Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №366/513/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/513/26

Провадження № 2-о/366/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., за участю секретаря судового засідання Іванової І.С., розглянувши в порядку окремого провадження матеріали справи

за заявою ОСОБА_1

заінтересовані особи: 1)Військова частина НОМЕР_1

2) ОСОБА_2

про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – заявниця) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Заявлені вимоги обґрунтовані наявністю підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , починаючи з січня 2024 року по день його смерті.

Заявниця зазначає, що познайомилися з ОСОБА_3 у 2022 році. Протягом тривалого часу вони спілкувалися, неодноразово зустрічалися та спільно проводили час. 3 січня 2024 року вони почали спільно проживати в будинку АДРЕСА_1 . За твердженнями заявниці, під час спільного проживання, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, проводили разом час.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 було мобілізовано, у зв`язку з чим він проходив військову службу на посаді стрільця - помічника гранатометника 1 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 1 відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ військової частини НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 від отриманих 20.11.2025 поранень, помер, що підтверджується сповіщенням сім?ї № 4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та лікарським свідоцтвом про смерть № l від 12.01.2026 року. Після його смерті, заявниця спільно з батьком ОСОБА_3 займалась його похованням.

У кінці січня 2026 року заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги за загиблого цивільного чоловіка, однак в усному порядку їй було відмовлено в задоволенні заяви та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім?єю без шлюбу з загиблим ОСОБА_3 , що і стало підставою для звернення до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено головуючого суддю Слободян Н.П.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 06.03.2026 самовідвід судді Слободян Н.П. задоволено, а справу передано до канцелярії Іванківського районного суду Київської області для визначення іншого судді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 було визначено головуючого суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 10.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження. Судове засідання призначено на 31.03.2026.

У судовому засіданні 31.03.2026 було допитано свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_3 . Розгляд справи було відкладено на 29.04.2026.

29.04.2026 у судове засідання з`явилася заявник та її представник. Просили задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи-1 скерував до суду заяву про проведення судового засідання без їх участі.

Заінтересована особа-2 у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.

Свідок ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтвердила факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_6 факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підтвердила, однак на питання адвоката: «Чи помічали Ви, що заявниця пов`язана сімейними відносинами чи обов`язками з ОСОБА_3 » відповіла, що не помічала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про причини неявки суд не повідомили. З клопотаннями про відкладення розгляду справи не зверталися.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши заявника та його представника, допитавши свідків, проаналізувавши обставини та докази по справі, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, беручи до уваги таке.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок вибухового поранення, що підтверджено сповіщенням сім`ї № 4, посмертним епікризом із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4646/574, а також лікарським свідоцтвом про смерть № 1 від 12.01.2026.

Як вбачається з довідки від 09.02.2026, виданої старостою Розважівського старостинського округу, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 з січня 2024 року в АДРЕСА_2 без реєстрації. Крім того, у вказаній довідці зазначено, що з 20.12.2024 ОСОБА_3 був мобілізований.

Відповідно до листа ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , адресованого на ім`я старости Розважівського старостинського округу, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом в АДРЕСА_2 .

До матеріалів справи заявницею долучено скріни переписок з месенджеру «Viber» заявниці з ОСОБА_1 , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Спірні правовідносини стосуються встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

У судовому засіданні представник заявниці повідомила, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідне їй для отримання допомоги за загиблим цивільним чоловіком, оскільки їй було відмовлено у отриманні такої допомоги.

Так, частиною четвертою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів.

Виникнення і реалізація цих прав не ставиться у залежність від рішення суду про встановлення факту спільного проживання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі № 314/510/25.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16 (провадження №5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження №61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц (провадження №61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц (провадження №61-42601св18); від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19 (провадження № 61-3071 св 21), від 9 жовтня 2025 року у справі №314/510/25 (провадження № 61-11230св25).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці (постанова Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №587/302/16).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у постанові 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18 (провадження № 61-466св23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3,74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Так, надані заявницею докази у їх сукупності не підтверджують тривалого спільного її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, наявності у них спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наданням взаємної допомоги.

Посилання заявниці на те, що за час спільного проживання вони з ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет є необґрунтованими, оскільки на підтвердження зазначених обставин заявниця не надала суду жодного належного письмового доказу. А в довідці старости Розважівського старостинського округу зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом з січня 2024 року, однак з 20.12.2024 останній був мобілізований.

Відсутні у матеріалах справи також докази, які б підтверджували здійснення банківських переказів між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , купівлі майна, речей для спільного користування.

Також суд звертає увагу на те, що одна зі свідків, у судовому засіданні, хоч і підтвердила факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_3 , однак не підтвердила того факту, що вони були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство.

Суд зауважує, що саме по собі перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у близьких стосунках, спільна присутність у будинку, періодичне проживання за однією адресою, не можуть беззаперечно свідчити, що між ними склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Доказів, які б підтверджували факт ведення заявниці з ОСОБА_3 спільного господарства, спільного бюджету та наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю/сім`ї, не надано.

Вказаним особам, як свідкам, могли бути відомі факти перебування заявниці з ОСОБА_3 за місцем їх проживання, однак вказані особи не могли знати про взаємні права та обов`язки вказаних осіб, наявність чи відсутність спільного бюджету, спільних витрат та інше.

Отже, за наведених умов, встановивши, що заявниця не підтвердила належними та допустимими доказами, що вона та ОСОБА_3 , починаючи з січня 2024 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, спільне харчування, придбавали майно для спільного користування, обидва приймали участь у спільних витратах на утримання житла, наприклад, його ремонт, надавали взаємну допомогу, та інші обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 76, 77, 80, 81, 259, 263-265, 273, 293, 315, 318, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа-1: Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Заінтересована особа-2: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_5 ).

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя Віталій МОВЧАН