Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №295/10606/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10606/25

Категорія 38

2/295/1378/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Жмуцького Миколи Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Жмуцький М.В., що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що Рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 22.05.2013 року у справі № 2 4309/12 встановлені наступні обставини: 03.09.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підтвердження укладення якого відповідачем складено розписку про отримання ним у борг коштів в сумі 350000 доларів США. Зі змісту даної розписки вбачається, що остаточний термін виконання боргових зобов`язань встановлений до 15.10.2008 року. Оригінал розписки був представлений суду для огляду в судовому засіданні позивачем. Судом встановлено, що між сторонами в належній формі укладено договір позики, на підтвердження якого надана розписка від 03.09.2008 року. На момент звернення позивача до суду, відповідач не повернув позивачу гроші в сумі 350000 доларів США, тобто не виконав зобов`язання, передбачені умовами договору позики. Відповідачем не надано суду доказів сплати ним боргу, а наявність боргової розписки у позивача також підтверджує те, що відповідачем кошти не повернуті. Рішенням суду вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 2 790 445 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 04.07.2013 року. Рішення суду наявне в загальнодоступному доступі, опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень. На виконання вказаного рішення суду відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання. Судове рішення до цього часу не виконане відповідачем повністю. Станом 31.07.2025 заборгованість через невиконання грошового зобов`язання становить 2 691 189, 29 грн. Заборгованість через невиконання грошового зобов`язання виникла у позивача 05.07.2013 року (наступний день після набрання рішенням законної сили), тому відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання з 05.07.2013 року. Розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України Загальна сума 3% річних становить: 974 800,39 грн. Загальна сума інфляційних втрат становить: 10 219 090,21 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24.11.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду 16.04.2026 року надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

21.05.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача адвоката Жмуцького М.В., що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 в яких останній зазначив, що позивач вважає це клопотання таким, що підлягає задоволенню лише частково — виключно щодо вимог, нарахованих за період з 05.07.2013 року по 01.04.2017 року. У задоволенні клопотання в частині застосування позовної давності до вимог за період з 02.04.2017 року по 31.07.2025 року слід відмовити повністю з огляду на таке. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, яке відбувається щодня протягом усього часу прострочення. Право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і за загальним правилом обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Саме такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Відповідач у своєму клопотанні правильно послався на цей принцип, однак повністю проігнорував спеціальне законодавство, яке діяло на момент подання позову і яке суттєво змінило порядок обчислення строків позовної давності.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин на території України діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року (п. 1 постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211 із подальшими продовженнями). Станом на 02.04.2020 року (дату набрання чинності Законом № 540-ІХ) трирічний строк позовної давності для щоденних нарахувань за ст. 625 ЦК України, які виникли починаючи з 02.04.2017 року, ще не сплив. Відповідно, дія п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України охопила всі вимоги, нараховані починаючи з 02.04.2017 року, продовживши строк давності за ними на період дії карантину. Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, строки позовної давності, які не спливли на момент запровадження карантину, були спочатку продовжені на строк дії карантину (до 30.06.2023 року), а з 17.03.2022 року — додатково зупинені на строк дії воєнного стану. Позовна заява подана 04.08.2025 року. Закон України від 14.05.2025 року № 4434-ІХ, яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було виключено і тим самим відновлено перебіг строків позовної давності, набрав чинності лише 04.09.2025 року. Отже, на момент подання позовної заяви пункти 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України діяли і безперервно захищали право позивача на стягнення коштів за ст. 625 ЦК України за весь період, починаючи з 02.04.2017 року.

З урахуванням часткового застосування строку позовної давності позивач наводить розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період, щодо якого позовна давність не спливла, — з 02.04.2017 року по 31.07.2025 року (3042 дні прострочення).

Базова сума заборгованості за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2013 року у справі № 2-4309/12, яка залишається невиконаною, становить 2 691 189,29 грн. Розрахунок 3% річних: 2 691 189,29 грн х 3% х 3042 дні / 365 = 672 871,00 грн. Розрахунок інфляційних втрат: Інфляційні втрати розраховано відповідно до методики, викладеної в п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за кожен місяць прострочення за даними Державної служби статистики України за період квітень 2017 — липень 2025 року. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 6 146 163,81 грн, відповідно інфляційне збільшення боргу становить: 6 146 163,81-2 691 189,29 = 3 454 974,52 грн. Таким чином, загальна сума вимог за період з 02.04.2017 року по 31.07.2025 року, щодо якого позовна давність не спливла, становить: 672 871,00 + 3 454 974,52 = 4 127 845,52 грн.

В судове засідання сторони не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи й дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 22.05.2013 року у справі № 2-4309/12 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 2 790 445 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04.07.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, рішення Богунського районного суду м. Житомир від 22.05.2013 року залишене без змін.

Згідно відповіді від 31.07.2025 року у провадженні Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження за №69500504 з виконання виконавчого листа №2-4309/12, виданого Богунським районним судом м. Житомира 24.05.2022 року про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі в сумі 2790445,00 грн. та 1560,26 грн. сплаченого судового збору та 120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, зазначено, що у період з 18.01.2024 по 31.07.2025 було стягнуто кошти у сумі 88288,23 грн. Залишок заборгованості – 2 691 189,29 грн.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1046-1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або за рахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, ці проценти та інфляційні втрати, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами укладено договір позики у письмовій формі, в зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за договором позики рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 22.05.2013 року у справі № 2-4309/12 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 2 790 445 грн. Залишок заборгованості згідно відповіді від 31.07.2025 року Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) становить 2 69189,29 грн., однак позичальник ОСОБА_2 так і не виконав свого обов`язку за договором позики щодо повернення боргу в повному обсязі.

В той же час, відповідно п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За змістом п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України зазначено, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу у період дії в Україні воєнного стану, а оскільки воєнний стан в Україні був введений 24 лютого 2022 року, то відповідно до ст. 5 ЦК України саме з 24 лютого 2022 року не підлягають застосуванню норми ст. 625 ЦК України по стяганню трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання.

Щодо стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасне повернення позики та стягнення інфляційних втрат, нарахованих за неповернення основної суми боргу, суд зазначає.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути три відсотки річних та інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за період з 02.04.2017 року по 31.07.2025 року.

Проте, позивачем не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та, відповідно, неправильно обраховано розмір 3% річних та інфляційних втрат від прострочення виконання ОСОБА_2 грошового зобов`язання щодо повернення позики, а саме невірно визначений період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, тому з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати за період з квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року в сумі 1 305 021,08 грн., а також 3 % річних, нарахованих за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 395 494,24 грн.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо застосування до даного позову наслідків спливу позовної давності, враховуючи наступне.

Так, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2013 року, яке є підставою позову в даній справі, набрало законної сили ще 04.07.2013 року. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

З листа № 102825 від 31.07.2025 Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) слідує, що ОСОБА_2 здійснювалось погашення заборгованості за рішенням суду у період з 18.01.2024 по 31.07.2025. Отже, відповідачем вчинялись дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку, що стало наслідком перериванням перебігу позовної давності. Отже, з 01.08.2025 перебіг позовної давності розпочався заново.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 500. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1.08 до 19.12.2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 року № 760, від 13.10.2020 року № 956, від 9.12.2020 року № 1236. В подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19.12.2020 року до 31.08 №1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року № 104, від 21.04.2021 року № 405, від 16.06.2021 року № 611, від 11.08. 2021 року № 855, від 22.09. 2021 року № 981, від 15.12.2021 року № 1336, від 23.02.2022 року № 229, від 27.05.2022 року № 630.

Отже, оскільки сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості припадає на час дії карантину, який продовжено в Україні до 30.06.2023, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину.

Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року. Тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00, оскільки позивач звільнений при зверненні до суду від сплати судового збору відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 257, 267, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 141, 264, 265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача адвоката Жмуцького Миколи Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 395 494,24 грн., інфляційні втрати в сумі 1 305 021,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І.М. Єригіна