Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №541/1291/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1291/26

Номер провадження 2/541/1305/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 травня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.,

представника позивача – адвоката Ступки В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

13 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Ступка Вікторія Юріївна,звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позивачка просить змінити порядок нарахування аліментів, присуджених до стягнення на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року по справі №541/1720/21, яким присуджено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді твердої грошової суми в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 16 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття на аліменти у виді 1/4 частки від усіх видів доходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, у них народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після припинення шлюбних відносин, донька залишилася проживати разом з позивачкою ОСОБА_1 .. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року (справа № 541/1720/21) було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 16 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. На даний час, спільна донька сторін відвідує зайняття з сучасних танців в танцювальному колективі «Brosko Studio», вартість яких становить 750 грн на місяць та додатково необхідно купувати одяг для танців та різноманітне спорядження. Також, ОСОБА_4 навчається в клубі англійської мови «Kidos club», вартість навчання в якому за місяць становить 2000 грн. Крім того, дитина відвідує навчальний заклад, відповідно потребує придбання шкільного приладдя та одягу. Всі вищеперераховані витрати позивачка сплачує самостійно, оскільки сплачуваних відповідачем аліментів в сумі 2 000 грн катастрофічно не вистачає на утримання доньки, зокрема і через зростання цін, та ця сума лише частково покриває базові потреби дитини, такі як придбання продуктів харчування, ліків та деяких елементів одягу. В позивачки погіршилось матеріальне становище, через важку економічну ситуацію, підвищення комунальних платежів – 20 листопада 2025 року змушена була припинити підприємницьку діяльність. Відповідач при цьому має задовільний фізичний стан, офіційно працевлаштований в ТОВ «Укрмаслотрейд», має стабільний дохід, розмір заробітної плати підвищився, будь-яким іншим утриманцям аліменти не сплачує, що дає можливість стягувати з нього аліменти у частині від його заробітку (доходу). Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена звернутися до суду відповідним позовом з метою забезпечення прав неповнолітньої доньки.

Ухвалою судді від 20 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з огляду на обставини, викладені у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи належно повідомлений за його зареєстрованим місцем проживання, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направив (а.с. 30-31).

Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлено ухвалу суду від 29 травня 2026 року про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі вважає, що заявлений позов підлягає повному задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі, у них народилась дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02 вересня 2025 року (а.с. 13).

Згідно з довідкою від 18 березня 2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в клубі англійської мови «Kidos club» у м. Миргород, Полтавської області. Вартість місячного абонементу складає 2000 грн (а.с. 20).

Також ОСОБА_3 відвідує танцювальний колектив «Brosko Studio» у м. Миргород, вул. Незалежності, буд. 4, з грудня 2025 року, що підтверджується довідкою від 19 березня 2026 року № 03/75, виданою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (а.с. 21).

Відповідно до акту підтвердження фактичного місця проживання осіб від 136 квітня 2026 року № 287/03-24, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року по справі № 541/1720/21 (провадження № 2/541/750/2021) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 16 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15-17).

З відповіді № 2800920 від 28 травня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати (а.с. 32).

Відповідно до відповіді № 2800989 від 28 травня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо відповідача відсутні будь-які записи у реєстрі (а.с. 33).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених у статтях 182 –184 СК України.

Так, частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів, визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Отже, суд дійшов висновку, що вищенаведені положення Сімейного кодексу України не підлягають вузькому тлумаченню та сталою судовою практикою Верховного Суду сформовано підхід за якого зміну способу стягнення аліментів слід розглядати як різновид зміни розміру аліментів. Водночас визначення розміру аліментів та способу їх стягнення, з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилаються сторони, належить до сфери судового розсуду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Змінюючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника, суд має визначити його за правилами, встановленими статтею 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини; стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведення стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також необхідно зауважити, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років складає 3512 гривень.

При визначенні способу та розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача, суд враховує обставини, визначені статтею 182 СК України: матеріальне становище відповідача, який є офіційно працевлаштованим, та отримує стабільний дохід. Інших обставин, що мають істотне значення для справи, сторони не повідомили, тому суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з позивача, в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Такий розмір і спосіб стягнення аліментів є справедливим та пропорційним відносно інтересів платника аліментів та дитини, а також забезпечить її гармонійний розвиток, виховання та матеріальний добробут.

Водночас, суд роз`яснює позивачеві право звернутись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Так, відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23).

А у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 84, 180-197 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлених рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2021 року по справі № 541/1720/21, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, на аліменти у виді 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до повноліття дитини.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривню 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя О. А. Городівський