Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №753/13525/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 753/13525/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9169/2026Головуючий у суді першої інстанції - Маркєлова В.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Пановою Іриною Юріївною, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року в частині розподілу судових витрат у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.02.2026 прийнято відмову сторони позивача від позову. Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. (а.с. 137-146).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою заперечення позивача на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не надав жодних мотивів їх врахування чи відхилення, обмежившись лише формальним переліком статей ЦПК України.

Разом з тим, ухвалюючи судове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу , суд не взяв до уваги наступні обставини в їх сукупності:

- справа № 753/13525/25 є типовою та нескладною за своєю суттю, мінімальна кількість судових засідань (всього 1 судове засідання) та заяв по суті спору, які подавалася учасниками;

- відсутній аналіз судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини у подібних правовідносинах, що б свідчило про затрату адвокатом більшого часу на даний вид правової допомоги;

- адвокатом не супроводжувалось та не вживалися заходи досудового врегулювання спору;

- на підтвердження збору додаткових доказів адвокатом шляхом звернення до юридичних чи фізичних осіб, подання запитів, витребування документів, інформації, які б впливали на обсяг витраченого часу і, відповідно, щоб могли вплинути на розмір витрат на професійну правничу допомогу;

- у матеріалах справи міститься єдиний процесуальний документ щодо судового спору - відзив на позовну заяву, який складений та підписаний безпосередньо відповідачкою;

- послуги адвоката у даній справі фактично зводяться до складання заяви про проведення судового засідання від 18.09.2025 без його участі, а також участі у судовому засіданні від 16.02.2026;

- відсутність доказів здійснення оплат витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою та відсутність порядку оплати гонорару за нібито надані послуги адвокатом, що свідчить про формальне і нічим не обгрунтоване заявлення до відшкодування 15000 грн.;

- надана платіжна інструкція на суму 15000 грн. не підтверджує оплату послуг, наданих в справі, оскільки представник відповідачки представляє її інтереси в іншій справі, а отже оплата, здійснена відповідачкою, могла відбутися за послуги, надані в іншій справі (а.с. 151-154).

20.04.2026 до суду надійшов відзив відповідачки на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції оскаржуваній частині - без змін.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалу суду оскаржено лише позивачем і лише в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині ухвала суду сторонами не оскаржено, а відтак апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судовому розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Панова І.Ю. заявила клопотання, в якому просила суд прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.

Відповідачка та її представник - адвокат Азральян С.М. у підготовчому засіданні не заперечували про клопотання представника позивача про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі. Також, просили стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. 00 коп.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.08.2025 відповідачка подала до суду відзив на позову заяву, в якому заявила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла та очікує понести в зв'язку із розглядом справи, становить 15000 грн.

До відзиву відповідачка надала Договір № 12/08/25 про надання правової (правничої) допомоги від12.08.2025, Додаток № 1 до Договору № 12/08/25 про надання правової (правничої) допомоги від 12.08.2025, Акт виконаних робіт/наданих послуг до Договору № 12/08/25 від 18.08.2025, банківський платіжний документ.

В п. 1.3 Договору вказано, що клієнт уповноважує адвоката бути його представником у Дарницькому районному суді м. Києва, Київському апеляційному суді, Верховному Суді у справі про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів.

Відповідно до п. 1.1 Додатку № 1 до Договору № 12/08/2025 про надання правової (правничої) допомоги клієнт доручає. а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу у обсязі, вказаному у цьому додатку, та з оплатою клієнтом гонорару та компенсацією: представництво клієнта в Дарницькому районному суді м. Києва; вивчення та юридичний аналіз наданих документів, правовідносин між позивачем та відповідачем; юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики у справі про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів; підготовка відзиву; участь у судових засіданнях суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 Додатку № 1 до Договору № 12/08/2025 клієнт сплачує адвокату гонорар за правничу допомогу у фіксованій сумі у розмірі 15000,00 грн. без ПДВ шляхом попередньої оплати, протягом 5 (п`яти) днів від дати укладення договору.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.259737901. від 13.08.2025 на суму 15000,00 грн., призначення платежу: оплата за послуги адвоката по договору № 12/08/2025 від 12.08.2025.

В акті виконаних робіт/послуг сторони підтверджують, що відповідно до Договору № 12/08/25 про надання правничої допомоги від 12.08.2025 роботу виконано (надано послуги) в зазначеному обсязі, жодних претензій та зауважень щодо наданої правової допомоги у сторін немає.

Також, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було подано заперечення щодо розподілу судових витрат у даній справі, в якій він просив відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі, а у випадку задоволення судом заяви - зменшити розмір витрат до 1000 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У відповідності до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19.

При цьому, як вказав Верховний Суд у свооїй постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 в справі № 922/2685/19.

Таким чином, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, витрат, а також критерій розумності їхнього розмірі, виходячи з конкретних обставин справи, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, з урахуванням заяви позивач про зменшення розміру заявлених судових витрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат та стягнення з позивача на користь відповідачки витрат за надання правової допомоги в сумі 12000 грн. 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Посилання апелянта на ненадання відповідачкою доказів надання правничої допомоги адвокатом Азральян С.М. у справі №753/13525/25 колегія суддів вважає безпідставними, адже відповідачка та адвокат в Договорі та Додатку № 1 чітко визначили, у якій саме справі надається правнича допомога та визначили види, обсяг і форми правової допомоги, а також встановили фіксований розмір гонорару.

Твердження апелянта про те, що відзив на позовну заяву складено безпосередньо відповідачкою, оскільки нею підписано, не є підставою для скасування ухвали в оскаржуваній частині, оскільки цивільним процесуальним законодавством сторонам не заборонено особисто підписувати позовні заяви, відзиви, якщо у них є адвокати.

Також, є безпідставними твердження апелянта про відсутність доказів щодо надання адвокатом правничих послуг та їх фактичну оплату, адже, як вже зазначалося вище, як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.259737901. від 13.08.2025 на суму 15000,00 грн., призначення платежу: оплата за послуги адвоката по договору № 12/08/2025 від 12.08.2025.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності ухвали в оскаржуваній ухвалі не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість постановленої судом ухвали.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Пановою Іриною Юріївною,- залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року в частині розподілу судових витрат у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 29 травня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова