Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №200/2896/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Справа№200/2896/26

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі – відповідач, 12 ДПРЗ), у якій просить:

визнати протиправною бездіяльність 12 ДПРЗ стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 в фіксованому розмірі 4 040,18 грн на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;

зобов`язати 12 ДПРЗ нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 040,18 грн в місяць у загальній сумі 234 330,44 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка відповідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ.

Також позивач просить суд стягнути з 12 ДПРЗ на користь позивача компенсацію судових витрат, а саме витрати на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано таким.

Позивач проходив службу цивільного захисту у період з 11.06.2013 по 11.06.2025 на посадах у 16 ДПРЗ, а з 12.06.2025 до 07.09.2025 – на посадах 12 ДПРЗ. 16 ДПРЗ було реорганізовано шляхом його приєднання до 12 ДПРЗ. Отже, робить висновок позивач, 12 ДПРЗ є правонаступником 16 ДПРЗ та належним відповідачем у справі.

У період проходження служби позивачу грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося у неповному розмірі, а саме не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниця за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Листом від 17.02.2026 № 50 0012-417/50 001206 12 ДПРЗ, у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 10.02.2026 № АЗ/02/2026-02 щодо нарахування у спірний період індексації-різниці, повідомив, що індексацію грошового забезпечення позивачу виплачено у повному обсязі, виходячи з базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

На думку позивача, цим листом відповідач підтвердив факт невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078.

Звертає увагу, що відповідна індексація має бути нарахована й виплачена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка відповідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ.

Таким чином позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації-різниці протиправною, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №200/2896/26. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 КАС України. Витребувано у відповідача докази у справі.

12 ДПРЗ подано відзив на адміністративний позов, де викладено заперечення щодо доводів такого та прохання у позові відмовити, з огляду на таке.

Відповідно вимог ст.ст. 22, 51 Бюджетного кодексу України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише у межах. фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах, а відповідно ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Таким чином відповідач вважає неправомірним здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням абз. 3, 4, 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078.

Більш того, стверджує відповідач, задоволення позовних вимог у цій справі призведе до безпідставних видатків з державного бюджету, адже 12 ДПРЗ нараховано позивачу індексацію за спірний період відповідно до постанови КМУ та роз`яснень профільних відомств.

Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів, то відповідач вважає, що відповідні вимоги є передчасними оскільки відповідна компенсація здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, тобто у майбутньому.

Також викладено заперечення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов підписано представником позивача – Біленко Є. Л., за відсутності доказів, що такий є адвокатом.

Судом установлено такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 громадянин України, паспорт ID-картка № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_3 від 07.06.2018 за № НОМЕР_4 .

Відомості витягу з наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області (по особовому складу) від 03.06.2025 № 401 «Про звільнення, призначення осіб начальницького складу» свідчать, що ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів.

Відповідно витягу з наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області (по особовому складу) від 04.09.2025 № 670 «Про звільнення, призначення осіб начальницького складу, тимчасове покладення обов`язків, кадрові питання, звільнення та направлення у розпорядження, звільнення зі служби цивільного захисту, прийняття на службу, зарахування у розпорядження, надання відпустки без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, виключено зі списків особового складу 07.09.2025 та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Київській області.

Згідно витягу з наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області від 05.09.2025 «Про кадрові питання» ОСОБА_1 звільнено з посади пожежного-рятувальника 30 ДПРЧ 12 ДПРЗ та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Київській області. Вважати таким, що здав справи та припинив виконання обов`язків за посадою з пожежного-рятувальника 30 ДПРЧ 12 ДПРЗ з 07.09.2025.

Адвокат Берестень В. В. звернувся в інтересах позивача до 12 ДПРЗ із адвокатським запитом від 10.02.2026 № АЗ/02/2026-02, де просив, зокрема, повідомити чи нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексація грошового забезпечення із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 та у якому розмірі, а також надати серед іншого довідку про нараховану та виплачену індексацію за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 з обов`язковим зазначенням (базового) місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації у розрізі місяців.

Листом від 17.02.2026 № 50 0012-417/50 001206 12 ДПРЗ, у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 10.02.2026 № АЗ/02/2026-02 щодо нарахування у спірний період індексації-різниці, повідомив, що індексацію грошового забезпечення позивачу виплачено у повному обсязі, виходячи з базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

Відомості довідки про проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022, видана 16 ДПРЗ від 17.02.2026 № 17-ДВ свідчать, що у період з 01.03.2018 до 31.12.2022 нарахування та виплата індексації-різниці ОСОБА_1 не здійснювалася.

Наказ ДСНС України від 23.04.22025 № 461 «Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання» свідчить про припинення 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області шляхом його приєднання до 12 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області.

12 ДПРЗ є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Щодо строків звернення до суду.

Частинами 1, 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Усталена практика Верховного Суду у відповідній категорії справ свідчить про застосовність строків звернення, передбачених ст. 233 Кодексу Законів про Працю України (далі – КЗпП України).

Поряд із цим строки звернення до суду у цій справі належить умовно поділити на 2 періоди до 19.07.2022 та після вказаної дати, що пов`язано із викладенням Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 01.07.2022 № 2352-IX (набрав чинності 19.07.2022) ст. 233 у новій редакції, а саме: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні».

Натомість до 19.07.2022 строк звернення до суду із вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні не обмежувався.

Таким чином позовні вимоги за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 строком звернення не обмежені, й відповідно підстав для його поновлення немає, оскільки строк не пропущено.

Водночас позовні вимоги за період з 19.07.2022 обмежуються 3 місячним строком звернення, який належить відраховувати з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Так, у постанові від 25.07.2025 у справі № 620/4619/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Наявні у матеріалах справи письмові докази (лист відповідача від 17.02.2026), свідчать, що позивач набув достовірної інформації про нараховані й виплачені суми у лютому 2026 року. До суду позивач звернувся 15.04.2026, тобто у межах 3 місячного строку звернення, передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Доказів іншого, як і клопотань про залишення позову без розгляду відповідачем не надано.

Таким чином суд вважає, що строк звернення до суду із позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 не пропущено.

Щодо суті спірних правовідносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі – Закон № 1282, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Стаття 2.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення);

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Стаття 3.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Стаття 4.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Стаття 6.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Оклад за посадою позивача у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01 березня 2018 року, після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за спірний період.

Суд також ураховує, що Верховний Суд наразі сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, викладений, серед іншого, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21, від 05.02.2024 справа №360/383/23 та від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22.

Відповідна практика Верховного Суду є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, релевантні до обставин цієї справи, а саме у постанові від 05.02.2024 справа № 360/383/23, суд касаційної інстанції виснував про таке.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід, Верховного Суду та ураховуючи, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 12.04.2023 року у справі № 420/6982/21.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

На підставі наведених настанов Верховного Суду для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Також суд у цій справі бере до увагу, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Суд, використовуючи відомості довідки про щомісячні види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період. з 01.01.2016 по 11.06.2025, що видана 16 ДПРЗ 17.02.2026 за № 16-ДВ установив, що розмір грошового забезпечення позивача:

за лютий 2018 року склав:

посадовий оклад – 565,00 грн;

оклад за військовим званням – 45,00 грн;

надбавка за вислугу років 152,50 грн;

надбавка за особливості проходження служби – 381,25 грн;

доплата за службу у нічний час – 34,14;

надбавка за ризик – 152,50 грн;

щомісячна премія – 5 755,48

АСВ – 14,13 грн;

всього нараховано – 7 100,00 грн;

за березень 2018 року склав:

посадовий оклад – 2820,00 грн;

оклад за військовим званням – 740,00 грн;

надбавка за вислугу років 1246,00 грн;

надбавка за особливості проходження служби – 1449,25 грн;

доплата за службу у нічний час – 34,61 грн;

щомісячна премія – 1226,05 грн;

АСВ – 7,06 грн;

всього нараховано – 7522,97 грн.

Розмір підвищення доходу: 7522,97 – 7 100,00 = 422,97 грн;

Сума можливої індексації у березні 2018 році: 1762 * 253,30 : 100 % = 4 463,15 грн;

Розрахунок індексації-різниці: 4 463,15 – 422,97 = 4040,18 грн.

Здійснюючи вказаний розрахунок, суд брав до уваги лише постійні складові грошового забезпечення, виплаченого у лютому – березні 2018 року.

Отже, позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 4 040,18 грн щомісячно та всього у розмірі 233 330,44 грн (4 040,18 * 58 місяців).

Щодо позовних вимог про проведення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Податковий кодекс України.

Стаття 168.

Пункт 168.5. Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено «Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (далі – Порядок № 44)

Пункт 1. Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, … у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

2. Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус,… або є особами рядового і начальницького… ДСНС.

3. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують … осіб рядового і начальницького складу… .

4. Виплата грошової компенсації … особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

5. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховним Судом у постановах від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21 за результатами аналізу положень Порядку № 44 зазначено, що зміст пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Факт виключення позивача зі списків особового складу відповідача на вказаний обов`язок не випливає, оскільки позивач має право на цю компенсацію, як особа рядового і начальницького складу, яка отримує несвоєчасно виплачене грошове забезпечення.

Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 та від 25.06.2020 у справі 825/761/17, від 29.07.2020 у справі №814/142/17.

Податковий кодекс України.

Підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділ ХХ «Перехідні положення».

Пункт 16-1. Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір

1.3. Ставка збору становить: 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту). {Абзац п`ятий підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ із змінами, внесеними згідно із Законом № 4113-IX від 04.12.2024 - щодо застосування див. абзац другий пункту 1 розділу II}

Отже покликання позивача на застосування ставки військового збору є обґрунтованими.

На підставі викладеного суд уважає, що позов належить задовольнити повністю у спосіб та з мотивів, які викладено судом вище.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем зроблено заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу у розмірі 34 700,00 грн.

Відповідачем подано заперечення щодо стягнення відповідних витрат, оскільки позов підписано представником позивача – Біленко Є. Л., за відсутності доказів, що такий є адвокатом.

Правова позиція суду.

Конституція України.

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;

Стаття 13. Здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально

1. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Стаття 14. Адвокатське бюро

1. Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Стаття 15. Адвокатське об`єднання

1. Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 139. Розподіл судових витрат

1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Стаття 143. Рішення щодо судових витрат

1. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Висновки суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 наведено такий правовий висновок: «62. Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

63. Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.».

Суд у цій справі зазначає, що положення КАС України та ЦПК України є тотожними у відповідній частині, а тому висновки наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду є релевантними до обставин цієї справи.

Таким чином за відсутності доказів наявності у представника позивача посвідчення адвоката, суд не має підстав присудити на користь позивача, понесені ним витрати на оплату його послуг.

Отже у задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 6-11,12, 77, 90, 241 246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, будинок 10-І, ЄДРПОУ 38355198) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 040,18 грн у місяць у загальній сумі 234 330,44 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та утриманням військового збору у розмірі 1,5 відсотка відповідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ.

Рішення суду набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі – 29.05.2026.

Суддя І.В. Буряк