Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №953/22178/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року

м. Харків

справа №953/22178/21

провадження №22-ц/818/2337/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кореняк Юлії Сергіївни на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Губської Я.В.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги опалення та гарячої води в розмірі 98624,02 грн та судовий збір..

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємство «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за період з 01.04.2017 по 01.09.2021 в розмірі 69602,03 грн., 2320,73 грн - 3% річних, 5187,47 грн - інфляційні витрати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємство «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1773,54 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кореняк Юлія Сергіївна просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково стягнувши з відповідача суму заборгованості у розмірі 46 702,78 грн а також 2320,73 грн – 3% річних, 5187,47 грн – інфляційні витрати.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції представником відповідача адвокатом Кореняк Ю.С. були надані додаткові пояснення по справі, зі змісту яких вбачається, що на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова та виконавчого документа, було відкрито виконавче провадження № 78717724 та накладено арешт на банківські рахунки ОСОБА_1 . За час відкритого виконавчого провадження було стягнуто приватним виконавцем для погашення заборгованості суму у розмірі 25658,50 грн., з яких: 469,00 грн. - витрати на проведення виконавчих дій, 2289,95 грн. - основна винагорода виконавця та 22 899,55 грн. - перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу за виконавчим документом”. Проте, всупереч зазначеному, суд першої інстанції взяв до уваги лише твердження відповідача про необхідність застосування позовної давності, відповідно, суд першої інстанції зменшив суму заборгованості з 88845,82 грн. до 69602,03 грн. Разом з тим судом першої інстанції не враховано, що з відповідача вже було стягнуто 22 899,55 грн. заборгованості в рамках виконавчого провадження. Отже, з загальної суми заборгованості у розмірі 69602,03 грн. мала бути вирахувана сума 22899,55 грн. Проте, суд першої інстанції взагалі не надав жодної оцінки даній обставині та не врахував її під час ухвалення рішення, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача грошових сум, що вже були стягнуті в рамках виконавчого провадження.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи строк позовної давності стягненню з відповідачів підлягає заборгованість за період з 01.04.2017 по 01.09.2021 в розмірі 69602,03 грн., 2320,73 грн - 3% річних, 5187,47 грн - інфляційні витрати.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 .

З наданої позивачем відомості нарахувань та оплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу вбачається, що за період з 01.12.2012 року по 30.09.2021 року відповідач, з врахуванням внесених коштів має заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 88845,82 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві від 04.11.2025 фактично визнала факт несплати КП «ХТМ» коштів за послуги з опалення та гарячої води, та не заперечувала, що такі послуги від позивача відповідач фактично отримувала.

Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» посилалось на те, що відповідач зареєстрована та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 та є споживачами послуг «Харківські теплові мережі». Відповідач отримувала надані послуги та неналежним чином виконувала зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого перед позивачем утворилася заборгованість на вищевказану суму, яку і просять стягнути в судовому порядку.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

З наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за користування житлово-комунальними послугами за період з 01.08.2015 року по 30.06.2025 року складає 95546,72 грн.

В розрахунку заборгованості зазначено інформацію щодо об`єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати.

Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язан оплатити надані послуги.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Докази, що відповідач просив про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 01.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 01.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину в Україні.

Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось з вказаним позовом 24.11.2021 року, тобто під час дії карантину в Україні, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 01 квітня 2017 року.

Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідачів була підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталась, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата за послуги теплопостачання та за послуги централізованого гарячого водопостачання. Плата за централізоване опалення розрахована з урахуванням опалюваної площі (об`єму) квартири відповідачів. Нарахування плати за послуги гарячого водопостачання здійснено відповідно до п.10, 21 Правил №630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що з відповідача вже було стягнуто 22 899,55 грн. заборгованості в межах виконавчого провадження є безпідставними.

Сума, у розмірі 22 899,55 грн., що була стягнута приватним виконавцем в межах виконавчого провадження по виконанню заочного рішення у даній справі, яке в подальшому було переглянуто, не є підставою для зміни суми заборгованості. Натомість зазначена сума має бути врахована на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кореняк Юлії Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина