Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №758/10421/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/10421/25 Головуючий у 1 інстанції: Якимець О.І.

Провадження № 22-ц/824/10375/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25104,20 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн. і витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

11 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду. Зазначала, що вона не має можливості сплатити присуджену суму одноразово, оскільки не працює, є особою з інвалідністю і має на утриманні дитину. Просила врахувати її фінансове становище та розстрочити виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року терміном на 36 місяців рівними частинами.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про розстрочення виконання рішення суду. Посилається на порушення судом першої норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Суд не врахував того, що кредитний договір був укладений нею за два дні до повномасштабної війни в Україні, що є надзвичайною та непередбачуваною обставиною. Внаслідок війни вона втратила стабільне джерело доходу та була вимушена виїхати за кордон. Вона є матір`ю неповнолітньої дитини, яка перебуває на її утриманні.

В судове засідання Пухальська Л.М, і представник ТОВ «Юніт Капітал» не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для розстрочення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із ч.ч. 3-5 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання», при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Ініціюючи розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 не навела обставин, які могли б бути підставою для розстрочення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року та не надала належних і достатніх доказів на підтвердження розміру своїх доходів, в тому числі й за кордоном, наявності або відсутності у неї нерухомого і рухомого майна, а також грошових збережень, за рахунок яких можна було б погасити заборгованість, яка визначена у вказаному рішенні.

При цьому колегія суддів враховує, що рішення про стягнення заборгованості було ухвалене Подільським районним судом міста Києва 26 грудня 2025 року. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження часткового погашення заборгованості, так як вона просила установити у своїй заяві, що ставить під сумнів доцільність встановлення такого розстрочення виконання рішення.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.