Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №550/663/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/663/26

Провадження № 2-о/550/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Литвин В.В.,

за участю секретаря судового засідання Склянчук С.А.,

заявниці – ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку окремого провадження в залі суду в селищі Чутове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців та встановити наступні заборони: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення ближче ніж на 100 метрів до місця перебування ОСОБА_1 та переслідування її; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; обмеження спілкування з постраждалою ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що її чоловік заінтересована особа ОСОБА_2 постійно вчиняє сварки, психологічне та фізичне насильство. Конфлікти, які виникають, супроводжуються словесними образами та вживанням ненормативної лексики з боку кривдника. Заявниця зазнає постійного психологічного тиску та насильства з боку ОСОБА_2 , що полягає у погрозах, нецензурному висловлюванні на адресу заявниці, що принижують її честь і гідність. Вказує, що доведена до відчаю вона неодноразово зверталася до органів поліції, працівниками яких видавалися термінові заборонні приписи, кривдник неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

У зв`язку з наведеним, заявниця як жертва психологічного насильства потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому звернулася з даною заявою до суду.

Ухвалою суддівід 27.05.2026 заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 29.05.2026 о 13:30 год.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, просила видати обмежувальний припис, зазначивши, що заінтересована особа ОСОБА_2 постійно вчиняє щодо неї психологічне насильство.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти заяви заперечив, вказавши, що останнім часом у них виникають сімейні сварки та непорозуміння, які спричинені байдужістю заявниці до нього та домашнього господарства.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, та перевіривши підтвердження їх доказами, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2026 року було винесено терміновий заборонний припис серія АА № 349181 стосовно ОСОБА_2 у зв`язку із скоєнням ним психологічного насильства щодо дружини ОСОБА_1 строком на 10 днів. Згідно з вказаним заборонним приписом кривдник раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався (а.с.6).

Заява також містить посилання заявниці на судові справи щодо притягнення кривдника до адміністративної відповідальності № 550/321/25, № 550/500/26, однак судових рішень про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності чи клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх подати самостійно, заявницею до суду не подано.

На запитання суду про систематичність такого домашнього насильства та наявності інших тимчасових заборонних приписів, окрім 16.05.2026 року, заявниця зазначила, що надати такі до справи не може.

Доказів на підтвердження порушення кривдником тимчасового заборонного припису від 16.05.2026 заявницею також не надано.

Розділом IVглави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За змістом частин третьої, четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21 (провадження № 61-1199св22) касаційний суд звертає увагу на те, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Як вбачається із змісту ст. 350-4 ЦПК України, особа, яка звертається до суду із заявою про видачу обмежувального припису, повинна зазначити обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та надати докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати такі докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Заявниця не зверталася із клопотанням про витребування доказів та не надала жодних доказів на підтвердження систематичності та продовжуваності встановлених фактів неправомірних дій кривдника щодо неї.

Під час судового розгляду із пояснень та поведінки учасників судового провадження у судовому засіданні судом не встановлено ознак того, що ризики продовження застосування домашнього насильства з боку ОСОБА_2 існують. Заявниця і заінтересована особа мирно спілкуються між собою, разом прийшли до суду, перед тим разом були у школі, де навчається їх молодший син, на святі «Останнього дзвоника».

Суд зауважує, що до заяви про видачу обмежувального припису не долучено жодної постанови суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, не надано доказів систематичності вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 .

Отже, твердження заявниці про постійне, неодноразове, повторюване психологічне насильство щодо неї з боку заінтересованої особи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду заяви.

Тобто заявниця не надала суду доказів, на підставі яких можна зробити висновки про наявність ризиків домашнього насильства, або продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства з боку заінтересованої особи щодо заявниці, настання наслідків його вчинення, що надавало б правову підставу для видачі обмежувального припису, суд дійшов висновку що в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису слід відмовити.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 350-6 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , - про видачу обмежувального припису відмовити.

Копію рішення направити заявнику, заінтересованим особам.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису в частині судового збору, віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.В. Литвин