Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №537/6049/24 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/6049/24

Провадження №2/524/709/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час його смерті, зміну черговості у праві на спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та змінити черговість одержання права на спадкування.

В обґрунтування позову зазначила, що шлюб взятий ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та який було зареєстровано 07.08.1982 року, було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.09.2010 року.

Посилалася на те, що з 2002 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу мають спільну дитину – дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , повторно виданим 14.03.2019 року.

В період з 22.10.2010 року по 30.01.2017 року ОСОБА_3 був зареєстрований у АДРЕСА_1 , але фактично до дня смерті проживав з позивачем та дочкою ОСОБА_6 в орендованій квартирі АДРЕСА_2 .

Після отримання в січні 2017 року спадщини за заповітом після померлих батьків - квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 31.01.2017 року зареєстрував місце свого проживання за зазначеною адресою, а з 21.11.2019 року і по теперішній час за цією адресою зареєстрована іх донька, ОСОБА_5 .

Вказувала, що факт проживання ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_6 не за місцем реєстрації, а разом з ОСОБА_1 , по АДРЕСА_4 підтверджується довідкою від.06.12.2021 року, виданою КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня», Декларацією № 0001-2714-92А0 пацієнта ОСОБА_3 та Декларацією № 0001-507А-92А0 пацієнта ОСОБА_1 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 26.08.2021 року з лікарем ОСОБА_7 , де довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом зазначено відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..

Весь цей час проживання разом спільно виховували доньку, піклувалися один про одне, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та придбавали майно у спільних інтересах.

Факт спільного бюджету підтверджується наявністю спільного рахунку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що постає з довідки від 24.11.2021 року № М900DEJH855OGJ4R.

30 березня 2021 року ОСОБА_3 каретою швидкої медичної допомоги з місця спільного проживання з позивачем за адресою: АДРЕСА_5 був доставлений до реанімаційного відділення Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського з діагнозом: Ковід. Разом з неповнолтньою донькою позивач регулярно його навідували у лікарні, придбавали необхідні ліки, забезпечували усім необхідним для одужання батька та чоловіка.

10 серпня 2021 року з належного ОСОБА_1 на праві власності домоволодіння у АДРЕСА_6 каретою швидкої медичної допомоги ОСОБА_3 було доставлено до Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського з діагнозом: Геморагічний інсульт. Після виписки зі стаціонару, для подальшого проходження курсу лікування та відновлення здоров`я ОСОБА_3 було направлено на стаціонарне лікування до КП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни». Весь цей час позивач разом з донькою здійснювала догляд за чоловіком і батьком, який внаслідок хвороби потребував стороннього догляду, а в період перебування останнього на стаціонарному лікуванні навідували в лікарні, забезпечувала його індивідуальним харчуванням, з урахуванням особливостей захворювання та його стану здоров`я. При цьому, будь які інші родичі не провідували ОСОБА_3 у лікарні і не приймали участі у наданні допомоги по догляду за ним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Похованням позивач, як дружина, займалася особисто. Доказами є заява до КП СКРП від ОСОБА_1 про надання дозволу скористатися ритуальною послугою, заявка на отримання послуг зі зберігання та підготовки тіла померлого ОСОБА_3 до поховання, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, наданий на запит ОСОБА_1 .

Факт матеріального забезпечення спадкодавця ОСОБА_3 підтверджується тим, що всі кошти від підприємницької діяльності були в спільному бюджеті з ОСОБА_3 , з яким позивач проживали разом, вели спільний побут, вирішували соціально - побутові питання, мали спільний бюджет.

Факт надання спадкодавцеві будь-якої іншої допомоги є те, що позивач повністю вела господарство під час проживання з ОСОБА_3 , а саме займалась прибиранням помешкання, готувала їжу, рахувала і сплачувала комунальні платежі, здійснювала догляд за ОСОБА_3 , слідкувала за його зовнішнім виглядом і доглядала за речами, слідкувала за його лікуванням та харчуванням.

Наведені вище обставини, підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 , як близьких осіб, пов`язаних побутом, спільними інтересами та спільним бюджетом, протягом 11 років.

16 травня 2022 року з заявою про прийняття спадщини позивач звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопа О.Е., але 16.05.2022 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, шо підтверджують право на спадкування за законом відповідної черги.

Ухвалою судді 14 листопада 2024 року Крюківського районного суду м. Кременчука позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час його смерті, зміну черговості у праві на спадкування передано на розгляд Автозаволськму районному суду м. Кременчука.

11 грудня 2024 року цивільна справа надійшла до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

Ухвалою судді від 13 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час його смерті, зміну черговості у праві на спадкування залишено без руху.

30 грудня 2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява на виконання ухвали судді від 13.12.2024 року.

Ухвалою судді від 15 січня 2025 року відкрито загальне провадження по справі, залучено сторін та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року підготовче провадження закінчено, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року залучено до участі у справі третьою особою ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року витребувано від приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Прокопа Олександра Едуардовича копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_8 у судове засідання не прибули, просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, проти заочного розгляду справи не заперечували, про що надали письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не прибула в судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, засобами рекомендованого поштового зв`язку, та шляхом опублікування оголошення про виклик, про причини неявки суд не повідомила та не подавала заяву про розгляд справи за її відсутності, не скористалася правом на подання відзиву на позов.

Треті особи ОСОБА_5 та приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Прокоп О.Е. в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд дійшов висновку, що згідно ст. 280 ЦПК України необхідно провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що шлюб взятий ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та який було зареєстровано 07.08.1982 року, було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.09.2010 року, про що свідчить відповідний запис на сторінці 10 паспорту ОСОБА_3 .

З 2002 року позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживали разом однією сім`ю в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_4 .

За час шлюбу мають спільну дитину – дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , повторно виданим 14.03.2019 року.

В період з 22.10.2010 року по 30.01.2017 року ОСОБА_3 був зареєстрований у АДРЕСА_1 , але фактично до дня смерті проживав з позивачем та донькою ОСОБА_6 .

З січня 2017 року ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі, яку отримав у спадщину за заповітом після померлих батьків за адресою: АДРЕСА_7 . З 21.11.2019 року і по теперішній час за цією адресою зареєстрована їх дочка ОСОБА_5 .

Факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою: по АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_1 , підтверджується Довідкою від 06.12.2021 року, виданою КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня», Декларацією № 0001-2714-92А0 пацієнта ОСОБА_3 та Декларацією № 0001-507А-92А0 пацієнта ОСОБА_1 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 26.08.2021 року з лікарем ОСОБА_7 , де довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом зазначено відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..

За час спільного проживання позивач та ОСОБА_3 виховували доньку, піклувалися один про одне, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та придбавали майно у спільних інтересах.

Факт спільного бюджету підтверджується наявністю спільного рахунку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що постає з довідки від 24.11.2021 року № М900DEJH855OGJ4R.

30 березня 2021 року ОСОБА_3 каретою швидкої медичної допомоги з місця спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , був доставлений до реанімаційного відділення Першої Кременчуцької міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського.

10 серпня 2021 року з належного ОСОБА_1 на праві власності домоволодіння у АДРЕСА_6 каретою швидкої медичної допомоги ОСОБА_3 було доставлено до Першої Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського, а у подальшому ОСОБА_3 було направлено на стаціонарне лікування до КП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни».

За час лікувангня ОСОБА_3 позивач разом з дочкою здійснювала догляд за чоловіком і батьком, який внаслідок хвороби потребував стороннього догляду, а в період перебування останнього на стаціонарному лікуванні навідували в лікарні, забезпечувала його індивідуальним харчуванням, з урахуванням особливостей захворювання та його стану здоров`я. При цьому, будь які інші родичі не провідували ОСОБА_3 у лікарні і не приймали участі у наданні допомоги по догляду за ним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.11.2021 року.

Похованням займалася позивач ОСОБА_1 особисто, що підтверджується заявою до КП СКРП від ОСОБА_1 про надання дозволу скористатися ритуальною послугою, заявка на отримання послуг зі зберігання та підготовки тіла померлого ОСОБА_3 до поховання, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, наданий на запит ОСОБА_1 .

Факт матеріального забезпечення спадкодавця ОСОБА_3 підтверджується тим, що всі кошти від підприємницької діяльності були в їх спільному бюджеті з ОСОБА_3 , з яким разом проживали, вели спільний побут, вирішували соціально - побутові питання, мали спільний бюджет.

Факт надання спадкодавцеві будь-якої іншої допомоги є те, що позивач повністю вела господарство під час проживання з ОСОБА_3 , а саме займалась прибиранням помешкання, готувала їжу, рахувала і сплачувала комунальні платежі, здійснювала догляд за ОСОБА_3 , слідкувала за його зовнішнім виглядом і доглядала за речами, слідкувала за його лікуванням та харчуванням.

Наведені вище обставини, підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 , як близьких осіб, пов`язаних побутом, спільними інтересами та спільним бюджетом, протягом 11 років.

16 травня 2022 року з заявою про прийняття спадщини позивач звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопа О.Е.

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопа О.Е. позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, шо підтверджують право на спадкування за законом відповідної черги.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Як визначено у ст. 315 ЦПК України судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У ст. 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. У п. 21 вказано, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Верховний Суд у своїй постанові від 24.09.2020 р. у справі № 644/5818/18 зазначив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №750/12880/19, провадження № 61-8759св20.

Так, протягом періоду спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно вели господарство, здійснювали спільні витрати, мали спільний бюджет, спільно харчувалися, купували майно для спільного користування, брали участь у витратах на утримання житла, надавали взаємну допомогу, мали усталені взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 4 ст.3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 74 Сімейного Кодексу України визначено, що, якщо жінка і чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати, з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні наступні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність спільного бюджету, спільного побуту, наявність усталених взаємних прав та обов`язків між позивачем і ОСОБА_3 підтверджуються також письмовими доказами здійснення ними спільних витрат на утримання жилого приміщення, в яких вони спільно проживали.

Позивачем надано належні та допустимі докази, які у своїй сукупності повною мірою доводять факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю більше 10 років до часу відкриття спадщини, а саме спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення та планування спільних витрат. надання взаємної допомоги.

З аналізу зазначених вище доказів також, знайшло підтвердження тривале надання звичайних фактичних послуг: приготування їжі, прибирання квартири, прання білизни, купівля ліків, проведення ремонту, прибирання приміщення та приготування їжі, догляд хворого зокрема за період з березня по серпень 2021 року.

Згідно із статтею 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно з ст. 1216, 1217, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

У ст. 1223 ЦК України установлено, що у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно (ст.1265 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як зазначається в п.5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Слід зазначити, що зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров`я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо. Отже, безпорадність особи пов`язана саме зі станом її здоров`я.

Зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток із правила черговості, що застосовується лише тоді, якщо в судовому порядку належним чином встановлено всі обставини, передбачені ч.2 ст.1259 ЦК України, на підставі яких суд вправі ухвалити відповідне рішення.

За встановлених обставин вбачаються наявні правові підстави для застосування ст.1259 ЦК України та зміни у черговості на одержання права на спадкування позивача з четвертої на першу чергу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з того, що позивач не наполягала на стягненні з відповідача про будь-яких судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 15, 16, 328, 392, 1217, 1218, 1258, 1259, 1261, 1266, 1268, 1269, 1270, 1279, 1280 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 258, 264, 265, 273, 280 - 284, 289, 315, 318, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити ОСОБА_1 черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на першу чергу спадкоємців.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 ;

Треті особи: – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович, місце знаходження за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, буд. № 37/18.

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 .

Повний текст заочного рішення виготовлено 29 травня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: