Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №160/4961/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 14 травня 2026 р.

Справа: №160/4961/26

Суддя: Олійник Віктор Миколайович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 рокуСправа №160/4961/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо недонарахування та невиплати додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 – протиправною;

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо недонарахування додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 протиправною;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду вересень 2022 в розмірі 70000,00 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду жовтень 2022 в розмірі 70000,00 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду жовтень 2022 в розмірі 79677, 42 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду листопад 2022 в розмірі 70000,00 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду листопад 2022 в розмірі 70000,00 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду грудень 2022 в розмірі 70000,00 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду грудень 2022 в розмірі 70000,00 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду січень 2023 в розмірі 100000,00 грн.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду січень 2023 в розмірі 100000,00 грн.;

відшкодувати шкоду завдану військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 у сумі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

відшкодувати шкоду завдану військовою частиною НОМЕР_2 та військовою частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 у сумі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_3 від 08.11.2010 року.

ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023, що підтверджується довідкою від 20.01.2023 року №4768.

11.01.2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просила:

1) Надати належним чином завірену копію картки особового рахунку: розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення; довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з жовтня 2022 по січень 2023 із зазначенням всіх видів нарахувань, у яких вказати нараховані та виплачені помісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років), нараховану та виплачену одноразову додаткову винагороду у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

2) Надати належним чином завірені копії рапортів (донесень) командира підрозділу про участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань у період з 01.10.2022 по 20.01.2023.

3) Надати належним чином завірені бойові накази (бойові розпорядження), що стосуються ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023 .

4) Надати належним чином завірений витяг журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки НОМЕР_4 бойове донесення або постову відомість, що стосуються ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023;

5) Надати належним чином завірений витяг рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), про участь ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 01.10.2022 по 20.01.2023.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №04.2/1740-26-26-Вих від 22.01.2026 року представнику позивача повідомлено, що інформації щодо залучення ОСОБА_2 до безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів з 01.10.2022 по 20.01.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня, оскільки, у відповідності до наказу АДПСУ від 16.09.2022 №165 (гриф), старший солдат ОСОБА_3 перебував в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) у складі відділу прикордонної служби №2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області.

Копії рапортів та завірені витяги з них про участь старшого солдата ОСОБА_2 у бойових діях ІНФОРМАЦІЯ_3 надати не має можливості, оскільки дані рапорти не надходили до прикордонного загону, а є внутрішніми документами ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 не є розпорядником даної інформації.

24.01.2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом, в якому просила:

1) Надати належним чином завірені копії рапортів (донесень) командира підрозділу про участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань у період з 01.10.2022 по 20.01.2023;

2) Надати належним чином завірені бойові накази (бойові розпорядження), що стосуються ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023;

3) Надати належним чином завірений витяг журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постову відомість, що стосуються ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023;

4) Надати належним чином завірений витяг рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), про участь ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 01.10.2022 по 20.01.2023;

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №04.3.3/2119-26-Вих від 04.02.2026 року представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 у списках ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) не рахується, у зв`язку з цим надати витяги із запитуваних документів неможливо, оскільки такі документи не є власністю ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ).

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 грн. за період вересень 2022 - січень 2023 року, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4961/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Клопотання представника позивача про витребування доказів – задоволено та ухвалено:

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати до суду:

належним чином завірену копію рапортів (донесень) командира підрозділу про участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань у період з 01.10.2022 по 20.01.2023, належним чином завірені бойові накази (бойові розпорядження), що стосуються ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023, належним чином завірений витяг журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постову відомість, що стосуються ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 20.01.2023;

належним чином завірений витяг рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), про участь ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 01.10.2022 по 20.01.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 надати до суду:

09.03.2026 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

10.03.2026 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.

25.03.2026 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

На підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 16.09.2022 року №165 (гриф) військовослужбовці відділу прикордонної служби №3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), зокрема позивач вибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) на ділянку україно - білоруського кордону в межах Чернігівської області в оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ).

Представнику позивача була надана розгорнута відповідь від 22.01.2026 року за №04.2/1740-26-Вих щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на Окреме доручення від 25 березня 2022 року №248/1298, Порядок, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280.

У свою чергу, застосування до спірних правовідносин Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298, Поряду, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 є неприйнятним.

Представник позивача визначає розмір додаткової винагороди за два спірні місяці у розмірі 70000,00 грн. та за жовтень 79677,42 грн. та просить зобов`язати нарахувати та виплати і військову частину НОМЕР_1 і військову частина НОМЕР_2 .

Тобто, представник позивача намагається за один і той же період двічі стягнути одну і ту саму суму, не обґрунтовуючи свої вимоги жодним чином.

Згідно довідки від 24.03.2026 №08/2282/26-Вн ОСОБА_1 проходить службу з 23.07.2022 по цей час у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) Державної прикордонної служби України.

ОСОБА_1 протягом вересня 2022 - січня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби отримував в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень в незалежності від виконання ним бойових (спеціальних) завдань, пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях чи під час безпосереднього зіткнення з противником.

Наявність факту безумовного отримання позивачем додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень не ставить законодавцем військовим частинам прямого обов`язку автоматичного нарахування збільшеної додаткової винагороди до 100000 гривень.

На дані правовідносини застосовуються п. 11 наказу 392 АГ та п. 8 наказу 628 АГ.

Положення пункту 2,4 наказу 392 АГ та пункту 2,3 застосовується тим органом охорони державного кордону на ділянці відповідальності якого перебував військовослужбовець.

Згідно вимог вищезгаданих наказів, відповідач у даній справі взагалі не має розглядати рапорти та інформацію викладену у останніх (бойові розпорядження, журнал службово бойових дій), відповідач має перевірити, що інформація яка надійшла від 105 загону мала відповідати вимогам Додатку 2 до п. 11 наказу 392-АГ та Додатку 2 до п.8 наказу 628-АГ.

Відповідно до п. 11 наказу 392 АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Таким чином, для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди необхідна інформація про військовослужбовців, про дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, зокрема про позивача, у відповідності до Додатку 2 пункту 11 наказу 392 АГ, з зазначенням підстав.

За період вересня - листопад 2022 року на адресу відповідача донесення із додатком за формою наведеною у п. 11 наказу 392 АГ від начальника НОМЕР_5 прикордонного загону не надходили.

На адресу загону надходили лише рапорти щодо виплати 30000,00 грн.

Рапорти щодо нарахування та виплати додаткової винагороди із розрахунку 70000,00 грн. пропорційно не складались.

Військовослужбовці відділу прикордонної служби №3 прибули на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону 01 жовтня 2022 року з оперативного підпорядкування начальника НОМЕР_6 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) де перебували на ротації.

Додатково вказане підтверджує довідка від 20.01.2023 року №4768, яку представник позивача вважає беззаперечним доказом.

За жовтень 2022 року позивачеві виплачена додаткова винагорода із розрахунку 30000,00 грн. пропорційно дням виконання завдань.

Тобто, в жовтні 2022 року позивач виконував обов`язки військової служби з 01-16.10.2022 та з 27- 31.10.2022, про що свідчить наказ начальника загону від 03.11.2022 №3632-ОС «Про виплату додаткової винагороди».

У період з 17-28.10.2022 позивач перебував у відпустці згідно наказу начальника загону від 16.10.2022 №3345-ВВ «Про особовий склад».

Відповідно до пункту 8 наказу 628 АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

За період грудень 2022 та січень 2023 (до 20.01.2023) на адресу відповідача донесення із додатком за формою наведеною у пункті 8 наказу 628 АГ від начальника НОМЕР_5 прикордонного загону не надходили.

На адресу загону надходили лише рапорт за грудень 2022 року щодо виплати 30000,00 грн.

За січень 2023 року позивачеві виплачена додаткова винагорода із розрахунку 30000,00 грн. пропорційно дням виконання завдань та за час перебування на ділянці НОМЕР_7 прикордонного загону, з 20.01.2023 позивачу виплачена додаткова винагорода із розрахунку 11 діб з 21 по 31.01.2023, про що свідчить наказ начальника загону від 08.02.2023 №64-ОС «Про виплату додаткової винагороди».

20.01.2023 року ОСОБА_1 завершив перебування в межах ділянки НОМЕР_5 прикордонного загону та вибув на ділянку відповідальності НОМЕР_7 прикордонного загону (Луганська та Донецька область).

З урахуванням положень пункту 11 наказу 392-АГ та пункту 8 наказу 628-АГ, на думку представника відповідача-1, у військової частини не має підстав для нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168, лише на підставі довідки виданої іншою частиною, оскільки пунктом 11 наказу 392-АГ та пунктом 8 наказу 628-АГ встановлений алгоритм дій органів охорони державного кордону (військових частини) щодо порядку підтвердження безпосередньої участі.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 не розглядає рапорти начальника підрозділу та не приймає рішення щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою 168 (для відряджених військовослужбовців встановлений інший порядок підтвердження прийняття безпосередньої участі - описаний вище).

Для здійснення виплати, на адресу військової частини має надійти довідка визначена Додатком 2 наказу 392-АГ та наказу 628-АГ.

Щодо довідки №4768 від 20.01.2023 року, представник відповідача-1 зазначив наступне.

Відповідно до пункту 7 наказу 628 АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 цього наказу.

Довідка від 20.01.2023 №4768 не відповідає вимогам наказу 628 АГ (не зазначені відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 наказу 628 АГ), відтак довідка не може бути взята до уваги, як додаткове підтвердження, при прийнятті рішення про виплату збільшеної додаткової винагороди.

Щодо бойових дій в межах Чернігівської області, представник відповідача-1 зазначив наступне.

У період до 31.12.2022 року Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

З 01.01.2023 відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Чернігівська область виключена з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

Тобто в січні 2023 року (01-20.01.2023) позивач ніс службу поза межами районів ведення бойових дій, що додатково підтверджує про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою 168, та відсутність в січні 2023 року обов`язкової умови - перебування в районах ведення бойових дій.

При цьому сам по собі факт віднесення Чернігівської області (у період з жовтня 2022 по грудень 2022) до районів ведення воєнних (бойових) дій не свідчить про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

Отже, надана позивачем довідка не може бути належним доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн., передбаченої Постановою №168.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

25.03.2026 на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання, в якому представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 35000 грн., з урахуванням наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ti самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року.

У справі «Схід/Захід Альянс Лiмiтед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними i неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація i досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Щодо часу витраченого адвокатом на підготовку позову.

У позовній заяві правова позиція або думка адвокатом не сформульовано, була зроблена лише механічна робота по шаблонному позову, яка не потребує спеціальних професійних навичок.

Виготовлення додатків до позовної заяви та відправка вказаних документів поштою не є юридичними послугами, а їх виготовлення не потребує спеціальних навичок.

Підготовка відповіді на відзив входить до загальної підготовки процесуальних документів.

Таким чином, з урахуванням відсутності належних доказів підтвердження понесених адвокатом витрат, невідповідності витраченого часу адвокатом на підготовку позову, складності справи, відсутності доказів на сплату послуг відповідач-1 вважає, що позивач не довів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн.

30.03.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача+1, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

Відповідач-1 визнає та підтверджує у відзиві на позовну заяву, що грошовим забезпеченням позивача забезпечувала саме військова частина НОМЕР_1 за місцем проходження служби.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу №392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі завдань відряджені.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп) включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах. передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.

Згідно з пунктом 10 Наказу №392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, та підготовку проекту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом цього наказу, в органах Держприкордонслужби покласти на штаб органу, а у випадку відсутності штабу на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу. Таким чином, саме на військову частину, до особового складу якої включено військовослужбовця, покладено імперативний обов`язок вести облік особового складу, знати де знаходиться військовослужбовець та які завдання виконує.

При вирішенні даного спору потрібно брати до уваги правові висновки Верховного Суду у постановах № 120/4387/23 від 23 травня 2024 року, № 120/4967/23 від 24 травня 2024 року та № 580/3131/23 від 13 червня 2024 року, у яких суд касаційної інстанції вказав, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.

Крім того, у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів, України, від 07.07.2022 року №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Таким чином, на підставі аналізу наведених норм чинного законодавства України встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_3 від 08.11.2010 року.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_8 від 20.01.2023 року №4768 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023,

Підстава: бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №165 гриф від 16 вересня 2022 року.

На підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 16.09.2022 року №165 (гриф) військовослужбовці відділу прикордонної служби №3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), зокрема ОСОБА_1 вибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) на ділянку україно-білоруського кордону в межах Чернігівської області в оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 не є розпорядником даної інформації.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 4 статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 1 цієї постанови Уряд встановив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 28 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року) не змінювався.

Разом з цим, у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.

Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №793.

30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 1 серпня 2022 року.

Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

Згідно з пунктом 12 наказу №392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 1 грудня 2022 року був введений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Питання визначення територій ведення бойових дій не було спірним під час розгляду цієї справи. З цього приводу позовна заява не містила доводів позивача.

Водночас, сам по собі факт віднесення Чернігівської області до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

Позивач відстоює позицію про те, що він має право отримати додаткову винагороду у збільшеному розмірі за період з вересня 2022 року до 20 січня 2023 року, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до військової частини НОМЕР_2 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_2 №4768 від 20.01.2023 року.

Згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

Суд враховує, що відповідно до пункту 11 наказу 392 АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

На адресу загону надходили лише рапорти щодо виплати 30000,00 грн.

Додатково вказане підтверджує довідка від 20.01.2023 року №4768.

На адресу загону надходили лише рапорт за грудень 2022 року щодо виплати 30000,00 грн.

Для здійснення виплати на адресу військової частини має надійти довідка визначена Додатком 2 наказу 392-АГ та наказу 628-АГ.

Щодо довідки №4768 від 20.01.2023 року, суд зазначає наступне.

У період з 1 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» №262 від 1 жовтня 2022 року, №282 від 1 листопада 2022 року, №311 від 2 грудня 2022 року, №1 від 2 січня 2023 року.

Тобто в січні 2023 року (01-20.01.2023) позивач ніс службу поза межами районів ведення бойових дій, що додатково підтверджує про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та відсутність в січні 2023 року обов`язкової умови - перебування в районах ведення бойових дій.

При цьому сам по собі факт віднесення Чернігівської області (у період з вересня 2022 по грудень 2022) до районів ведення воєнних (бойових) дій не свідчить про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

З урахуванням положень пункту 11 наказу 392-АГ та пункту 8 наказу 628-АГ, у військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для донарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, лише на підставі довідки виданої іншою частиною, оскільки пунктом 11 наказу 392-АГ та пунктом 8 наказу 628-АГ встановлений алгоритм дій органів охорони державного кордону (військових частини) щодо порядку підтвердження безпосередньої участі особи в бойових діях.

Отже, суд приходить до висновку, що надана позивачем довідка не може бути належним та достатнім доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах Чернігівської області у вказаний період.

Правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.06.2024 року в справі №360/568/23.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції МВС від 18 березня 2016 року №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua