Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №636/2692/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року

м. Харків

справа № 636/2692/25

провадження № 22-ц/818/2244//26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю. Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про оголошення військовослужбовця загиблим (померлим) за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 листопада 2025 року, постановлене під головуванням судді Карімова І.В., -

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку ч.2 ст. 46 ЦК України про оголошення її чоловіка військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби у період дії воєнного стану при виконанні бойового завдання по захисту Батьківщини та забезпечення здійснення захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, місце загибелі (смерті): Україна, Донецька область, Бахмутський район, населений пункт Хромове.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 03 листопада 2025 року,заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено військовослужбовця за контрактом командира 1 механізованого відділення – командира машини 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Чугуївським РВ ГУ МВС України в Харківській області 03.03.2009 року, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ., померлим під час виконання військового обов`язку по захисту держави Україна та забезпеченні здійснення захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: населений пункт Хромове, Бахмутський район, Донецька область, Україна.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, суд першої інстанції не дослідив і не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що o?ce?ia iniaa, yea i?iiaea aaca?noe o ca'yceo c ai?iieie a?yi, ii?a aooe iaieioaia iiia?ei?, ia ?ai?oa nieeao oanoe i?nyo?a a?a aiy cae?i?aiiy ai?iieo a?e. Aine?aeaoe iaoa??aee ni?aae, I?iiai?iie aaa?a?, ui ine?euee ca iaaaieie ai cayae aieoiaioaie Noiyi ?.A.ciee aaca?noe a ?aeii? i?iaaaaiiy ai?iieo a?e, ye? ai oaia??oiuiai ?ano ia i?eieiai?, a oiio aeacaia cayaa ii iaieioaiiy eiai iiia?eei ? ia?aa?anii?. Aaa?a?, ui noa ia?oi? ?inoaio?? ooaaeea inea??oaaia ??oaiiy i?i iaieioaiiy Noiyi ?.A. iiia?eei ai nieeao anoaiiaeaiiai oanoei?ny?iiai no?ieo a?a aiy cae?i?aiiy ai?iieo a?e, ?ei aiionoea ii?ooaiiy ii?i caeiio.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про оголошення безвісті зниклої особи померлою, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем, зник без вісті, у зв`язку з воєнними діями, що є підставою вважати його загиблим, тому суд вважає необхідним оголосити його померлим від дня його вірогідної смерті, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим 28.01.2017 року Чугуївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №17.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 24.07.2017 виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Відповідно до даних свідоцтва серії НОМЕР_8 про народження ОСОБА_3 , виданого 24.04.1992 р. Чкаловською селищною радою Чугуївського району Харківської області, та даних паспорта НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_2 , остання є матір`ю ОСОБА_3 .

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 від 24 лютого2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу за контрактом 29.07.2016 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Військову службу ОСОБА_3 проходив у складі військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 1 механізованого відділення – командир машин 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону. У складі даного підрозділу під час участі у бойових діях, спрямованих на забезпечення національної безпеки і оборони, а також на відсіч і стримування збройної агресії російської федерації, 07.04.2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісті.

Про зазначене було повідомлено матір ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , про що надіслано на адресу останньої сповіщенням сім`ї №22 від 18 квітня 2023 року № 10/2589 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У зв`язку з чим заявниця ОСОБА_1 10.04.2023 19:41:09 звернулась із заявою до Національної поліції України про зникнення безвісті її чоловіка ОСОБА_3 , який починаючи з 07.04.2023 р. не виходить на контакт, і місцезнаходження якого невідоме.

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження, дані про яке внесено органом досудового розслідування - Бахмутським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2023 року за №12023221240000385 за частиною першою статті 115 КК України.

Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 № 16/14/14 молодший сержант ОСОБА_3 дійсно в період з 24.02.2022 по 07.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, н.п. Хромове. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 №97; витяги з журналу бойових дій 92 омбр інв.№337 від 21.02.2022.

З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08 травня 2023 року № 1554 «Про результати проведення службового розслідування» вбачається, що створеною комісією на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( з адміністративно-господарської діяльності) від 08.04.2023 року №1976, проведено службове розслідування стосовно військовослужбовця за контрактом командира 1 механізованого відділення – командира машини 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, молодшого сержанта ОСОБА_3 , який 07 квітня 2023 року зник безвісті в умовах складної бойової обстановки. В ході проведення службового розслідування встановлено, що згідно бойового розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 14.02.2022 року № 21-т-оп. Та бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2022 № 301/130/т на застосування особового складу підрозділів військової частини НОМЕР_1 , особовий склад НОМЕР_2 механізованого батальйону залучено до виконання завдань за призначенням, пов`язаних із захистом суверенітету країни, її територіальної цілісності та недоторканості в умовах воєнного стану та відсічі збройної агресії РФ проти України. З рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_5 за вхідним № 1715/р від 08.04.2023 та доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2023 стало відомо, що 07 квітня 2023 року військовослужбовець за контрактом командир 1 механізованого відділення – командир машини 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісті після ведення бойових дій у складі 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки, яка мала місце на той час в зоні відповідальності вказаного підрозділу, яким виконувались бойові завдання з оборони визначених рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області. Вжитими заходами щодо з`ясування місцезнаходження молодшого сержанта ОСОБА_3 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв`язок, опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали. Проявів боягузтва через небажання виконувати обов`язки військової служби в умовах бойової обстановки вказаний військовослужбовець не виказував, до теперішнього часу будь-які відомості щодо самовільного залишення ним місця служби або його поранення чи загибелі не надходили, місцезнаходження останнього не відоме.

З витягу з журналу ведення бойових дій НОМЕР_10 омбр стало відомо, що07 квітня 2023 року під час бойового зіткнення особового складу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з противником в районі населеного пункту Хромове Донецької області, зник безвісті молодший сержант ОСОБА_3 .

З пояснень командира 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону капітана ОСОБА_6 та командира 2 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_7 стало відомо, що 07 квітня 2023 року військовослужбовець за контрактом командир 1 механізованого відділення – командир машини 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісті після ведення бойових дій у складі 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки, яка мала місце на той час в зоні відповідальності 5 механізованої роти, якою виконувались бойові завдання з оборони визначених рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області. Вжитими заходами щодо з`ясування місцезнаходження молодшого сержанта ОСОБА_3 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв`язок, опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали. Проявів боягузтва через небажання виконувати обов`язки військової служби в умовах бойової обстановки молодший сержант ОСОБА_3 не виказував, до теперішнього часу будь-які відомості щодо самовільного залишення ним місця служби або його поранення чи загибелі не надходили, місцезнаходження останнього не відоме. По теперішній час територія, на якій останній раз перебував молодший сержант ОСОБА_3 , знаходиться під окупацією ворога. Під час виконання бойових завдань молодший сержант ОСОБА_3 знаходився у тверезому стані та перебував у засобах захисту, а саме: бронежилеті та шоломі кевларовому. Також молодший сержант ОСОБА_3 був зі своєю штатною, закріпленою за ним зброєю, яка не була знайдена. До теперішнього часу до військової частини НОМЕР_1 будь-яка офіційна інформація щодо молодшого сержанта ОСОБА_3 не надходила та його місцезнаходження невідоме.

За даних обставин, враховуючи той факт, що місцезнаходження молодшого сержанта ОСОБА_3 не встановлено, слід визнати зазначеного військовослужбовця зниклим безвісті з 07 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій в ході відсічі збройної агресії РФ проти України.

Відповідно до інформації Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та територій України, яке виконує функції Національного інформаційного бюро, у підприємства відсутні дані щодо перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у полоні держави-агресора або інформація про його стан здоров`я.

Згідно витягу № 20250311-1596 від 11.03.2025 09:46 з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, МВС України внесено відомості про ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_5 як особи, що зникла на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин- 01.08.2023. Розшук особи проводить Чугуївське районне управління поліції ГУНП в Харківській області.

Як на підставу вимог заяви про оголошення безвісті зниклої особи померлою, ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 від 24 лютого2022 року її чоловік ОСОБА_3 був призваний на військову службу за контрактом 29.07.2016 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Військову службу ОСОБА_3 проходив у складі військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 1-го механізованого відділення – командир машин 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону. Під час участі у бойових діях, спрямованих на забезпечення національної безпеки і оборони, а також на відсіч і стримування збройної агресії російської федерації, 07.04.2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області ОСОБА_3 зник безвісті. Про зазначене було повідомлено матір ОСОБА_3 - ОСОБА_2 сповіщенням №22 від ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.04.2023 року.. Необхідність оголошення ОСОБА_3 померлим в судовому порядку пов`язана із неможливістю у позасудовому порядку встановити (підтвердити) факт його загибелі (смерті). Визнання військовослужбовця ОСОБА_3 загиблим (померлим) заявниці необхідно для прийняття спадщини після смерті чоловіка та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення фізичної особи померлою – це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Задовольняючи заяву про оголошення безвісті зниклої особи померлою, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем, зник без вісті, у зв`язку з воєнними діями, що є підставою вважати його загиблим, тому суд вважає необхідним оголосити його померлим від дня його вірогідної смерті, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває по даний час.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 № 16/14/14 молодший сержант ОСОБА_3 дійсно в період з 24.02.2022 по 07.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, н.п. Хромове. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 №97; витяги з журналу бойових дій 92 омбр інв.№337 від 21.02.2022.

З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08 травня 2023 року № 1554 «Про результати проведення службового розслідування» вбачається, що створеною комісією на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( з адміністративно-господарської діяльності) від 08.04.2023 року №1976, проведено службове розслідування стосовно військовослужбовця за контрактом командира 1 механізованого відділення – командира машини 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, молодшого сержанта ОСОБА_3 , який 07 квітня 2023 року зник безвісті в умовах складної бойової обстановки. В ході проведення службового розслідування встановлено, що згідно бойового розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 14.02.2022 року № 21-т-оп. Та бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2022 № 301/130/т на застосування особового складу підрозділів військової частини НОМЕР_1 , особовий склад НОМЕР_2 механізованого батальйону залучено до виконання завдань за призначенням, пов`язаних із захистом суверенітету країни, її територіальної цілісності та недоторканості в умовах воєнного стану та відсічі збройної агресії РФ проти України. З рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_5 за вхідним № 1715/р від 08.04.2023 та доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2023 стало відомо, що 07 квітня 2023 року військовослужбовець за контрактом командир 1 механізованого відділення – командир машини 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісті після ведення бойових дій у складі 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки, яка мала місце на той час в зоні відповідальності вказаного підрозділу, яким виконувались бойові завдання з оборони визначених рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області. Вжитими заходами щодо з`ясування місцезнаходження молодшого сержанта ОСОБА_3 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв`язок, опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали. Проявів боягузтва через небажання виконувати обов`язки військової служби в умовах бойової обстановки вказаний військовослужбовець не виказував, до теперішнього часу будь-які відомості щодо самовільного залишення ним місця служби або його поранення чи загибелі не надходили, місцезнаходження останнього не відоме.

З витягу з журналу ведення бойових дій НОМЕР_10 омбр стало відомо, що07 квітня 2023 року під час бойового зіткнення особового складу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з противником в районі населеного пункту Хромове Донецької області, зник безвісті молодший сержант ОСОБА_3 .

З пояснень командира 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону капітана ОСОБА_6 та командира 2 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_7 стало відомо, що 07 квітня 2023 року військовослужбовець за контрактом командир 1 механізованого відділення – командир машини 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісті після ведення бойових дій у складі 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки, яка мала місце на той час в зоні відповідальності 5 механізованої роти, якою виконувались бойові завдання з оборони визначених рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області. Вжитими заходами щодо з`ясування місцезнаходження молодшого сержанта ОСОБА_3 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв`язок, опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали. Проявів боягузтва через небажання виконувати обов`язки військової служби в умовах бойової обстановки молодший сержант ОСОБА_3 не виказував, до теперішнього часу будь-які відомості щодо самовільного залишення ним місця служби або його поранення чи загибелі не надходили, місцезнаходження останнього не відоме. По теперішній час територія, на якій останній раз перебував молодший сержант ОСОБА_3 , знаходиться під окупацією ворога. Під час виконання бойових завдань молодший сержант ОСОБА_3 знаходився у тверезому стані та перебував у засобах захисту, а саме: бронежилеті та шоломі кевларовому. Також молодший сержант ОСОБА_3 був зі своєю штатною, закріпленою за ним зброєю, яка не була знайдена. До теперішнього часу до військової частини НОМЕР_1 будь-яка офіційна інформація щодо молодшого сержанта ОСОБА_3 не надходила та його місцезнаходження невідоме.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 164 від 31 травня 2023 року), яким затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією» втратив чинність від 20.03.2025.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 затверджений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Селище Хромове Бахмутської міської територіальної громади Донецької області в період з 24.02.2022 року по 11.02.2024 року була територією активних бойових дій, а починаючи з 12.02.2024 року селище Хромове є тимчасово окупованою російською федерацією території України

За змістом ч.2 ст.46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 07 квітня 2023 року.

Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 про те, що строк має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 13 березня 2026 року в справі № 352/1828/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області).

Розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Враховуючи вищенаведене є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ймовірно, загинув за особливих обставин, ІНФОРМАЦІЯ_3 у результаті ведення бойових дій у складі 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки, яка мала місце на той час в зоні відповідальності 5 механізованої роти, якою виконувались бойові завдання з оборони визначених рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області, де на цей момент знаходився військовослужбовець ОСОБА_3 під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання й забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ.

Суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для оголошено померлим ОСОБА_3 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина