Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №379/141/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 379/141/26 Головуючий в суді І інстанції - Разгуляєва О.В.

Провадження № 33/824/1800/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Реви І.О., інспектора УПП в Київській області ДПП лейтенанта поліції Бесараба Є.В.(в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Реви І.О. на постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Таращанського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17.01.2026 о 01 год. 21 хв. по вул. Зелена, 4 в м. Тараща, керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з., НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з за допомогою спеціального приладу Alcotest Drager 7510 ARND-0045. Результат огляду позитивний 1,07 проміле. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі категорично відмовився. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.

У апеляційній скарзі захисниця Рева І.О. вважає оскаржувану постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала про те, що працівниками поліції не було повідомлено водія про причини зупинки, що підтверджується наявним у справі відеозаписом. Щодо наявного в матеріалах справи рапорту працівника поліції згідно якого підставою зупинки був п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», то зазначила, що матеріали справи не містять доказів на обґрунтування вказаної підстави для зупинки транспортного засобу. Разом з тим, вказала про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 17.01.2026 року о 01 год. 21 хв., оскільки зранку 16.01.2026 року до орієнтовно 15.00 год. 17.01.2026 року він перебував в м. Києві, оскільки проходив обстеження після операційного втручання, до Києва його привіз брат - близнюк ОСОБА_2 на його власному автомобілі, який того ж дня 16.01.2026 року повернувся в м. Таращу, та що саме Володимира зупинила поліція, і саме щодо нього мала оформити адміністративні матеріали. Вказані обставини в суді першої інстанції підтвердив свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що оскільки забув свої документи у будинку кума, то пред'явив документи брата, які знаходились в автомобілі. Також зазначила про те, що ОСОБА_1 згідно з ч.1 ст.266, ст.265-1 КУпАП повинен був бути відсторонений від керування транспортним засобом працівниками поліції, однак матеріали справи не містять ані акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, ані запису в протоколі про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Крім того, вказала про те, що на момент огляду водія на стан сп`яніння почалась повітряна тривога, але працівники поліції не виконали вимоги законодавства України прослідувати в укриття, чим було порушено право водія на безпеку життя. Також зазначила, що сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, а тому вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення керувався лише припущеннями та неперевіреними доказами щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вислухавши пояснення:

ОСОБА_1 та його захисниці, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;

інспектора УПП в Київській області ДПП лейтенанта поліції Бесараба Є.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисниці Реви І.О. до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки судді про доведеність події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, наведених у постанові та доведеність вини ОСОБА_1 у його вчиненні стверджуються зібраними у справі доказами. На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього стягнення за цією статтею.

Так, суддею вірно встановлено та наведено в постанові, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР, оскільки керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

При цьому адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та у відповідності до положень ст. ст. 23, 33 КУпАП. З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність підстав зупинки транспортного засобу є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, з наявного в матеріалах справи рапорту працівника поліції вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу був п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». Разом з тим, в судовому засіданні працівник поліції Бесараб Є.В. повідомив суду про те, що транспортний засіб Toyota Camry, д.н.з., НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , був зупинений під час дії комендантської години задля перевірки, що узгоджується з матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а керував його брат близнюк спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з бодікамери працівника поліції. Так, з наявного відеозапису вбачається, що особа яка керувала транспортним засобом під час спілкування з працівниками поліції надає відповідні документи, які посвідчують його особу, і які вказують на те, що він є ОСОБА_1 . Також в ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомляє про себе особисту інформацію, а саме, про місце несення служби, про те, що наразі перебуває на лікарняному та був прооперований.

Крім того, з пояснень працівника поліції Бесараба Є.В. , наданих в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції вбачається, що особу водія було встановлено за допомогою посвідчення водія, яке було надано ним, особа назвала свої прізвище, ім`я, по - батькові та місце проживання, а тому не виникло сумнівів в тому, що водієм є саме ОСОБА_1 . Також поліцейський Бесараба Є.В. повідомив, що на місці зупинки водій ОСОБА_1 пропонував їм вирішити питання на місці, а також щоб приїхав його брат, і скласти протокол про адміністративне правопорушення на брата. За таких обставин, в суду відсутні підстави вважати, що водієм транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з., НОМЕР_1 17.01.2026 о 01 год. 21 хв. був брат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , чи будь - хто інший.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, в матеріалах справи міститься письмове зобов`язання ОСОБА_1 про те, що він зобов`язується не керувати транспортним засобом до повного витверезіння. Крім того, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, останні повідомили ОСОБА_1 про те, що він не може в подальшому керувати транспортним засобом.

Щодо доводів апеляційної скарги про складання протоколу щодо ОСОБА_1 під час повітряної тривоги, то з відеозапису вбачається, що ні під час проведення огляду ні під час складання протоколу ОСОБА_1 нічого не вказував працівникам поліції про повітряну тривогу та бажання пройти в укриття. Відтак, вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки є способом ухилитись від відповідальності за вчинене правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 17.01.2026 р. серії ЕПР1№568621, він містить дату, час, місце його складання, виклад фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення, зазначення статті та частини статті, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, а тому він є належним та допустимим доказом у справі.

При цьому суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів на спростування того факту, що ОСОБА_1 на момент зупинки його працівниками поліції перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Наведене у свої сукупності вказує на те, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об`єктивно. Постанова судді Таращанського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисниці Реви І.О. без задоволення.

Керуючисьст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну захисниці Реви І.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 рокущодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька