Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №355/689/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 355/689/25 Головуючий у суді І інстанції Чальцева Т.В.

Провадження № 22-ц/824/7828/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Баришівського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - Баришівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оспорювання батьківства, виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства, виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року позов задоволено.

Виключено з актового запису № 209 від 26 листопада 2016 року, складеного Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як про батька дитини.

Запис про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено провести за вказівкою матері дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Виключено з актового запису № 75 від 29 березня 2018 року, складеного Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запис про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як про батька дитини.

Запис про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ухвалено провести за вказівкою матері дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06 січня 2026 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, у якій просив стягнути з відповідачки на його користь витрати за проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 18 550,00 грн.

Додатковим рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року заяву ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 18 550,00 грн.

Суд першої інстанції зазначене рішення мотивував тим, що є документально підтвердженим факт того, що за час розгляду справи позивачем було витрачено на проведення експертизи грошові кошти в сумі 18 550, 00 грн (рахунок та квитанції додано до матеріалів справи), які відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та звільнити її від сплати на користь позивача судових витрат на проведення експертизи в сумі 18 550,00 грн.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не взяв до уваги, що на її утриманні перебувають троє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тоді як вона на даний час отримує мінімальну заробітну плату на рівні 8 000,00 грн. Ці кошти забезпечують життєдіяльність чотирьох осіб, троє з яких малолітні.

Вважає, що на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судових витрат якщо це стосується фізичної особи, а розмір судового збору перевищує 5 % її річного доходу за попередній календарний рік.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанціїне з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що за клопотанням позивача в межах розгляду цієї справи про оспорювання батьківства ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року було призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо кровного споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і проведення якої доручено Медико-генетичному центру «Мама Папа» у м. Києві.Оплату за проведення вказаної експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 48754 від 18 грудня 2025 року, наданого Медико-генетичним центром «Мама Папа», біологічне батьківство батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження складає 0 %.

За проведення зазначеної експертизи згідно із рахунком ТОВ «Мама Папа» № 48754 від 19 червня 2025 року позивач поніс витрати на суму 18 550,00 грн, що підтверджується наданими квитанціями про оплату за експертизу ДНК (а.с. 99-104).

Згідно з частиною шостою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 за результатом системного аналізу положень процесуального законодавства констатовано таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року, суд першої інстанції врахував висновок молекулярно-генетичної експертизи № 48754 від 18 грудня 2025 року, складений експертом Медико-генетичного центру «Мама Папа»за результатом проведення у справі № 355/689/25 судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, як належний і допустимий доказ, який засвідчив той факт, що позивач ОСОБА_2 не являється біологічним батьком малолітніх дітей ОСОБА_1 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відтак, у суду першої інстанції були наявні всі правові підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідачки документально підтверджених судових витрат за проведення у цій справі судової молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 18 550,00 грн.

Ці витрати, здійснені позивачем в рахунок оплати вартості проведення молекулярно-генетичної експертизи, є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі як на підставу для її звільнення від сплати на користь позивача витрат на проведення судової експертизи на положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованими, так як цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, а не витрат, пов`язаних з розглядом справи, які є іншим видом судових витрат у справі (див. статтю 133 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції враховує, що норми статті 141 ЦПК України, зокрема частини дев`ятої статті цієї статті, передбачають випадки, за яких суд має право покласти на відповідну сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, але у цій справі таких випадків не встановлено і відповідачкою в апеляційній скарзі не наведено.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права, що передбачено статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення та звільнення відповідачки від обов`язку відшкодувати позивачу понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18 550,00 грн судових витрат за проведення у даній справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизиухвалено в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих доказів, відповідно положень процесуального законодавства і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що додаткове рішення суду стосується тільки розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується предмету спору, судові витрати у вигляді судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове Баришівського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній