Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №697/669/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/669/26

Провадження № 2/697/653/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Деревенського І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,

представника позивача – адвоката Бовшика М.Ю.

представника відповідача – адвоката Шишки Р.І. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович (далі – адвокат Бовшик М.Ю. представник позивача) звернулася до Канівського міськрайонного Суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від спільного проживання з відповідачем у позивачки народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача зазначає, що донька проживає разом з позивачкою і повністю перебуває на її утриманні. 16.09.2025 донька – ОСОБА_3 вступила на навчання до Національного Університету «Одеська юридична академія», що підтверджується довідкою ВНЗ № ВК-5 від 23.09.2025. Термін навчання з 16.09.2025 року по 30.06.2027 року. На даний час ОСОБА_3 виповнилося 18 років. Навчання у вищому навчальному закладі потребує додаткових витрат, зокрема: кошти на проїзд, одяг, житло, харчування, ліки, підручники та інше. У зв`язку з наявною потребою доньки позивача у матеріальному забезпеченні для гідного навчання та отримання високого рівня освіти, вона сама не в змозі забезпечити в повному обсязі потреби їх спільної доньки. Батько ж доньки не підтримує матеріально доньки.

Також представник позивача зазначає, що відповідач непрацездатних батьків не має, аліментів нікому не платить, тому він має змогу сплачувати аліменти на утримання спільної повнолітньої доньки на період навчання у вищому навчальному закладі. Вважає, що гідний розмір аліментів, який потрібно стягувати щомісячно з відповідача для утримання спільної повнолітньої доньки, повинен складати в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу (заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.07.2025 і до 30.06.2027 року, по день завершення навчання. Добровільно виділяти кошти на утримання дитини відповідач відмовляється, інтереси дитини його не цікавлять.

У зв`язку з чим, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.09.2025 і до 30.06.2027– по день завершення навчання та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Бовшика М.Ю..

Представник позивача адвокат Бовшик М.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та зазначив, що донька позивачки навчається у НУ "Одеська юридична академія" та потребує матеріальної підтримки, батько потреб доньки не забезпечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Шишку Р.І..

Представник відповідача адвокат Шишка Р.І. у судовому засіданні зазначив, що стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження того, що донька сторін потребує матеріальної допомоги, оскільки вона навчається на заочній формі навчання та не позбавлена можливості працевлаштування. Також зазначив, що позивачем не надано доказів щодо забезпечення позивачкою потреб доньки у навчанні, не надано розрахунків оплати навчання, копії контракту тощо.

У судовому засіданні 27.05.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим оголошено перерву для виготовлення повного тексту судового рішення до 29.05.2026.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та є повнолітньою.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.07.2006, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6 на звороті).

Факт зміни прізвища позивачки із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.06.2022 (а.с.6).

Із витягів з реєстру територіальної громади №2022/000618896 від 21.09.2022 та № 2024/008299850 від 12.07.2024, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.03.2015 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 на звороті, 8 на звороті).

З копії довідки №1385 від 17.07.2024 виданої директором Відокремленого структурного підрозділу «Київський фаховий коледж морського і річкового флоту та транспортних технологій ДУІТ» Оленою Герштман, вбачається, що ОСОБА_3 являлася студенткою IV курсу денної форми навчання ВСП «Київський фаховий коледж морського і річкового флоту та транспортних технологій ДУІТ» за спеціальністю -081 «Право», термін навчання з вересня 2021 по 30 червня 2025 року (а.с.10).

Із копії довідки виданої начальником відділу кадрів Національного університету «Одеська юридична академія» Оксаною Дідик від 23.09.2025 за вих. №ВК-5, вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою І курсу зі скороченим терміном навчання Центру заочного та дистанційного навчання (контракт) заочної форми навчання Національного університету «Одеська юридична академія». Термін навчання з 16.09.2025 до 30.06.2027 (а.с.9).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 по справі №635/1139/17 та зазначає таке.

У відповідності до ст. 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з приписами п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина ; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Аналогічні роз`яснення містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України ід 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Отже, вирішуючи питання про стягнення з батьків аліментів на утримання повнолітньої дочки, сина, суд повинен встановити наявність вищевказаних фактів.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №308/4214/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, позивачем не надано жодних даних щодо вартості навчання, а також щодо вартості інших витрат пов`язаних із навчанням.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої доньки ОСОБА_3 потреби в матеріальній допомозі, а саме у зв`язку з її навчанням (витрати на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), а також неможливості позивачкою надавати доньці таку допомогу, або доказів надання такої допомоги.

Також позивачем не надано доказів того, що відповідач працевлаштований, працездатний, і має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці.

Окрім цього, стороною позивача не надано суду доказів того що повнолітня донька сторін не працевлаштована та не отримує офіційний дохід.

Також суд не визнає належним доказом нанадану стороною позивача копію довідки № 1385 від від 17.07.2024 виданої директором Відокремленого структурного підрозділу «Київський фаховий коледж морського і річкового флоту та транспортних технологій ДУІТ» Оленою Герштман, оскільки термін навчання зазначений у даній довідці закінчився 30.05.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Виходячи з наведеного, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування пред`явленого позову, не були підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд визнає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивача було звільнено від сплати судового збору, а тому дані витрати необхідно покласти на рахунок держави

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 182, 199, 200 СК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий І . І . Деревенський