Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №380/3709/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Львівсправа № 380/3709/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1/Комісія), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2/ ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 і Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виражається у непроведенні належної процедури розгляду (опрацювання) заяви про відстрочку ОСОБА_1 від 04 лютого 2026 pоку, скасувати рішення (Повідомлення) про відмову в оформленні відстрочки, сформованого на підставі Протоколу № 6 від 05 лютого 2026 року, та зобов`язати відповідача провести належний процес опрацювання заяви про відстрочку та розглянути належним чином заяву про відстрочку з урахуванням висновків суду;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви - 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп., а також за подання заяви про забезпечення позову - 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 40 коп., а разом - 2329 (дві тисячі триста двадцять дев`ять) грн 60 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та має батька з інвалідністю ІІ групи. 04 лютого 2026 року позивач з дотриманням процедури, визначеної Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560), звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою та необхідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за сімейними обставинами – наявністю батька з числа осіб з ІІ групою інвалідності за умови відсутності у нього інших утримувачів за законом, які не є військовозобов`язаними. Однак вже наступного дня було ухвалено рішення про відмову, оформлене протоколом № 6 від 05 лютого 2026 року, та на адресу позивача надійшло рішення про відмову в наданні відстрочки, оформлене у вигляді Повідомлення № 2423 від 09 лютого 2026 року, в якому зазначено, що Комісія ухвалила рішення про відмову позивачеві у наданні відстрочки. Причини відмови не зазначено, що суперечить змісту речення третього абзацу четвертого пункту 60 Порядку № 560, а лише наведено вибіркову цитату з пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Жодних відомостей про перевірку підстав для відстрочки у позивача не наводиться. Відповідачами не зазначено, чи є у батька позивача інші отримувачі згідно із законом, а також, чи мають такі особи статус «невійськовозобов`язаних осіб», при тому, що під час звернення за отриманням відстрочки позивач подав окреме клопотання про перевірку підстав для відстрочки у спосіб надсилання відповідних запитів до державних органів відповідно до змісту абзацу першого пункту 60 Порядку № 560, яке проігнороване відповідачами. Так само відповідачі проігнорували приписи частини сьомої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу шостого пункту 6 Порядку № 560 в частині наявності обов`язків з перевірки підстав для відстрочки. Отже, відповідачі без проведення перевірки підстав для відстрочки, не здійснивши комунікації у спосіб інформаційного обміну, не формуючи інформаційні запити до інших державних органів, попри наявне клопотання позивача, на свій розсуд вигадали існування якихось «інших невійськовозобов`язаних осіб» та без зазначення відомостей про наявність у таких осіб обов`язку з утримання батька позивача відповідно до закону сформували протокол № 6 від 05 лютого 2026 року та ухвалили незаконне повідомлення про відмову в наданні відстрочки позивачу. Водночас на жодну особу не покладено обов`язків з утримання батька позивача відповідно до закону, що було належно доведено позивачем доданими до заяви про надання відстрочки документами. Про ці обставини позивач зазначав у своїй заяві про надання відстрочки, окремо надав пояснення та клопотання щодо перевірки викладених у заяві про надання відстрочки обставин. За вказаних обставин, на думку позивача, відповідачі вчинили протиправну бездіяльність, що полягає у непроведенні належної процедури розгляду (опрацювання) заяви позивача від 04 лютого 2026 року про надання відстрочки, тому належить скасувати рішення (повідомлення) про відмову в оформленні відстрочки, сформоване на підставі протоколу № 6 від 05 лютого 2026 року, та зобов`язати відповідачів провести належний процес опрацювання згаданої заяви та належно її розглянути з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на наведене, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позивач також подав до суду додаткові пояснення по суті справи від 12 квітня 2026 року, від 10 травня 2026 року, в яких наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача – адвокат Заіка Артем Миколайович подав до суду заяви від 24 травня 2025 року та від 25 травня 2026 року, в яких, зокрема наголошує на відсутності заперечень відповідачів щодо поданого позивачем позову.

Відповідачі, належно повідомлені про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзивів на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 05 березня 2026 року, у встановлений судом строк відзивів на позовну заяву не подали.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленими відповідачами відзивів на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 05 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; у задоволенні заяв позивача та ОСОБА_2 про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 відмовлено; заяву позивача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 : належно засвідчену копію протоколу № 6 комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 лютого 2026 року та додатки до нього, які стосуються розгляду (опрацювання) заяви про відстрочку ОСОБА_1 ; належно засвідчену копію заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки з доданими до неї документами, за наслідками розгляду якої ухвалено спірне рішення про відмову в наданні відстрочки позивачу.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року у задоволенні заяви позивача від 24 лютого 2026 року про забезпечення позову у справі № 380/3709/26 відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер в реєстрі «Оберіг» 2111202293400110700037, є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку Резерв+.

Батько позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою з інвалідністю ІІ групи (безтерміново), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 372464.

Позивач 04 лютого 2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До цієї заяви позивач додав, зокрема такі документи:

- копії паспортів громадянина України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 372464 та копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ;

- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28 березня 1985 року;

- копію рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 жовтня 2025 року у справі № 461/7551/25.

Також до вказаної заяви позивач долучив: пояснення (аргументацію) щодо відсутності у особи з інвалідністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону мають обов`язок з утримання такої особи (від 04 лютого 2026 року); заяву (клопотання) щодо перевірки змісту заяви про відстрочку згідно з пунктом 60 Порядку № 560 (від 04 лютого 2026 року).

Повідомленням від 09 лютого 2026 року № 2423 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про те, що протоколом від 05 лютого 2026 року № 6 Комісія ухвалила рішення про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у непроведенні належної процедури розгляду (опрацювання) заяви про надання відстрочки від 04 лютого 2026 року, а також рішення (повідомлення) про відмову в оформленні відстрочки, сформоване на підставі протоколу № 6 від 05 лютого 2026 року, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі статтею 2 Закону № 389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону № 3543 перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначає Порядок № 560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з положеннями пунктів 56 - 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За змістом приписів пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Відповідно до абзаців другого, четвертого пункту 58-1 Порядку № 560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

За змістом положень пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, документами, що підтверджують право на відстрочку згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543, зокрема, є:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Отже, згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543 правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації користуються, зокрема військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб, здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Суд встановив, що батько позивача – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (безтерміново), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 372464.

На цій підставі позивач 04 лютого 2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою та підтвердними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543.

За результатами розгляду вказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомленням від 09 лютого 2026 року № 2423 повідомив позивача про те, що протоколом від 05 лютого 2026 року № 6 Комісія ухвалила рішення про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Суд зауважує, що додатком 7 до Порядку № 560 затверджена письмова форма повідомлення військовозобов`язаного про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке передбачає, серед іншого, зазначення обґрунтованих причини відмови.

Своєю чергою, індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (ухваленого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення уповноваженим органом конкретних підстав їх ухвалення, а також переконливих і зрозумілих мотивів.

Утім, як свідчить зміст повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09 лютого 2026 року № 2423, таке містить лише покликання на пункт 13 частини першої статті 23 Закону № 3543, згідно з яким відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати батьків з інвалідністю I чи II групи.

Однак, таке повідомлення не містить покликань на конкретні факти, з якими пов`язується застосування визначених цією нормою умов, а саме, чи наявні/відсутні у спірній ситуації з позивачем інші особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати його батька, який є особою з інвалідністю II групи, а якщо наявні, то хто конкретно (прізвище, ім`я, по батькові, ступінь спорідненості).

Такий висновок випливає з того, що за змістом абзацу четвертого пункту 58-1 Порядку № 560 орган ТЦК та СП під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації (зокрема з підстави, визначеної пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543) перевіряє, серед іншого, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, зокрема у спосіб інформаційного обміну.

Тобто, якщо за результатами відповідної перевірки, що проводиться з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, орган ТЦК та СП виявляє інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати батьків з інвалідністю I чи II групи військовозобов`язаного, який звернувся за отриманням відстрочки, то про наявність таких конкретних осіб повинно бути чітко зазначено у рішенні про відмову, що свідчитиме про належне дотримання суб`єктом владних повноважень обов`язку, імперативно визначеного Порядком № 560, щодо зазначення саме обґрунтованих, а не формальних причин відмови.

Звідси, зазначення відповідачем-1 у рішенні про відмову в наданні відстрочки лише норми, яка передбачає право особи на відстрочку, без покликань на конкретні факти, з якими пов`язується застосування визначених цією нормою умов, не може свідчити про належне обґрунтування суб`єктом владних повноважень причин відмови у розумінні Порядку № 560.

Суд також зауважує, що до заяви від 04 лютого 2026 року про надання відстрочки позивач, серед інших документів, додав заяву (клопотання) щодо перевірки змісту заяви про відстрочку згідно з пунктом 60 Порядку № 560, однак доказів проведення такої перевірки з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, зокрема у спосіб інформаційного обміну, відповідачі суду не надали.

За змістом абзаців першого, другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Жодних доказів на підтвердження обґрунтованості, а отож, і правомірності свого рішення щодо відмови позивачу в наданні відстрочки, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не подали.

Також не подали відповідачі й відзивів на позовну заяву, не пояснили обставин, що стосуються ухвалення ними рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки, не висловили жодних заперечень щодо заявлених позивачем до них позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що відмова Комісії у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543, оформлена рішенням – протоколом від 05 лютого 2026 року № 6, є необґрунтованою та невмотивованою, тобто не містить конкретних підстав його ухвалення, а також переконливих і зрозумілих мотивів, що свідчить про її протиправність.

Своєю чергою, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 і Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виражається у непроведенні належної процедури розгляду (опрацювання) заяви про відстрочку ОСОБА_1 від 04 лютого 2026 року, та скасувати рішення (Повідомлення) про відмову в оформленні відстрочки, сформованого на підставі Протоколу № 6 від 05 лютого 2026 року.

Щодо цього суд зазначає, що відповідна поведінка суб`єкта владних повноважень у формі непроведення належної процедури розгляду (опрацювання) заяви позивача від 04 лютого 2026 року про надання відстрочки виражена у формі індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, а саме рішення, оформленого протоколом Комісії від 05 лютого 2026 року № 6.

Тому належним способом захисту, який спроможний ефективно відновити порушені права позивача, є визнання протиправним та скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, як результату його протиправної поведінки.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 05 лютого 2026 року № 6, належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині, відповідно, задовольнити частково.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру («зобов`язати відповідача провести належний процес опрацювання заяви про відстрочку та розглянути належним чином заяву про відстрочку з урахуванням висновків суду») суд ураховує таке.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалювати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Суд відзначає, що саме відповідач-2 в особі відповідної комісії у розглядуваній ситуації має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації, однак таку компетенцію, як встановлено вище, належно не реалізував.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543.

Під час повторного розгляду зазначеної заяви відповідачу-2 належить ухвалити обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України), приписам Закону № 3543 та Порядку № 560 (у редакції, чинній на дату звернення позивачем із заявою від 04 лютого 2026 року про надання відстрочки), з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Отже, позовну вимогу позивача зобов`язального характеру належить задовольнити повністю у спосіб, визначений судом вище.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

За змістом пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з правилами статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Що стосується судового збору в розмірі 998,40 грн, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, то суд зазначає, що ухвалою суду від 05 березня 2026 року у задоволенні заяви позивача від 24 лютого 2026 року про забезпечення позову відмовлено, тож підстави для відшкодування таких судових витрат позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відсутні.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене протоколом від 05 лютого 2026 року № 6, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 28 травня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна