Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №160/9500/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокуСправа №160/9500/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене у вигляді протоколу в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

-зобов`язати комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 24.01.2025 він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, в якій просив надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII та повідомив про те, що зайнятий постійним доглядом за своїм батьком, який у відповідності до висновку консультативно-лікарської комісії потребує догляду. До заяви були додані наступні документи: копія паспорту позивача, копія картки платника податків позивача, копія свідоцтва про народження позивача, оригінал Висновку № 4 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуг з догляду на непрофесійній основі від 21.01.2025, копія паспорту ОСОБА_2 , копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12 ААБ № 566821, копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , № НОМЕР_1 . Зазначену заяву з додатками позивач надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку. Однак, 30.01.2025 в телефонному режимі співробітник відповідача повідомив, що для належного розгляду заяви про надання відстрочки від 24.01.2025 позивачу необхідно надати додаткові документи, що стосуються матері. 30.01.2025 позивачем було направлено додаткові копії документів. Не отримавши відповідь на зазначену заяву, представником позивача – адвокатом Івасик Т.Р. скеровано до відповідача адвокатський запит про надання інформації та документі щодо стану розгляду заяви про надання відстрочки. 18.03.2025 на електрону пошту представника позивача надійшла відповідь відповідача, у відповідності до якої заява про надання відстрочки від мобілізації розглянута та рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу відмовлено в наданні відстрочки, оскільки батько є особою з інвалідністю, тому підпадає під п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Рішення комісії надано не було. Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його незаконним, безпідставним та таким, що прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9500/25; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Цією ж ухвалою суду витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : засвідчену належним чином копію рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене у вигляді протоколу, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Сторони належним повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 . За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Позивачем не було надано військово-обліковий документ під час подання заяви засобами поштового зв`язку «Укрпошта». Позицію щодо особистого прибуття для подання заяви на відстрочку, а не направлення заяви поштою чи будь-яким іншим способом викладено в рішеннях судів по справі № 420/13862/24 та №580/4866/24. 27.01.2025 позивач подав заяву з документами до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації згідно пункт 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду. Разом з цим, позивачем в заяві від 24.01.2025 не зазначено про відсутність інших працездатних осіб. Згідно з наданих позивачем довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12ААБ №566821 від 15.10.2020 Кропивницький МСЕК, на ОСОБА_2 , 31.08.1957 року встановлено третю групу інвалідності та рекомендовано протипоказана важка фізична праця, нервово-психічне навантаження, потреби в постійному догляді комісією не встановлено. Наданий позивачем висновок від 21.01.2025 не підтверджує необхідність в здійсненні постійного догляду, а тільки «догляд вдома». Інших висновків медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які підтверджують потребу в постійному догляді не надано. Також було встановлено, що позивачем не надано достовірних доказів щодо здійснення постійного догляду ним особисто а не іншими працездатними членами сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд. Про що було повідомлено додатково позивача, який надав документи щодо неможливості здійснення догляду дружиною ОСОБА_3 . Виходячи з викладеного та на підставі наданих до заяви документів 27.02.2025 Комісією було встановлено, що відсутні документи, які підтверджують потребу в здійсненні постійного догляду за ОСОБА_2 . Натомість надані документи підтверджують наявність групи інвалідності та догляду вдома. Таким чином позивач не довів факт здійснення постійного догляду за батьком. Тому рішення від 27.01.2025 №9 Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови в оформленні відстрочки позивачу відповідає вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим та законним.

У відповіді на відзив представником позивача зауважено на необґрунтованості відзиву, сторона позивача акцентує увагу, що позивач звернувся із заявою від 24.01.2025 про надання відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки батько позивача є інвалідом ІІІ групи, потребує стороннього догляду на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії та не має І/ІІ групи інвалідності. Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, фактично не розглянув заяву позивача, перевищив свої повноваження та без належних правових підстав послався на п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь позивача не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 01.09.1999 Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 07.03.2018, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №566821 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності (загальне захворювання) безстроково з 08.10.2020; висновок про умови праці: протипоказана важка фізична праця, нервово-психічні навантаження, робота на висоті, біля рухових механізмів, нічні зміни, відрядження.

Згідно із висновком Приватної клінікою ЗПСМ «Family clinic» № 4 від 21.01.2025, він наданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що йому рекомендовано такі соціальні послуги: догляд вдома.

24.01.2025 з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивач звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим просить розглянути дану заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви позивачем долучено копії наступних документів: нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_2 , виданий Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області; нотаріально засвідчена картка платника податків – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; оригінал Висновку № 4 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуг з догляду на непрофесійній основі від 21.01.2025; копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серія НОМЕР_4 , виданий Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області; копія довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12 ААБ № 566821; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , № НОМЕР_1 .

Вказану заяву з додатками позивачем направлено Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку з описом вкладення 24.01.2025.

Заявою від 30.01.2025 позивачем додатково надіслано Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 документи щодо матері, а саме: копію паспорту громадянина України ОСОБА_3 , копію картки платника податків ОСОБА_3 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №615993, згідно з якою ОСОБА_3 з 23.02.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності (загальне захворювання) безстроково, висновок про умови праці: протипоказана важка фізична праця, нервово-психічні навантаження, робота на висоті, біля рухових механізмів, нічні зміни, відрядження.

Повідомленням від 27.02.2025 №4/677 ІНФОРМАЦІЯ_7 доведено позивачу про розгляд його заяви, а також про те, що протоколом від 27.02.2025 №9 комісія ухвалила рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та про те, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

В обґрунтування причин відмови в наданні відстрочки зазначено: не відповідає переліку пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як батько є особою з інвалідністю, тому підпадає під пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

26.02.2025 представником позивача - адвокатом Івасик Т.Р. було скеровано до відповідача адвокатський запит № 10 від 26.02.2025 про надання інформації та документів щодо розгляду заяви позивача від 24.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу.

Листом від 15.03.2025 № ВОБр/2633 відповідач повідомив адвокату, що заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від мобілізації розглянута, рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу надана відмова в наданні відстрочки, оскільки не відповідає переліку пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як батько є особою з інвалідністю, тому підпадає під пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не припинений та не скасований.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною восьмою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII встановлено що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Нормами статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, відповідно до положень частини першої, третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно із положенням абзацу 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина восьма статті 23 Закону №3543-ХІІ).

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі – Порядок №560 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно із пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 57 Порядку №560 установлено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Згідно із підпунктом 9 пункту 1 Додатку 5 до Порядку №560, яким визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, подають такі документи, що підтверджують право на відстрочку:

для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);

для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

У межах спірних відносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатами розгляду його заяви від 24.01.2025.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.01.2025 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив розглянути дану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд звертає увагу, що в заяві від 24.01.2025 позивачем акцентовано, що він є особою, яка на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є особою, яка постійно здійснює догляд за батьком, який за висновком консультативно-лікарської комісії потребує догляду.

До заяви на підтвердження вказаних підстав позивачем додано копії наступних документів: паспорту ОСОБА_1 , рнокпп ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , оригінал Висновку № 4; копії паспорту ОСОБА_2 , довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12 ААБ № 566821; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , а також додатково додано копії паспорту громадянина України ОСОБА_3 , рнокпп ОСОБА_3 , копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №615993.

За наслідками розгляду заяви та поданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом від 27.02.2025 №9, згідно з яким було відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

А якості підстав відмови зазначено – не відповідає переліку пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як батько є особою з інвалідністю, тому підпадає під пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, вказавши підставою для відмови у наданні відстрочки те, що він підпадає під пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідачем необґрунтовано причин відмови у наданні відстрочки, не конкретизовано, яких саме документів не вистачало для отримання відстрочки.

На переконання суду, не навівши мотиви прийняття оспорюваного рішення, відповідач фактично позбавив позивача бути обізнаним щодо обставин, у зв`язку із якими йому було відмовлено у наданні відстрочки.

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач особисто не звернувся до Комісії та не надав військово-обліковий документ, а серед наданих документів відсутні висновки медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які підтверджують потребу батька в постійному догляді, а також документів на підтвердження здійснення заявником постійного догляду за батьком, суд не враховує, оскільки такі обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

З оскаржуваного рішення не вбачається, а відповідачем не доведено, шо долучені до заяви від 24.01.2025 документи були розглянуті Комісії.

За вказаних обставин, заява позивача від 24.01.2025 належним чином не розглянута та відповідачем не надано оцінки долученим документам, які, на думку позивача, надають йому право на відстрочку.

Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

А відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є:

1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;

2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;

3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень;

4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;

5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.

Тож, невиконання відповідачем встановлених вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 27.02.2025 №9, не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем не конкретизовано причин відмови у наданні відстрочки, не обґрунтовано підстав та мотивів його прийняття, а отже не відповідає вимогам, визначених частиною другою статті 2 КАС, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 24.01.2025 у вигляді рішення, оформленого протоколом від 27.02.2025 №9, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновки, що заява позивача від 24.01.2025 належним чином не розглянута, відповідачем не надано оцінки поданим документам, а оскаржуване рішення не містить конкретних причин відмови у наданні відстрочки.

Зважаючи на викладене, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу від час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення по суті поданої заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), оформлене протоколом від 27.02.2025 №9, про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 24.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення по суті поданої заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова