Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №380/18862/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокусправа № 380/18862/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 13.03.2024 № 10275/13-01-07-09 (форма «ПС»), яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 020,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 13.03.2024 № 10280/13-01-07-09 (форма «С»), яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 840 967,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами фактичної перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 01.02.2024 № 627-п. На переконання позивача, контролюючим органом було допущено грубі порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки. Наголосив, що наказ від 01.02.2024 № 627-п не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки не містить конкретних (фактичних) підстав призначення перевірки, а лише містить посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України без розкриття змісту інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Вказав, що контролюючий орган не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки, наявність (отримання) якої саме інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування стало приводом для її проведення. Зазначив також, що з наказу не вбачається періоду діяльності, який перевіряється, оскільки замість періоду наведено лише посилання на статтю 102 ПК України, що, на думку позивача, свідчить про підміну фактичної перевірки документальною. Звернув увагу, що в ході фактичної перевірки податковим органом з власної ініціативи було описано наявні в торговельній точці товари на суму 839 768,00 грн, тоді як питання ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації не можуть досліджуватися в межах саме фактичної перевірки. Стверджував, що описані товарно-матеріальні цінності не належать позивачу, а з матеріалів перевірки не вбачається, на підставі чого ревізори дійшли висновку про їх приналежність позивачу та встановили ціни реалізації. Крім того, позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 участі у проведенні фактичної перевірки не брала і їй не було відомо про її проведення, а особу продавця, який нібито проводив контрольну розрахункову операцію, встановити неможливо, оскільки така особа відмовилася надавати особисті дані та документи, працівники поліції для її встановлення не залучалися. З огляду на викладене позивач вважає акт перевірки недопустимим доказом, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними, такими, що підлягають скасуванню. Просив поновити строк звернення до суду, задовольнити позов та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.

Ухвалою від 18.09.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 30.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.10.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління ДПС у м. Києві.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що фактична перевірка є окремим видом перевірки, передбаченим підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, яка здійснюється без попередження платника податків за місцем фактичного провадження ним діяльності. Зазначив, що відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Стверджував, що зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичні обставини, що стали передумовою для призначення перевірки, законодавством не вимагається, а тому такі накази не повинні містити наявну чи отриману інформацію від державних органів. Послався на правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 21.01.2021 у справі № 460/1239/19, від 20.05.2022 у справі № 826/8284/17, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, а підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу. По суті виявлених порушень відповідач зазначив, що за результатами здійсненої о 13 год. 12 хв. 04.02.2024 контрольної розрахункової операції з придбання зовнішнього акумулятора Baseus S tar-Lord 20000mAh 22.5W (white) на суму 1 199,00 грн розрахункову операцію не було проведено через РРО/ПРРО з фіскальним режимом роботи, а виданий документ (чек-дублікат) не відображено в системі обліку даних РРО ДПС, тобто його електронну копію не передано до ДПС України, що становить порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Зазначив також, що позивачем на початок проведення перевірки не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу, у зв`язку з чим здійснено опис залишків товарних запасів на загальну суму 839 768,00 грн, що становить порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та є самостійною підставою для застосування фінансової санкції за статтею 20 цього Закону. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Головне управління ДПС у м. Києві подало додаткові пояснення у справі, в яких підтримала позицію відповідача та просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що фактичну перевірку магазину «Yabluka» за адресою: м. Київ, проспект Романа Шухевича, буд. 2-Т, проведено у присутності продавця магазину, який надав відомості про себе, що відображені в бланку опитування найманих працівників, однак відмовився від ознайомлення/отримання наказу та направлень на перевірку, від надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, а також від підписання та отримання акта перевірки, про що складено відповідні акти. Послалася на правові висновки Верховного Суду, в тому числі у постановах від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 10.04.2025 у справі № 580/1158/23, від 16.05.2024 у справі № 280/176/23.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.10.2023, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом її діяльності є роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.41).

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 01.02.2024 № 627-п «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 02.02.2024 № 2850/26-15-07-07-03 і № 2851/26-15-07-07-03 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві у період з 04.02.2024 по 04.02.2024 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину «Yabluka», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де провадить діяльність ФОП ОСОБА_1 .

У наказі від 01.02.2024 № 627-п як правову підставу для проведення фактичної перевірки зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та пункт 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України. Метою перевірки визначено перевірку порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Додатком до наказу визначено початок перевірки з 04.02.2024 тривалістю не більше 10 діб, а період діяльності, який перевіряється, визначено з урахуванням вимог статті 102 ПК України.

Перевірку проведено у присутності особи, яка фактично здійснювала розрахункові операції, - продавця ОСОБА_2 , який надав про себе відомості, відображені в бланку опитування найманих працівників від 04.02.2024. Зазначена особа відмовилася від ознайомлення та отримання наказу і направлень на перевірку, що засвідчено актом про відмову від підпису у направленні на перевірку від 04.02.2024 № 708/26-15-07-07-00-17.

Перед початком перевірки посадовими особами контролюючого органу о 13 год. 12 хв. 04.02.2024 проведено контрольну розрахункову операцію з придбання зовнішнього акумулятора Baseus S tar-Lord 20000mAh 22.5W (white) за ціною 1199,00 грн. Розрахунок проведено у готівковій формі, при цьому виданий покупцеві документ (чек) у системі обліку даних РРО (СОД РРО) ДПС не відображений, його електронну копію до ДПС України не передано, що зафіксовано в акті перевірки та підтверджується наявною в матеріалах справи копією чека від 04.02.2024.

Під час перевірки продавцю вручено запит про надання документів від 04.02.2024, проте документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу, надано не було. У зв`язку з цим посадовими особами контролюючого органу здійснено зняття залишків товарних запасів та складено описи товарів № 1 і № 2 від 04.02.2024 на загальну суму 839 768,00 грн (непродовольча група).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 04.02.2024 № 8285/26/15/07/3741906105 (зареєстрований в органі ДПС 05.02.2024), яким встановлено порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а також частини 4 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Від підписання та отримання примірника акта фактичної перевірки особа, яка фактично здійснювала розрахункові операції, відмовилася, про що складено акт від 04.02.2024 № 709/26-15-07-07-00-17.

На підставі акта перевірки від 04.02.2024 № 8285/26/15/07/3741906105 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024 № 10280/13-01-07-09 (форма «С»), яким за порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 840 967,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024 № 10275/13-01-07-09 (форма «ПС»), яким за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 020,00 грн.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій від 04.02.2024 № 8285/26/15/07/3741906105: за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР (проведення розрахункової операції на суму 1 199,00 грн без застосування РРО/ПРРО) на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону застосовано санкцію 1 199,00 грн; за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів, виявлення необлікованих товарів) на підставі статті 20 цього Закону застосовано санкцію 839 768,00 грн; за порушення абзацу 4 пункту 63.3 статті 63 ПК України на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України застосовано санкцію 1 020,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Оскільки позивач першочергово оскаржує процедуру призначення та проведення фактичної перевірки, суд, керуючись правовими висновками Верховного Суду (зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17), надає правову оцінку цим доводам у першу чергу.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом, зокрема, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій.

Абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено перелік відомостей, які зазначаються у наказі про проведення перевірки: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Вирішуючи питання про достатність відображення в наказі підстав для проведення фактичної перевірки, суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, яка є визначальною для подібних правовідносин.

У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави вважати, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів (державних органів або органів місцевого самоврядування) щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у складі судової палати сформулював правовий висновок про те, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Суд звертає увагу, що наведений правовий висновок викладено саме судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому він має пріоритетне значення та підлягає врахуванню при вирішенні цього спору. Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 24.02.2022 у справі № 420/8924/20, від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 18.12.2018 у справі № 820/4891/18, від 21.07.2022 у справі № 320/1864/21 та від 22.06.2022 у справі № 580/2615/21 щодо обов`язковості розкриття у наказі змісту фактичної підстави перевірки не може бути взяте до уваги, оскільки відповідні висновки сформульовані до ухвалення постанови судової палати від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, якою фактично відступлено від такого підходу.

Дослідивши зміст наказу від 01.02.2024 № 627-п, суд встановив, що в ньому відображено правову підставу для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України), найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид перевірки (фактична), дату початку і тривалість перевірки, а також період діяльності, який перевіряється. Обсяг наведеної у наказі інформації відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави вважати такий наказ протиправним відсутні.

Щодо доводів позивача про невизначення у наказі періоду діяльності, який перевіряється, та обмеження посиланням на статтю 102 ПК України суд зазначає таке. Аналогічна правова позиція була предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 20.05.2022 у справі № 826/8284/17, в якій Суд дійшов висновку, що зазначення періоду, який перевіряється, шляхом покликання на статтю 102 ПК України (яка передбачає можливість проведення перевірки за період 1095 днів) є допустимим. Аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути визначено період діяльності, який буде перевірятися, із вказанням «з» і «по». З огляду на наведене відповідний довід позивача суд відхиляє.

Доводи позивача про підміну фактичної перевірки документальною суд також вважає необґрунтованими. Зняття залишків товарних запасів та опис товарів, що знаходяться у місці продажу, безпосередньо охоплюються предметом фактичної перевірки, оскільки відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР контроль за веденням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та наданням документів, що підтверджують облік і походження таких товарів, входить до компетенції контролюючого органу саме під час фактичної перевірки. Право вимагати проведення зняття залишків товарно-матеріальних цінностей передбачено підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Окрім того, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до якого підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час її призначення і проведення, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Позивачем не доведено наявності таких порушень процедури, які б вплинули чи могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Щодо доводів позивача про неможливість встановлення особи продавця, який проводив контрольну розрахункову операцію, суд зазначає, що відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Як встановлено судом, перевірку проведено у присутності особи, яка фактично здійснювала розрахункові операції (продавця), що повністю відповідає вимогам наведеної норми. Відмова такої особи від підписання процесуальних документів та надання пояснень відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України не перешкоджає проведенню перевірки і є підставою для складення відповідного акта про відмову, що й було зроблено контролюючим органом. Сама по собі відсутність позивача особисто під час проведення фактичної перевірки не свідчить про її протиправність.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність порушень процедури призначення та проведення фактичної перевірки, які б зумовлювали протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Доводи позивача в цій частині суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та правомірності податкового повідомлення-рішення від 13.03.2024 № 10280/13-01-07-09 у відповідній частині.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів; надавати особі, яка отримує товар (послугу), розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР фіскальний режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій передбачає, зокрема, безумовну здатність забезпечувати одноразове занесення для довгострокового зберігання на фіскальному сервері контролюючого органу інформації про обсяг розрахункових операцій. Таким чином, інформація з фіскального чека має зберігатися в системі обліку даних РРО та бути ідентичною інформації, що зберігається на вебпорталі ДПС.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема, непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидачі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, - у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної контрольної розрахункової операції з придбання зовнішнього акумулятора Baseus S tar-Lord 20000mAh 22.5W на суму 1 199,00 грн розрахункову операцію не було проведено через РРО/ПРРО з фіскальним режимом роботи, а виданий покупцеві документ (чек-дублікат) не відображений у системі обліку даних РРО ДПС, його електронну копію до ДПС України не передано, що позбавляє такий документ статусу розрахункового. За таких обставин суд вважає доведеним факт порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Доводи позивача про те, що перевіряючими не доведено здійснення контрольної розрахункової операції саме за рахунок бюджетних коштів, суд відхиляє з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.04.2025 у справі № 580/1158/23, відповідно до якої відсутність доказів вчинення перевіряючими контрольної розрахункової операції за рахунок бюджетних коштів та дотримання порядку проведення контрольних закупок самі по собі не спростовують встановлені під час проведення фактичної перевірки порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Отже, в частині застосування фінансової санкції у розмірі 1 199,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024 № 10280/13-01-07-09 є правомірним.

Щодо порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та правомірності податкового повідомлення-рішення від 13.03.2024 № 10280/13-01-07-09 у частині санкції за статтею 20 цього Закону, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлені Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496). Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи наведені норми, суд враховує усталену та послідовну практику Верховного Суду, відповідно до якої за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01.08.2020, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу. Тобто ненадання під час проведення перевірки (а після 01.01.2022 - саме на початок її проведення) документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР. Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22, від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 16.05.2024 у справі № 280/176/23, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.

Як встановлено судом, на початок проведення фактичної перевірки (04.02.2024) на вимогу контролюючого органу документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу, надано не було, що зафіксовано в акті перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи запитом про надання документів та описами товарів № 1 і № 2 від 04.02.2024. Доказів надання таких документів на початок або під час перевірки, а так само в порядку, передбаченому пунктом 86.7 статті 86 ПК України, позивачем суду не надано.

Доводи позивача про те, що описані товарно-матеріальні цінності не належать ФОП ОСОБА_1 , суд оцінює критично. Опис товарів складено за місцем фактичного провадження позивачем діяльності (магазин «Yabluka»), у присутності особи, яка фактично здійснювала там розрахункові операції від імені позивача. Належних та допустимих доказів того, що відповідні товари належать іншій особі (зокрема, договорів комісії, відповідального зберігання, доказів реалізації товарів інших суб`єктів господарювання тощо), позивачем суду не надано, тоді як саме на позивача в силу пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР покладено обов`язок підтвердити облік та походження товарних запасів, що знаходяться у місці продажу.

За таких обставин суд вважає доведеним факт порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а застосування фінансової санкції за статтею 20 цього Закону у розмірі 839768,00 грн - правомірним. Відтак податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024 № 10280/13-01-07-09 на загальну суму 840967,00 грн (1199,00 грн + 839768,00 грн) є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо порушення вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України та правомірності податкового повідомлення-рішення від 13.03.2024 № 10275/13-01-07-09.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки контролюючим органом вручено запит про надання документів, проте документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, надано не було, що зафіксовано в акті перевірки. За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України та правомірність застосування фінансової санкції у розмірі 1020,00 грн.

Суд звертає увагу, що в податковому повідомленні-рішенні від 13.03.2024 № 10275/13-01-07-09 розмір санкції становить 1020,00 грн. З огляду на встановлені обставини суд вважає це податкове повідомлення-рішення правомірним.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість висновків акта фактичної перевірки. Натомість позивачем не спростовано встановлених перевіркою фактів порушень податкового законодавства та законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, а так само не доведено наявності порушень процедури призначення і проведення перевірки, які б вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються. Згідно з пунктом 29 рішення цього ж суду у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторін. У процесі розгляду справи суд не встановив інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів учасників справи висновків суду по суті не спростовують.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при відмові у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають, а судовий збір та інші судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.