Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №200/2475/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Справа№200/2475/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

02 квітня 2026 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Військової частини НОМЕР_1 та з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 210000,00 грн. (70000,00 грн за кожні 30 днів сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань передбаченої пунктом 1 розділу XXXVII порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам передбачений наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року сумарно за 97 днів, а саме: з 17.09.2022 по 08.11.2022, з 22.07.2023 по 19.08.2023 та за 01.09.2023, 03.09.2023, 05.09.2023, 07.09.2023, 11.09.2023, 13.09.2023, 15.09.2023, 17.09.2023, 19.09.2023, 21.09.2023, 23.09.2023, 25.09.2023, 27.09.2023, 29.09.2023.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 він виконував бойові (спеціальні) завдання, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2026 №1848/5/1038. Даною довідкою підтверджується, що він виконував бойові (спеціальні) завдання з 17.09.2022 по 29.09.2023, тобто безперервно більше 90 днів.

Позивач посилається на положення пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 та на постанову Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та стверджує, що має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 210000,00 грн. (70000,00 грн за кожні 30 днів сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої пунктом 1 розділу XXXVII порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам передбачений наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року сумарно за 97 днів, а саме: з 17.09.2022 по 08.11.2022, з 22.07.2023 по 19.08.2023 та за 01.09.2023, 03.09.2023, 05.09.2023, 07.09.2023, 11.09.2023, 13.09.2023, 15.09.2023, 17.09.2023, 19.09.2023, 21.09.2023, 23.09.2023, 25.09.2023, 27.09.2023, 29.09.2023.

11.05.2026 представником відповідача сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому він щодо задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зазначає, що виплата одноразової винагороди в розмірі 70 тис. грн за кожні 30 днів, у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно встановлена з 01.04.2024. Звідси слідує, що до вказаної дати, такий вид одноразової винагороди передбачений не був та відповідно не виплачувався. Позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в період з 13.09.2022 по 06.11.2023. Тому за вказаний період одноразову винагороду в розмірі 70 тис. грн за кожні 30 днів виконання бойових завдань позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15 квітня 2026 року позивач, з метою виконання вимог ухвали суду від 06 квітня 2025 року, надав до суду заяву щодо усунення недоліків, до якої долучив уточнену позовну заяву та копію листа Військової частини НОМЕР_1 вих.№1848/5/1038 від 15 березня 2026 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року продовжено позивач строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: виправленої позовної заяви з викладенням позовних вимог відповідно до КАС України із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог; пояснення щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом та з наданням відповідних підтверджуючих доказів.

23 квітня 2025 року позивач, з метою виконання вимог ухвали суду від 16 квітня 2025 року, надав до суду заяви щодо усунення недоліків позовної заяви до якої долучив уточнену позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження одноособово суддею Молочною І. С., без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази у відповідача.

Також зазначеною ухвалою ухвалено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами статті 263 КАС України відмовити.

При цьому в ухвалі суду від 27 квітня 2026 року судом зауважено, що питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, вирішити на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 від 24.01.2001, рнокпп: НОМЕР_3 .

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 від 09.09.2026, позивач є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 191К від 13.09.2022 полковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України №794 від 04.09.2022 на посаду командира військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 , з 13 вересня 2022 року зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення. Надано 5 діб з 13 по 18 вересня 2022 року для прийняття справ та посади.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 196 від 17.09.2022 полковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України №794 від 04.09.2022 на посаду командира військової частини НОМЕР_1 , який прибув з НОМЕР_6 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 17.09.2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 17.09.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 323 від 06.11.2023 полковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 , увільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) № 956 від 24.10.2023 та призначеного офіцером резерву взводу офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_7 .

10.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив, зокрема провести перерахунок та доплатити додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Заява).

Відповідно до матеріалів справи Заява направлена засобами електронного зв`язку 25.03.2026, з проханням підтвердити Військовою частиною НОМЕР_1 отримання Заяви.

Разом з цим у матеріалах справи відсутні докази розгляду відповідачем Заяви та надання позивачу відповіді.

Долучений до матеріалів справи лист Військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2026

№ 1848/5/1038 стосується розгляду заяви позивача від 20.02.2026.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка і стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.10.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався і триває на даний час.

Разом з цим основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

Згідно з частиною першою статті 9-2 Закону № 2011-XII у редакції, чинній станом на 29.03.2024 під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Надалі відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (далі – Закон № 3633-IX) статтю 9-2 Закону № 2011-XII викладено в такій редакції:

«Стаття 9-2. Винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду)

1. На період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України";».

Закон № 3633-IX набрав чинності 18.05.2024.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі – Постанова № 168).

Згідно з абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзац перший пункту 1 Постанови № 168 зі змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1311 від 15.11.2024 застосовується з 25 серпня 2024.

Одночасно відповідно до пункту 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Абзац другий пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 419 від 12.04.2024 застосовується з 1 квітня 2024 року, № 1311 від 15.11.2024 – застосовується з 25 серпня 2024 року.

Водночас механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.16.2008 № 260 (далі – Порядок № 260).

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 21 травня 2024 року № 339, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.05.2024 за № 746/42091 затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Зокрема, Змінами передбачено доповнення Порядку № 260 новим розділом «XXXVII. Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 1 розділу XXXVII Порядку № 260 на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

За правилами визначеними пунктами 2-6 Порядку № 260 підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або бойове донесення;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).

Особливості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями військової частини НОМЕР_8 та підпорядкованих їй військових частин для виплати одноразової винагороди визначається командиром військової частини НОМЕР_8 .

Одним днем вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до виконання завдань, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.

Виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій).

Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі:

даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати одноразової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.

Положення розділу XXXVII Порядку № 260 застосовується з 01 квітня 2024 року.

Аналіз викладеного дає суд підстави висновувати, що виплата одноразової винагороди в розмірі 70 тис. грн за кожні 30 днів, у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, встановлена з 01 квітня 2024 року.

Тобто до 01 квітня 2024 року такий вид одноразової винагороди ані Постановою

№ 168, ані Порядком № 260 встановлений не був.

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві зазначає, що виконував бойові (спеціальні) завдання з 17.09.2022 по 29.09.2023, тобто безперервно понад 90 днів.

Відповідач стосовно зазначених обставин не заперечував.

Разом з цим суд наголошує, що такий вид грошового забезпечення, як одноразова винагорода в розмірі 70 тис. грн за кожні 30 днів, у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту встановлений 01 квітня 2024 року.

Тобто в період виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань з 17.09.2022 по 29.09.2023, виплата одноразової винагороди в розмірі 70 тис. грн за кожні 30 днів виконання бойовий (спеціальних) завдань нормативно-правовими актами встановлена не було.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до висновків щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для ствердження про наявність ознак протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 210000,00 грн. (70000,00 грн за кожні 30 днів сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань передбаченої пунктом 1 розділу XXXVII порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам передбачений наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року сумарно за 97 днів, а саме: з 17.09.2022 по 08.11.2022, з 22.07.2023 по 19.08.2023 та за 01.09.2023, 03.09.2023, 05.09.2023, 07.09.2023, 11.09.2023, 13.09.2023, 15.09.2023, 17.09.2023, 19.09.2023, 21.09.2023, 23.09.2023, 25.09.2023, 27.09.2023, 29.09.2023.

Стосовно дотримання строків звернення до суду, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).

У зазначеній постанові Судова палата, серед іншого, сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, і виснувала, що до позовних вимог, які стосуються періоду, який починається з 19 липня 2022 року застосуванню підлягають положення статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX.

При цьому, Судова палата зазначила, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення (у цій справі - грошової компенсації та грошової допомоги), є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат.

Аналізуючи чинне законодавство суд звертає увагу на те, що останнє не передбачає форми документа, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат, а також способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

Таким чином, для встановлення дат, з якими частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з відповідним позовом, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів. Крім того, для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду, суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2025 року у справі № 460/7194/24 та від 22 січня 2026 року у справі № 420/26951/24.

Отже, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять належаних документів, зі змісту яких було б за можливе встановити суми всіх виплат, які були нараховані позивачеві при звільненні (з детальним розрахунком по кожній виплаті), суд вважає, що строк звернення суду є не пропущеним.

При цьому, суд наголошує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не стверджував про порушення позивачем строку звернення до суду та не надавав жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини обізнаності позивача щодо можливого порушення його прав та охоронюваних законом раніше та й, відповідно порушення ним строку звернення до суду.

Також, суд зазначає, що інші доводи сторін, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 травня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна