Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №757/42872/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№33/824/1828/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року місто Київ

справа №757/42872/25-п

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,

при секретарі Балковій А.С.,

за участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Мірводи Анни Миколаївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.ст.124, 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись частково з вказаною постановою суду першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000 грн, позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, а також стягнення судового збору у розмірі 605,60 грн скасувати, провадження по справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він 11 серпня 2025 року о 02:11 год. в м. Києві по вул. М. Задніпровського, 26, керував автомобілем Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, хоча жодних доказів керування транспортним засобом матеріали справи не містять.

Вказував, що для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП поліція має довести не просто перебування особи в авто чи біля нього, а саме процес руху (керування) транспортним засобом. Якщо автомобіль був нерухомим на момент контакту з поліцією, склад правопорушення відсутній. Оскільки вина має бути доведена, лише свідчення поліцейських без відеофіксації самого моменту руху автомобіля не є достатнім доказом для суду.

З огляду на викладене, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки докази в сукупності, які були надані УПП у м. Києві, не підтверджують керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Також особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року.

Посилався на те, що повний текст оскаржуваної постанови йому було вручено 16 лютого 2026 року.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Мірвода А.М. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Мірводи А.М., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова ухвалена 01 грудня 2025 року.

Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову 11 лютого 2026 року (а.с.33).

Апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була подана до суду 19 лютого 2026 року.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п.12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п.10.9 ПДР Українипід час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Статтею 122-4 КУпАП визначено, що залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Пунктом 2.10 (а) ПДР України передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №419228, 11 серпня 2025 року о 02:05 год. в місті Києві по вулиці Предславинська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху в результаті чого здійснив наїзд на транспортний засіб BMW д.н.з. НОМЕР_3 , що був припаркований, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.12.1, 10.9 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №419234, 11 серпня 2025 року о 02:05 год. в місті Києві по вулиці Предславинська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 скоїв ДТП, а саме здійснив наїзд на авто BMW д.н.з. НОМЕР_3 , що стояв, після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п.2.10 (а) ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Постанова судді Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не переглядається.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП суд виходить з наступного.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №419186, 11 серпня 2025 року о 02:11 год. в місті Києві по вулиці Михайла Задніпровського 26, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 зявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 11 серпня 2025 року серії ЕПР1 №419228;

відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 11 серпня 2025 року серії ЕПР1 №419234;

відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 11 серпня 2025 року серії ЕПР1 №419186;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 серпня 2025 року;

відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №473794, №472099.

Як вбачається з відеозапису, працівниками поліції декілька разів було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у лікаря нарколога та було повідомлено, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП (02:42:24, 02:44:43), на що останній зазначив, що він не буде проходити не так і не так (02:45:04). В подальшому працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 із складеним адміністративним протоколом та роз`яснено останньому його права, який останній особисто підписав без зауважень (03:00:41-03:03:22).

Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, так як жодних доказів керування останнім транспортним засобом матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки факт керування транспортним засобом підтверджується складеними щодо ОСОБА_1 протоколами про адміністративні правопорушення від 11 серпня 2025 року серії ЕПР1 №419228 та серії ЕПР1 №419234, а також постановою Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП.

А також поясненнями, які зафіксовані на відеозаписі, в яких ОСОБА_1 підтверджував керування ним транспортним засобом, а саме, що він поїхав за своєю дівчиною та побачивши, що вона сідає до іншого автомобіля, він здійснив постріл, після чого припаркував транспортний засіб у зазначеному місці, куди згодом прибули працівники поліції (03:10:25).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України та у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийняв законне рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги заяву ОСОБА_2 про відсутність пошкоджень та відмову від статусу потерпілої нотаріально посвідчену, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про незгоду з постановою суду першої інстанції в частині визнання останнього винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП та закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на межі апеляційного перегляду, визначені доводами апеляційної скарги, обставини ДТП не є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, а відтак не підлягають оцінці в межах даного апеляційного провадження.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Борисова О.В.