Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №361/4061/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Київ

справа № 361/4061/25

провадження № 22-ц/824/9344/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Рощиним Іваном Геннадійовичем,

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Петришин Н.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 13 листопада 2004 року сторони уклали шлюб. Від спільного подружнього життя у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку наразі позивачка виховує та утримує самостійно. Всі витрати на навчання, відпочинок, проживання, лікування, поїздки, страхові внески, забезпечення життєдіяльності дитини здійснюються за рахунок ОСОБА_1 та її батьків.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 21 лютого 2014 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі вищевказаного рішення суду видано 20 червня 2014 року виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 від 22 жовтня 2014 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2024 року збільшено розмір аліментів, що стягуються з відповідача на підставі виконавчого листа у справі № 361/1192/14-ц, вирішено стягувати з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 11 250 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

У серпні 2024 року ОСОБА_3 вступила до Державного торговельно-економічного університету. На даний час дочка сторін є повнолітньою та продовжує навчатися в університеті, здобуває ступінь бакалавра, навчається на денній формі навчання та відповідно не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. ОСОБА_3 навчається за контрактом та відповідно до Договору № 835д/6к-2024 від 13 серпня 2024 року про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця у Державному торговельно-економічному університеті, загальна вартість освітніх послуг становить 152 000 гривень, тобто 19 000 гривень за кожен семестр навчання. Посилаючись на викладене, а також те, що відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку не сплачує аліменти на утримання доньки, не приймає участі у додаткових витратах на дитину, проте має стабільне матеріальне становище, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000 гривень щомісяця з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Суд ухвалив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує додаткової матеріальної допомоги, аліменти на її утримання в розмірі 12 000 гривень, щомісячно, починаючи з 15 квітня 2025 року і до закінчення навчання, але не пізніше 12 квітня 2030 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Рощин І.Г. 16 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує додаткової матеріальної допомоги, аліменти на її утримання в розмірі 1 583,50 гривень, щомісячно, починаючи з 15 квітня 2025 року і до закінчення навчання, але не пізніше 12 квітня 2030 року. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що відповідач заперечує щодо заявленого до стягнення розміру аліментів з огляду на відсутність обґрунтованого розрахунку, безпідставність включення додаткових витрат на дитину як підставу визначення розміру аліментів, відсутність обґрунтування потреби у необхідності матеріальної допомоги, при цьому, відповідач визнає позовні вимоги частково.

На підтвердження розміру оплати за навчання позивачем надано копію Договору про надання платної освітньої послуги, згідно якого вартість навчання складає 38 000 грн. за рік, або 3 167 грн. за один календарний місяць. Вважає, що наявна невідповідність між рівнем життя дитини, вартістю навчання та майновим становищем позивача. Відтак, потреба у матеріальному забезпеченні дитини у зв`язку з навчанням є не обґрунтованою. Висновок суду про розмір доходів відповідача не відповідає фактичним обставинам. Помилковими є доводи позивача про рівень доходу відповідача, виходячи з валового доходу (обороту) відповідно до податкової звітності, не враховуючи при цьому витрати і податки. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Виходячи з викладеного, якщо враховувати заявлений до стягнення розмір аліментів - 30 000 грн., позивачем повинен був наданий суду обґрунтований розрахунок витрат, пов`язаний з навчанням дитини на суму 60 000 грн. Але будь який розрахунок, у тому числі на суму аліментів, яку відповідач повинен сплачувати, позивачем не наданий.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому позивачем ОСОБА_1 , викладені заперечення проти її задоволення, просила залишити рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що за змістом рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2013 року у цивільній справі № 361/10966/13-ц, 13 листопада 2004 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 13 листопада 2004 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Калуського міського управління юстиції Івано-Франківської області.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24 квітня 2007 року, у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Вказаним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2013 року у цивільній справі № 361/10966/13-ц шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року у цивільній справі № 361/1192/14-ц вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 гривень, щомісячно, починаючи з 21 лютого 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2024 року у цивільній справі № 361/10392/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат задоволено частково, вирішено збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на підставі виконавчого листа у справі № 361/1192/14-ц, та стягувати з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 11 250 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття; а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на доньку ОСОБА_3 у розмірі 41177 грн. 50 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року зазначене вище рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року у частині стягнення додаткових витрат скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Згідно Довідки № 15 від 2 вересня 2024 року, повідомлення від 12 серпня 2024 року, ОСОБА_3 наказом від 12 серпня 2024 року за № 2166 зарахована студенткою 1 курсу Факультету торгівлі та маркетингу Державного торговельно-економічного університету за спеціальністю 061 «Журналістика», денної форми навчання, здобуття освітнього ступеня бакалавр, з терміном навчання 3 роки 10 місяців.

27 липня 2024 року між Державним торговельно-економічним університетом та ОСОБА_1 укладено попередній договір № 417здб-2024 щодо навчання ОСОБА_3 та сплати завдатку у розмірі 19 000 гривень.

13 серпня 2024 року між Державним торговельно-економічним університетом та ОСОБА_1 укладено Договір № 835д/6к-2024 щодо освітньої послуги, що надається здобувачу ДТЕУ - ОСОБА_3 , загальна вартість освітньої послуги становить 152 000 гривень.

Згідно п. 5.3 договору, замовник вносить плату готівкою або в безготівковій формі поетапно, а саме: перший курс (з 1 вересня 2024 року по 31 серпня 2025 року) 38 000 гривень; другий курс (з 1 вересня 2025 року по 31 серпня 2026 року) 38 000 гривень; третій курс (з 1 вересня 2026 року по 31 серпня 2027 року) 38 000 гривень; четвертий курс (з 1 вересня 2027 року по 30 червня 2028 року) 38 000 гривень.

На підтвердження сплати позивачем надані квитанції про оплату від 1 серпня 2024 року, 13 січня 2025 року.

Згідно Додаткової угоди до договору від 13 серпня 2024 року № 835д/6к-2024 про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця від 10 квітня 2025 року, загальна вартість навчання погоджена у розмірі 165 680 гривень.

Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог також надано копії виписки по картці за період з 1 лютого 2025 року по 14 квітня 2025 року щодо перерахування грошових коштів дочці ОСОБА_3 , туристичного ваучера ТОВ «Джоін-АП» № 3332749, сертифікату застрахованої особи № D3332749, квитків на літак, підтвердження бронювання у застосунку Booking.com; договору № 23 від 26 червня 2024 року про надання послуг за програмою активного дитячого відпочинку «WestCamp», платіжних інструкцій від 22 травня 2024 року, 19 червня 2024 року, договору № 28/24 від 18 грудня 2024 року про надання послуг за програмою активного дитячого відпочинку «WestCamp; квитанцій про оплату від 18 жовтня 2024 року, 18 грудня 2024 року; заключення спеціаліста після первинного прийому; договору про надання акційних послуг № 0708241940 від 7 серпня 2024 року; квитанції про оплату від 7 серпня 2024 року, додатку № 1 до зазначеного договору, фіскального чеку від 9 серпня 2024 року; підтвердження бронювання у застосунку Booking.com; електронних квитків на концерт; замовлень та електронних квитків на потяг, автобус; договору страхування № КМ9995955 від 13 лютого 2025 року; видаткової накладної № 146154 від 21 липня 2024 року; договору про надання акційних послуг № 2904251641 від 29 квітня 2025 року, квитанцій на купівлю одягу та взуття.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 385132645 від 2 липня 2024 року, ОСОБА_3 на підставі Договору дарування № 538 від 21 травня 2011 року набула у власність трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наявного в матеріалах справи Свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали суду від 12 червня 2025 року Головним управлінням ДПС у Київській області направлено податкові декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_2 за 2022-2024 роки.

Так, відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_2 за 2022 рік, обсяг доходу за звітний період становить 2 358 565 гривень; за 2023 рік - 3 410 016,75 гривень; за 2024 рік - 5 872 171,50 гривень.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що податкові декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_2 за 2022-2024 роки свідчать про фінансову спроможність відповідача, стабільність його заробітку та значний розмір отримуваного доходу, що з роками зростає. Вказані обставини свідчать про фінансову можливість відповідача належно утримувати повнолітню дочку, яка навчається у вищому навчальному закладі, не працює, проживає з матір`ю, перебуває на її утриманні та відповідно потребує такої допомоги від обох батьків.

Доказів того, що сума фактично отримуваних відповідачем ОСОБА_2 коштів є значно меншою за задекларований обсяг його доходу, внаслідок витрат на оренду приміщень, тощо, про що вказувала у залі суду представник відповідача, а також дійсний розмір доходу ОСОБА_2 за вирахуванням таких витрат, суду стороною відповідача не надано.

Також суд взяв до уваги той факт, що належних та допустимих доказів того, що відповідач не сплачував аліменти на неповнолітню дитину у зв`язку з неналежним майновим станом чи має заборгованість у зв`язку з цим, суду також не надано.

Оскільки за рішенням суду від 3 червня 2024 року (справа № 361/10392/23) з відповідача на користь позивача стягувалися аліменти на утримання неповнолітньої дочки сторін ОСОБА_2 до досягнення нею повноліття у розмірі 11 250 гривень, суд вважав, що витрати на утримання повнолітньої дочки безумовно не можуть бути меншими за встановлений вище розмір стягуваних аліментів до досягнення дитиною повноліття, з огляду на її потреби, навчання, проїзд до навчального закладу, харчування, інші супутні витрати.

Відповідач є працездатним, працює, отримує дохід фізичної особи-підприємця, будь-яких інших належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану після того, як він припинив надавати будь-яку фінансову допомогу на утримання дочки матеріали справи не містять.

Суд також вважав, що зазначений у відзиві розмір аліментів, який відповідач визнав та не заперечує проти стягнення з нього в сумі 1 583,50 гривень щомісячно, є необґрунтованим, таким, що не відповідає сьогоденню, з огляду на зростання цін на продукти харчування, одяг, підвищення рівня інфляції. Такий розмір аліментів, вказаний відповідачем, не може бути належним для забезпечення потреб дитини.

За таких обставин, враховуючи майновий стан відповідача, наявну потребу дитини у додатковій матеріальній допомозі, проживання дитини з матір`ю та перебування її на утриманні матері, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою сторін, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року у цивільній справі № 361/1192/14-ц вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 гривень, щомісячно, починаючи з 21 лютого 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2024 року (з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат задоволено частково, вирішено збільшено розмір аліментів, що стягуються з відповідача на підставі виконавчого листа у справі № 361/1192/14-ц, та вирішено стягувати з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 11 250 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач не сплачував аліменти на неповнолітню дитину у зв`язку з неналежним майновим станом чи має заборгованість у зв`язку з цим, суду не надано. Такі докази відсутні і суду апеляційної інстанції, відповідно, відповідач вчасно виконував зобов`язання зі сплати аліментів у розмірі 11 250 гривень щомісячно, що свідчить про його фінансову спроможність.

ІНФОРМАЦІЯ_4 доньці ОСОБА_3 виповнилось 18 років, отже згідно рішення суду, виплата аліментів припинилась у зв`язку з досягненням донькою повноліття.

Згідно Довідки № 15 від 2 вересня 2024 року, ОСОБА_3 наказом від 12 серпня 2024 року за № 2166 зарахована студенткою 1 курсу Факультету торгівлі та маркетингу Державного торговельно-економічного університету за спеціальністю 061 «Журналістика», денної форми навчання, здобуття освітнього ступеня бакалавр, з терміном навчання 3 роки 10 місяців.

Згідно Додаткової угоди до договору від 13 серпня 2024 року № 835д/6к-2024 про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця від 10 квітня 2025 року, загальна вартість навчання погоджена у розмірі 165 680 гривень.

На підтвердження оплати частини навчання, позивачем надані квитанції про оплату від 1 серпня 2024 року, 13 січня 2025 року.

З наявного в матеріалах справи Свідоцтва про народження установлено, що ОСОБА_2 є батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач є фізичною особою - підприємцем, отримує доходи, що судом досліджувалося.

Відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи ФОП, отриманої на запит суду, відповідача за 2022 рік, обсяг доходу за звітний період становить 2 358 565 гривень; за 2023 рік - 3 410 016,75 гривень; за 2024 рік - 5 872 171,50 гривень.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при визначені розміру аліментів суд не врахував розмір фактично отриманих ним коштів після сплати єдиного податку, виплати заробітної плати працівникам та здійснення інших витрат, пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, що має наслідком значне зменшення розміру його доходу, ніж зазначено у податкових деклараціях.

Однак, посилаючись на ці обставини, відповідач не надає суду докази на їх підтвердження, розрахунки витрат, розмір «чистого прибутку» та докази того, що отримуючи офіційний дохід, документи на підтвердження розміру якого надані уповноваженим державним органом, зокрема за 2024 рік у розмірі 5 872 171,50 гривень, ОСОБА_2 не спроможний оплачувати аліменти своїй повнолітній доньці, в загальній сумі 144000 грн. на рік (12000 x 12), що у відсотковому співвідношенні становить приблизно 2,45 % від отриманого ним доходу.

Суд першої інстанції установивши, що дочка відповідача - ОСОБА_3 продовжує навчатися та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітню дочку, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-річного віку.

Посилання відповідача на обов`язок батьків в рівній мірі утримувати дитину не заслуговує на увагу, оскільки судами установлено, що донька не проживає з батьком, на підтвердження своїх зобов`язань щодо утримання доньки позивачка надала низку квитанцій про оплату зокрема відпочинку, страхування, одягу та ін., що свідчать про те, що незважаючи на повноліття доньки, мати виконує свій обов`язок з її утримання та забезпечення її розвитку, дозвілля і тд.

Натомість доказів того, що відповідач приймає участь у житті доньки після припинення стягнення з нього у судовому порядку аліментів - останнім не надано. Відповідно і наведений в апеляційній скарзі розрахунок, з якого відповідач вбачає, що оскільки обов`язок батьків в рівній мірі утримувати дитину розповсюджується і на позивача, то визнана ним сума в розмірі 1 583,50 грн. об`єктивно не може вважатись достатньою виходячи з підстав та предмету цього позову.

Так дійсно, вартість навчання доньки за місяць згідно довідки складає 3601,73 грн., така сума має ділитись між батьками порівну, однак аліменти, що стягуються на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, охоплюють фінансові витрати не тільки щодо вартості самого навчання в університеті, а й інші витрати пов`язані з цим (проїзд, харчування та ін.).

Оскільки відповідач сплачував аліменти у розмірі 11 250 грн., доказів його неспроможності сплачувати аліменти у цьому розмірі він не надав, з урахуванням встановлених судом обставин у справі, доказів на підтвердження отримання відповідачем доходу, його працездатності та відсутності інших обставин, доказів участі матері у житті доньки, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позов про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання у розмірі 12000 грн. обґрунтованими, достатнім та таким, що відповідає принципам розумності, справедливості, загальним засадам сімейних відносин та цивільного судочинства і необхідності захисту інтересів дитини.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди з такими, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Рощиним Іваном Геннадійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус