Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №160/6642/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Справа № 160/6642/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа 1: ОСОБА_2 , третя особа 2: ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

18.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа 1: ОСОБА_2 , третя особа 2: ОСОБА_3 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання КОМІСІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014р. від 24.07.2025р. №899/975, про призначення сину ОСОБА_4 , вид виплати — смерть від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби за призовом під час мобілізації, за кого - штаб-сержант ОСОБА_5 в розмірі 750-кратний розмір (1/3) 757000,00грн;

зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ призначити ОСОБА_6 — сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, пов`язане із захистом Батьківщини, штаб - сержанта за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 1/3 від 15 000 000 грн. та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат;

стягнути на користь ОСОБА_8 за рахунок бюджетних асигнувань з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ судовий збір в сумі 2 662,40 гривень.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 20.03.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

рішення, оформлене протоколом засідання КОМІСІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014р.. від 24.07.2025р. №899/975, про призначення сину ОСОБА_4 , вид виплати — смерть від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби за призовом під час мобілізації, за кого - штаб-сержант ОСОБА_5 в розмірі 750-кратний розмір (1/3) 757000,00 гривень;

звернення позивача із відповідною заявою про виплату спірних коштів;

докази (та письмові пояснення за необхідності) про визначення відповідачем розміру одноразової грошової допомоги в сумі 1/3 від 15 000 000 грн.та частки щодо виплати позивачу;

належним чином завірені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення;

документи, що слугували підставою для визначення розміру суми одноразової грошової допомоги, яка має бути здійснена позивачу, з нормативно-правовим обґрунтуванням;

усі наявні докази щодо суті спору.

07.04.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду. У зв`язку з пропуском цього строку Відповідач просить суд залишити позов без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 15.05.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, слід вказати про таке.

Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно матеріалів справи, 25.02.2026р. в інтересах позивача було подано адвокатський запит №23/02-26 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ з проханням надати копію рішення (витяг із нього) КОМІСІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, доведеного до ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 листом від 24.07.2025р. № 27/13/3-23097-2025, яким ОСОБА_9 була призначена одноразова грошова допомога у розмірі 1/3 частки в сумі 757 000,00грн. за померлого під час проходження військової служби батька, ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для судового оскарження.

На вказаний запит було отримано відповідь від 05.03.2026р. за вих. №27/13/3-Г-281-Аз та витяг з протоколу засідання КОМІСІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2024р., від 24.07.2025р. № 899/975.

З позовом, позивач звернувся – 18.03.2026 року.

Також, слід вказати про те, що ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України, а отже вказаною ухвалою суду вирішено питання щодо поновлення строків звернення позивача до суду із цим позовом.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан триває.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведені вище положення, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_10 . Позивачу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця призначено ОГД у розмірі 757 000,00 грн. – це 1/3 від загальної суми ОГД у розмірі 2 271 000,00 грн. (750 кратний прожитковий мінімум для працездатних осіб), розподіленої між членами сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_10 .

Призначення вказаної ОГД було здійснено Позивачу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Позивач вважає, що виплата йому ОГД повинна була здійснюватися не на підставі Порядку № 975, який визначає загальні правила виплати ОГД членам сім`ї загиблих (померлих) військовослужбовців, а на підставі спеціального законодавства, яке визначає збільшені розміри ОГД для випадків загибелі (смерті) військовослужбовців під час воєнного стану, тому звернулись до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що системний аналіз пункту 2 Постанови № 168 доводить висновків про наявність підстав для виплати ОГД у розмірі 15 млн. грн лише у тому випадку, коли смерть військовослужбовця настала унаслідок поранення (контузії, травми чи каліцтва), отриманих під час воєнного стану.

Відповідач вказує про те, що оскільки смерть військовослужбовця ОСОБА_10 не була зумовлена пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманим під час воєнного стану, його члени сім`ї не мають права на ОГД у розмірі 15 млн. гривень, тому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТІХ ОСІБ

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Вказаною ухвалою суду від 20.03.2026 року запропоновано третім особам надати письмові пояснення по справі.

Станом на 15.05.2026 року треті особи пояснення по справі не надали.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.10.2013р., виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Дніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області позивач є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, позивач був сином військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_10 .

Згідно довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_5 з 14.11.2014р. по 05.01.2025р., з 02.03.2015р. по 13.05.2015р., з 29.06.2015р. по 11.10.2015р., з 03.03.2016р. по 06.04.2016р., з 23.06.2016р. по 24.07.2016р., з 12.08.2016р. по 09.10.2016р., з 05.12.2016р. по 07.02.2017р., з 06.04.2017р. по 08.06.2017р., з 07.08.2017р. по 05.10.2017р., з 05.12.2017р. по 06.02.2018, з 07.11.2018р. по 27.12.2018р. безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення операції антитерористичної у АДРЕСА_1 та операції об`єднаних сил оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Донецької області.

У відповідності до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої командиром військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ОСОБА_5 з 28.03.2022р. по 03.05.2022р., з 26.07.2022р. по 03.01.2023р., з 03.01.2023р. по 16.01.2023р., з 16.01.2023р. по 23.01.2023р. брав безпосередню учать у заходах, необхідних для забезпечення борони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », НОМЕР_4 обр ТРО (м. Харків), ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 03.04.2024р. № 248 ОСОБА_5 в період з 05.12.2023р. по 22.03.2024р. брав безпосередню учать у заходах, необхідних для забезпечення борони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області.

У відповідності до довідки від 09.04.2024р. батько позивача перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 з 09.06.2023 року по 23.03.2024 року.

Сповіщенням про смерть від 26.03.2024р. № 5/395 матір, ОСОБА_11 , було повідомлено про те, що її чоловік, батько Позивача, старший механік-водій 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, штаб-сержант ОСОБА_5 , 1974 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в ході проведення реанімаційних дій під час стаціонарного лікування з діагнозом «Негоспітальна нижньодольова лівобічна пневмонія» в міській клінічній лікарні № 1 м. Слов`янськ Донецької області.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець ОСОБА_10 помер.

У відповідності до висновку експерта від 25.03.2024р. № 209, проведеного на підставі постанови слідчого СВ ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області встановлено;

смерть ОСОБА_12 1974 року народження настала при проявах гострої легеневої недостатності внаслідок запалення легень - неуточненої пневмонії, що підтверджується виявленням при дослідженні його група відповідних хворобних змін;

громадянин ОСОБА_13 знаходився на стаціонарному лікуванні КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» вул. Шевченко, 40, з 23.03.2024р. по 24.03.2024р. з діагнозом: «Нестабільна двобічна полісегментарна пневмонія кат 4, ЛН З ТЕЛА, Набряк легень». Смерть настала 24.03.2024р. о 14 год. 00 хв.;

при дослідженні його трупа будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено;

при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_14 етилового спирту не виявлено.

Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), що сталося 24.04.2024р. близько 14 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_9 від 27.03.2024р. встановлено:

24.02.2022р. російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення війська на територію України. Близько о 04 години 00 хвилин розпочалися ракетні обстріли всієї території України, втому числі поблизу міста Києва, Сум увійшли з території росії, білорусії та тимчасово окупованого росією Криму. Бої та атаки розпочалися майже по всьому периметру державного кордону та в багатьох населених пунктах України, у зв`язку з чим, Указом президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 було введено воєнний стан в Україні. На ряду зі Збройними Силами України, героїчне протистояння ворогу показали військовослужбовці підрозділів Національної гвардії України;

згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 09.06.2023р. №51 мтд штаб-сержант ОСОБА_14 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 15.06.2023р. №55 мтд штаб-сержант ОСОБА_14 приступив до виконання обов`язків за посадою старшого механіка — водія 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ;

згідно наказу командира військової частини від 04.12.2023р. №188мтд уважати таким, що штаб-сержант ОСОБА_14 вибув у службове відрядження до військової частини НОМЕР_6 ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з 02.12.2023р. для виконання завдань в зоні виконання бойових (спеціальних), завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російською федерацією проти України;

підстава: БР НЦТУ від 15.11.2023р. № 4056;

згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 25.03.2024р. №61 мтд уважати таким, що припинено службове відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » штаб-сержанта ОСОБА_14 з 22.03.2024р. у зв`язку з вибуттям на стаціонарне лікування в «КНП МКЛ № 1». м. Слов`янськ.;

згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 26.03.2024р. №62 мтд, вважати таким, що припинено стаціонарне лікування штаб- сержанта ОСОБА_12 з 24.03.2024р. в КНП «МКЛ №1» м.Слов`янськ в зв`язку зі смертю;

з пояснення капітана ОСОБА_15 стадо відомо наступне, що штаб- сержант ОСОБА_14 з 02.12.2024р. почав виконувати бойові завдання на сході України. Під час служби зауважень не мав, бойові завдання виконував без Д нарікань;

з пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_16 стало відомо наступне, що 20.03.2024р. Штаб-сержант ОСОБА_14 звернувся до медичного пункту № 1 батальйону оперативного призначення зі скаргами на підвищення температури та кашель. В медичному пункті йому було встановлено діагноз «Гостре респіраторне захворювання. Гострий бронхіт» та призначено лікування. Вранці 2203.2024р. У хворого підвищилася температура та погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим штаб-сержанта ОСОБА_12 було евакуйовано до КНП СМР «Слов`янська міська лікарня № 1». Після огляду лікаря та проведення відповідних аналізів було встановлено діагноз «Негоспітальна нижньодольова лівобічна пневмонія» та переведено на стаціонарне лікування в терапевтичне відділення вищевказаної лікарні. 23.03.2024р. Стан військовослужбовця погіршився та його було переведено до відділення інтенсивної терапії для подальшого лікування;

24.03.2024р. Перебуваючи у відділенні інтенсивної терапії у штаб-сержанта ОСОБА_12 було встановлено біологічну смерть. Відповідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 209 від 26.03.2024р. смерть настала внаслідок захворювання (МКХ-10 № 1 18.9) неуточнена пневмонія та гостра легенева недостатність;

- перебування штаб-сержанта ОСОБА_12 в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння: дані відсутні.

Отже, у вказаному акті було встановлено, що нещасний випадок стався (у тому числі поранення) штаб-сержантом за призовом під час мобілізації ОСОБА_17 , в період проходження служби. Смерть настала внаслідок захворювання (МКХ-10 №J 18.9) неуточнєна пневмонія та гостра легенева недостатність.

Згідно постанови від 16.12.2024р. № 148 ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» Медична (військово-лікарська) комісія, встановила, що захворювання батька Позивача, яке призвело до смерті, та причина смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Отже, встановлено, що згідно з постановою військово-лікарської комісії від 16.12.2024 №148 захворювання, яке призвело до його смерті, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

У січні 2025 року позивач звернувся із заявою до фінансового департаменту ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 та відповідним пакетом документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загибель батька.

03.02.2026 року в інтересах позивача було подано адвокатський запит № 03/02-26 до військової частини НОМЕР_7 на який було отримано відповідь про те, що на підставі рішення КОМІСІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, доведеного листом від 24.07.2025р. №27/13/3-23097-2025 синові, ОСОБА_9 була призначена одноразова грошова допомога у розмірі 1/3 частки в сумі 757000,00грн. за померлого під час проходження військової служби батька, ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Таким чином, встановлено, що у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_10 позивачу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця призначено ОГД у розмірі 757000,00 грн.– це 1/3 від загальної суми ОГД у розмірі 2271000,00 грн (750 кратний прожитковий мінімум для працездатних осіб), розподіленої між членами сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_10 .

Призначення вказаної ОГД було здійснено позивачу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно зі ст. 41 Закону № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон №2011-ХІІ).

Так, Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до норм ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 161 Закону №2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 162 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (ч. 6 статті 163 Закону № 2011-XII).

Згідно із п.п. 8, 9 ст. 163 Закону №2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Водночас, указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Суд зазначає, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Конституційний Суд України ухвалив рішення від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

Відповідно до пункту 4 Указу №64/2022, Кабінет Міністрів України зобов`язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги (далі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 (тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами 1, 2, 7 пункту 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 установлено, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 №2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 162 Закону №2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022.

Отже, норма ч. 3 ст.162 Закону №2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.

З огляду на зміст наведених норм права, суд підсумовує, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою Кабінету Міністрів України №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж це було визначено Постановою Кабінету Міністрів України №975.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 року у справі №380/9868/23.

У межах розгляду цієї справи суд встановив, що батько Позивача ОСОБА_5 брав участь у бойових діях, зокрема з 05.12.2023р. по 22.03.2024р., тобто по день смерті, безпосередньо брав участь у бойових діях.

Згідно постанови Медичної (військово-лікарської комісії) Державної установи «Територіальне — медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 16.12.2024р. № 148 встановлено, що штаб-сержант за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 ЦОТО НГУ ОСОБА_10 , 1974 р.н. «Пневмонія неуточнена, ускладнена гострою легеневою недостатністю» Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Слід вказати про те, що після введення правового режиму воєнного стану законодавець визначив єдиний розмір одноразової грошової допомоги, яка викачується членам сім`ї у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час дії воєнного стану 15000000,00 гривень, також підтверджується постановою Верховного суду у адміністративному провадженні №К/999/12279/24 від 17.07.2024р.

З урахуванням викладеного, позивач станом на час виникнення спірних правовідносин мав право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця батька позивача ОСОБА_10 , 1974 р.н., під час дії воєнного стану відповідно до п. 2 Постанови № 168, - у розмірі 1/3 від 15000000,00 гривень.

Враховуючи встановлені обставини, суд робить висновок, що батько позивача помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час дії воєнного стану. Причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини.

Доказів на спростування наведеного вище відповідачем суду не надано.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а, 10.10.2024 у справі №420/11608/23 від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а, від 22.08.2024 у справі №380/9868/23, при розгляді подібних правовідносин, тому така, в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Позивач є суб`єктом, які відповідно до положень ст. 161 Закону №2011-XII має право на призначення та отримання спірної допомоги.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи причини настання смерті батька позивача та з огляду на правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців після 24.02.2022, суд робить висновок про наявність підстав для отримання членами сім`ї ОСОБА_10 одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №168.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета регламентується зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа 1: ОСОБА_2 , третя особа 2: ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа 1: ОСОБА_2 , третя особа 2: ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання КОМІСІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014р.. від 24.07.2025р. № 899/975, про призначення сину ОСОБА_4 , вид виплати - смерть від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби за призовом під час мобілізації, за кого - штаб-сержант ОСОБА_5 в розмірі 750-кратний розмір (1/3) 757000,00 гривень.

Зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ призначити ОСОБА_6 - сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, пов`язане із захистом Батьківщини, штаб - сержанта за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 1/3 від 15000000 грн. та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Національної гвардії України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Відповідач: Головне управління Національної гвардії України (03151, вул. Святослава Хороброго, 9а, код ЄДРПОУ 08803498).

Третя особа 1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Третя особа 2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 15.05.2026 року.

Суддя В.В. Ільков