024 згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3803 ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни».

Відповідно до довідки ВЛК № 234 від 14.11.2023 року: відповідно до класифікатора № 370 Міністерства охорони здоров`я України травма так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після травми (контузії, поранення або каліцтва) на 30 календарних днів.

При цьому, позивач стверджує, що йому не було нараховано та виплачено додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 29.10.2023 року по 14.11.2023 року та з 15.12.2023 року по 05.01.2024 року в розмірі 100000,00 грн. за час перебування на лікуванні та у відпустці внаслідок отримання тяжкого поранення.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на дату прийняття даного рішення не припинено.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (тут і далі - Постанова № 168, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктами 11 - 13 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260), визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються зокрема військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2025 року № 693/19552 зазначено, що за періоди: з 28.04.2023-18.07.2023; з 03.08.2023-09.10.2023; з 13.10.2023-19.10.2023 та 24.10.2023-28.10.2023 було виплачено додаткову винагороду з розрахунку 30 000 за повний місяць. За періоди: 10.10.2023-12.10.2023 та 20.10.2023-23.10.2023 та 29.10.2023 було виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100000 гривень.

До вказаного листа позивачу та до суду на виконання ухвали від 21.08.2025 року відповідачем було надано картку особового рахунку ОСОБА_1 за 2023-2024 роки, з якої вбачається, що позивачу у період жовтень 2023 року - лютий 2024 року додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн не виплачувалась.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що позивачу під час його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн згідно з п. 1-2 Постанови №168.

У свою чергу відповідачем до суду жодних заперечень щодо позовних вимог позивача не надано, так само як не надано доказів на підтвердження виплати позивачу додаткової винагороди за період з 29.10.2023 року по 14.11.2023 року та з 15.12.2023 року по 05.01.2024 року, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Що ж до позовних вимог позивача в частині виплати додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованій довідкою ВЛК № 234 від 14.11.2023 на 30 календарних днів суд зазначає.

Так, як вбачається з пункт 1-2 Постанови № 168, військовослужбовці мають право бути включені до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно зі частиною 11 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Судом встановлено що дійсно, відповідно до довідки ВЛК № 234 від 14.11.2023 року ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після травми (контузії, поранення або каліцтва) на 30 календарних днів.

Водночас, позивачем до суду докази вибуття його у відпустку для лікування після травми (контузії, поранення або каліцтва) на 30 календарних днів не надано. З матеріалів справи не вбачається, скільки саме днів позивач перебував у відпустці для лікування та чи взагалі він скористався своїм правом на таку відпустку.

Відтак, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за періоди з 29.10.2023 по 14.11.2023 та з 15.12.2023 по 05.01.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за періоди з 29.10.2023 по 14.11.2023, з 15.12.2023 по 05.01.2024.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Марин П.П.