Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №565/3130/25 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/3130/25

Провадження № 2/565/225/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Незнамової І.М.,

з участю: секретаря судового засідання Алексейчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

22.12.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1541-6448 від 17.04.2025 року в загальній сумі 70184,00 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №1541-6448 від 17.04.2025 року, відповідач отримав кредит в сумі 20000,00 грн., шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії, строком на 365 днів, однак не виконав умов договору щодо обов`язку своєчасного внесення платежів по кредиту, сплати комісії та відсотків.

У позові вказано, що кредитний договір укладений відповідно до ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором А2891.

Також зазначено, що відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 20000,00 грн. (п.4.1 договору); строк кредитування - 365 днів (п.4.14 договору); базовий період - 28 днів (п.4.8. договору); комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту (п.4.11 договору); відсоткова ставка - стандартна % ставка (в тому числі і знижена згідно розділу 10 договору): 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору (п.4.10 договору); 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (п.4.12 договору).

Позивач зазначає, що станом на 22.10.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором №1541-6448 від 17.04.2025 року становить 70184,00 грн., яка складається з: 20000,00 грн. - заборгованість за кредитом (основний борг); 37184,00 грн. - заборгованість за відсотками; 10000,00 грн. - заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України; 3000,00 грн. - заборгованість за комісією.

04.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не погоджується із викладеними у позові обставинами та вважає позов безпідставним.

В обґрунтування своєї позиції відповідач ОСОБА_1 зазначає, що позивачем надано копію кредитного договору №1541-6448 від 17.04.2025 року, без його підпису, як позичальника, а належних доказів того, що договір було укладено у встановленому законом порядку в електронній формі, до матеріалів позову не долучено.

При цьому, наголошує, що він не укладав кредитного договору №1541-6448 від 17.04.2025 року з позивачем, тому не погоджував викладених у такому договорі умов.

Також вказує, що відповідно до вимог ЦПК України для ухвалення судом рішення у даній справі, суд зобов`язаний дослідити виключно оригінал договору, на який позивач посилається та яким останній обґрунтовує свої вимоги.

У силу таких обставин, за відсутності оригіналу кредитного договору №1541-6448 від 17.04.2025 року, відповідач вважає, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами.

Щодо заявлених відсотків в сумі 37184,00 грн., про стягнення яких заявлено позивачем, відповідач категорично не погоджується, оскільки договором чітко визначено строк кредитування - 28 днів та відсоткову ставку - 1.00% за кожен день користування кредитом.

За вказаних умов, на переконання відповідача, кредитор мав право нарахувати лише 5600,00 грн. відсотків (20000,00 грн. х 1,00% = 28 днів).

Окрім цього, звертає увагу, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказані норми закону, відповідач категорично не погоджується із нарахуванням 10000,00 грн. заборгованості за процентами на підставі ст.625 ЦК України, оскільки таке нарахування прямо суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Разом з цим, відповідач заперечує, щодо нарахування 3000,00 грн. заборгованості за комісією, вважаючи, що така нарахована безпідставно, а сама умова про нарахування комісії, що виключена до договору, є нікчемною.

Відповідач також наголошує, що до матеріалів позову не долучено будь-яких належних доказів, щодо надання йому кредитних коштів, заперечуючи належність йому карткового рахунку, зазначеного позивачем.

У судове засідання представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Олійник К.О., будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи через електронний кабінет, не з`явилась.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Резуєв Є.В. у поданій до суду заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з`явився, у поданому відзиві на позовну заяву просив врахувати викладені заперечення щодо позову та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Підставами для такого висновку суду є наступне.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 17.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1541-6448, шляхом підписання відповідачем в електронній формі договору про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - А2891, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами вказаного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 20000,00 грн. (п.4.1 договору); строк кредитування - 365 днів (п.4.14 договору); базовий період - 28 днів (п.4.8. договору); комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту (п.4.11 договору); відсоткова ставка - стандартна % ставка (в тому числі і знижена згідно розділу 10 договору): 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору (п.4.10 договору); 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (п.4.12 договору).

У реквізитах договору зазначено анкетні дані позивальника - відповідача ОСОБА_1 , а саме: паспортні дані, місце проживання, РНОКПП, номер карткового рахунку - № НОМЕР_1 , електронну адресу та номер одноразового ідентифікатора - НОМЕР_2 , яким підписано вказаний договір.

Окрім того, правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», а також додаток №2 до договору кредитної лінії №1541-6448 від 17.04.2025 року також підписані одноразовими ідентифікаторами - А2891.

Згідно довідки про перерахування суми кредиту №1541-6448 від 17.04.2025 року, встановлено, що грошові кошти в сумі 20000,00 грн. 17.04.2025 року за допомогою системи «EASYPAY» перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на картку № НОМЕР_1 .

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» від 29.10.2025 року за вих.№7/17228 встановлено, що транзакція по перерахунку 17.04.2025 року грошових коштів в сумі 20000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 відбулась успішно.

Щодо заперечень відповідача, зокрема, що стосуються відсутності у матеріалах справи оригіналу договору кредитної лінії №1541-6448 від 17.04.2025 року, суд вважає вказані заперечення безпідставними, з огляду на наступне.

Надані позивачем копії, завірені електронним підписом, а тому є належними та допустимими доказами у розумінні ст.76-78 ЦПК України і дають можливість встановити обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03.09.2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

У силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Ураховуючи викладені обставини, суд погоджується із доводами позивача, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий кредитодавцем на номер телефону, зазначений відповідачем ОСОБА_1 при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є її безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд зазначає, що копія кредитного договору, правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», а також додаток №2 до договору кредитної лінії №1541-6448 від 17.04.2025 року, при направленні до суду позову, належним чином засвідчені, шляхом накладення цифрового підпису представником позивача - ОСОБА_2 .

Окрім цього, зауважує, що кредитний договір та додаткова угода підписані електронним підписом ОСОБА_1 , використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані первісним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, матеріали справи не містять.

Звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, матеріали справи також не містять.

Відповідач ОСОБА_1 не оскаржував правомірність укладеного договору у судовому порядку, зустрічного позову щодо правомірності укладених договорів не подавав.

За вказаних підстав, суд не вбачає підстав для витребування оригіналів вказаних вище договорів у позивача.

При цьому, суд зазначає, що договір містить інформацію про узгодження сторонами реквізитів банківського рахунку, на який кредитор мав перерахувати кошти № НОМЕР_1 .

Відповідно до наявної у відкритих джерелах інформації в мережі «Інтернет» банком емітентом з ідентифікаційним номером BIN (Bank Identification Number) № НОМЕР_1 , який складає перші шість цифр від номеру картки, являється: платіжна система: VISA, видана банком: JSC UNIVERSAL BANK, тип: DEBIT, категорія: INFINITE.

Тобто, з метою спростування вимог нового кредитора, відповідач міг надати отриману в банку емітента - АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності (неналежності) йому платіжного інструменту з такими ознаками або ж підтвердити отримання (неотримання) грошових коштів за кредитним договором.

Суд вважає, що ОСОБА_1 має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог відповідачем не надано, так само не надано доказів про неналежність відповідачу банківського рахунку з використанням банківської картки № НОМЕР_1 .

Окремо суд звертає увагу на доводи відповідача ОСОБА_1 , викладені у відзиві на позовну заяву, які суперечать один одному, з одного боку відповідач зазначає, що не укладав кредитного договору №1541-6448 від 17.04.2025 року з позивачем, тому не погоджував викладених у такому договорі умов, з іншого - вдається до аналізу розрахунків нарахованих відсотків, процентів на підставі ст.625 ЦК України та комісії, що є, на думку суду, не логічним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення договору кредитної лінії №1541-6448 від 17.04.2025 року, відповідно до якого, відповідач отримав кредит в загальній сумі 20000,00 грн.

Вказані факти відповідачем не спростовано, будь-яких доказів на спростування таких, відповідачем не надано.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 22.10.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором №1541-6448 від 17.04.2025 року становить 70184,00 грн., яка складається з: 20000,00 грн. - заборгованість за кредитом (основний борг); 37184,00 грн. - заборгованість за відсотками; 10000,00 грн. - заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України; 3000,00 грн. - заборгованість за комісією.

Згідно розрахунку, відповідач не проводив платежів на погашення заборгованості за кредитом (основним боргом), чи заборгованості за відсотками та комісією.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із вказаного розрахунку заборгованості слідує, що після закінчення строку дії кредитного договору, який сплинув 16.04.2026 року, заборгованість по процентам не нараховувалась.

Заборгованість за відсотками взагалі обрахована до закінчення строку дії договору - до 22.10.2025 року включно.

Як вбачається із розрахунку позивача, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту (п.4.11 договору), яка складає 3000,00 грн., та нарахована одноразово.

За таких умов, суд відхиляє заперечення відповідача в частині нарахованої комісії.

Окрім того, позивачем проводились нарахування відсотків згідно погоджених умов договору, за відсотковою ставкою: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Заборгованість за відсотками складає 37184,00 грн., які обраховані позивачем на підставі вищевказаних умов договору за період з 17.04.2025 року по 22.10.2025 року включно (за період з 17.04.2025 року по 13.10.2025 року включно за ставкою 1% в день, за період з 14.10.2025 року (з 181 дня) по 22.10.2025 року включно за ставкою 0,74% в день.

За таких умов, суд відхиляє заперечення відповідача в частині нарахованої заборгованості за відсотками.

Суд наголошує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.

За таких умов, суд зазначає, що нарахування позивачем 10000,00 грн., як заборгованості за процентами на підставі ст.625 ЦК України, є безпідставним, оскільки суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також звертає увагу, що пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу, як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказано позивачем у позові, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини, щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме: прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1541-6448 від 17.04.2025 року в загальній сумі 60184,00 грн., яка складається з: 20000,00 грн. - заборгованість за кредитом (основний борг); 37184,00 грн. - заборгованість за відсотками; 3000,00 грн. - заборгованість за комісією.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню частково - на 85,75%, тому з відповідача ОСОБА_1 частково підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 2077,21 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст.2,3,81,89,263,264,265,268,280,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (юридична адреса: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.№26, оф.№407, код ЄДРПОУ: 38548598) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1541-6448 від 17.04.2025 року в загальній сумі 60184 (шістдесят тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп., яка складається з: 20000,00 грн. - заборгованість за кредитом (основний борг); 37184,00 грн. - заборгованість за відсотками; 3000,00 грн. - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати по справі в розмірі 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 21 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційнускаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя І.М.Незнамова