Постанова від 19 жовтня 2025 р. у справі №370/2225/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6137/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Київ

Справа № 370/2225/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Навродським Олександром Володимировичем , на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року, постановлену у складі судді Білоцької Л.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування витрат на правничу допомогу,

встановив:

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування витрат на правничу допомогу - залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

У задоволенні заяви про повернення помилково сплаченого позивачем при подачі даного позову судового збору - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Навродський О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про повернення судового збору у сумі 2423 грн. та у відповідній частині задовольнити заяву.

Стверджує, що суд, керуючись ст. 5 ЦПК України, мав сприяти захисту прав учасників справи, а саме не застосовувати та не посилатись при постановлені ухвали про відмову у задоволенні вимог повернення судового збору, помилково зазначене у заяві представником позивача посилання на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України…». Дана помилка у пунктах ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» виникла на технічному рівні, замість п. 11 було вписано п.13.

Натомість суд, знаючи вимоги позовної заяви, за які не справляється судовий збір, все одно відмовляє у поверненні судового збору з підстав передбачених п.4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на подання заяви про залишення позову без розгляду, позбавивши позивача права повернути помилково сплачений судовий збір.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у поверненні судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не повертається у разі залишення позову без розгляду за заявою позивача. Оскільки позивач звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, то підстави для його повернення - відсутні.

Однак з висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає фактичним обставинам і нормам процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

- стягнути з відповідача Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Київській області на його користь шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в рахунок відшкодування майнової шкоди 20 000 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральне відшкодування у розмірі 1500 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 квітня 2024 року відносного нього патрульними поліцейськими складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 275512 за частиною першою статті 130 КУпАП, згідно з яким позивач керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив підпункт «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 20 червня 2024 року у справі № 370/1092/23-ц провадження за вказаним протоколом про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова суду не оскаржувалася, набрала законної сили.

З метою захисту від необґрунтованих обвинувачень у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, позивач змушений був звернутися за юридичною допомогою до адвоката, за надання якої він поніс витрати в розмірі 20 000 грн. Крім цього, у зв`язку із безпідставним складанням патрульними поліцейськими відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, йому було завдано моральної шкоди, оціненої позивачем у грошовому еквіваленті в розмірі 1500 грн.

До позовної заяви позивач додав копію квитанції Акціонерного товариства «Універсал банк» №1Х4Е-ЕММН-6Н2К-СРН7 від 22 липня 2024 року, згідно з якою за подання вищезазначеного позову він сплатив судовий збір у розмірі 2423 грн.

Відповідно до частини першої і пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (частина перша статті 1 Закону України «Про Національну поліцію»).

Частини перша і друга статті 55 Конституції України регламентують право кожного на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що включає також право на оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, судовий збір не підлягає сплаті за подання позову про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, до яких належить також Національна поліція України.

Відмовляючи в поверненні помилково сплаченого позивачем судового збору, суд першої інстанції застосував пункт 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» і дійшов висновку про відсутність підстав для його повернення, оскільки позивач подав заяву про залишення його позову без розгляду.

Проте місцевий суд не врахував підстави і предмет позову, яким є відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок складання відносно нього працівниками Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, провадження у справі за яким в подальшому було закрито постановою суду, що набрала законної сили.

Неврахування цих обставин свідчить про неповноту судового розгляду за заявою про повернення судового збору, оскільки у заяві представник позивача ОСОБА_1 - Навродський О.В. просив повернути судовий збір не тому, що він заявив про залишення позову без розгляду, а тому, що при подачі позовної заяви судовий збір був сплачений ним помилково, адже у даній категорії справ позивачі звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки за подання позовної заяви позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», що у грошовому еквіваленті дорівнює 0,00 грн., а за наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт сплати судового збору в розмірі 2423 грн., сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню позивачу як помилково сплачена на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді ухвали суду, яку слід скасувати в частині відмови в задоволенні заяви позивача про повернення судового збору та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Навродським Олександром Володимировичем , - задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про повернення судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення:

Заяву ОСОБА_1 , подану представником Навродським Олександром Володимировичем , - задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету суму помилково сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2423 гривень, що був сплачений відповідно до квитанції Акціонерного товариства «Універсал банк» №1Х4Е-ЕММН-6Н2К-СРН7 від 22 липня 2024 року на рахунок UA218999980313161206000010826, отримувач: ГУК у Київ. обл./Макарівська сел/22030101, код ЄДРПОУ 37955989.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.