Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №632/1604/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року

м. Харків

справа № 632/1604/24

провадження № 22-ц/818/3171/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Канделакі Володимира Михайловича на ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 25 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного Товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить переглянути рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 18 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 02 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано для усунення.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – Канделакі В.М. просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на недоведеність встановлених судом обставин та порушення норм матеріального та процесуального права, а також на порушення прав позивача на доступ до правосуддя.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що на виконання ухвали про залишення заяви без руху нею подано клопотання про звільнення від сплати судового збору та надано докази відсутності коштів та утримання доньки.

Перевіряючи законність і обґрунтованість повернення позовної заяви позивачу як не поданої, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, з огляду на таке.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в наданий судом строк заявниця не усунула недоліки, зазначені в ухвалі суду від 02 лютого 2026 року про залишення заяви без руху. Таким чином, заява має бути визнана неподаною, та підлягає поверненню.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як убачається з матеріалів справи, 26 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, про перегляд рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 18 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами. Також просила відстрочити сплату судового збору.

Заява вмотивована тим, що судом при розгляді справи не взято до уваги, що вона не укладала договорів та звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою, досудове розслідування триває.

Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 02 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано заявниці строк 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків, а саме: не додано документу про сплату судового збору та в доданих до заяви документах не засвідчені копії.

При цьому клопотання заявниці про відстрочення сплати судового збору судом не розглянуто.

06.02.2026 на виконання вимог ухвали суду від 02 лютого 2026 року заявницею подано заяву про усунення недоліків, до якої надано: завірені належним чином копії документів, що додані до заяви та клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору.

В заяві про звільнення або відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 вказує на те, що не працює, а прибутку від підприємницької діяльності не має та єдиним постійним її доходом є соціальні виплати на дитину та нерегулярні аліменти на дитину.

Визнаючи неподаною та повертаючи заяву, суд виходив із того, що заявник не виконав вимоги ухвали суду.

Такі висновки суду не відповідають вимогам закону.

З матеріалів справи убачається, що звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заявниця просила про відстрочення сплати судового збору, в подальшому просила звільнити її від сплати судового збору за подання такої заяви.

Натомість такі клопотання не було розглянуто судом першої інстанції.

З огляду на те, що, подаючи клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що, вочевидь, надає їй підстави не сплачувати судовий збір, до вирішення цього питання судом. Тому одночасна відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення заяви, чи іншого процесуального звернення є невиправданим.

Реалізація особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21 квітня 2021 року у справі 216/4979/19.

Судова колегія звертає увагу, що судом фактично двічі не розглянуто клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору (а.с.181 абз 3) та про звільнення від сплати судового збору (а.с.187).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору і відмовляючи в його задоволенні, повинен був діяти відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України і продовжити заявнику строк на усунення недоліків з таким розрахунком, щоб заявник мав можливість усунути зазначені недоліки і сплатити судовий збір з урахуванням відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а не одразу повертати апеляційну скаргу.

Висновок суду першої інстанції про повернення заяви у зв`язку з неусуненням недоліків заяви, оскільки не сплачено судовий збір, є передчасним.

Відповідно до п. 6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищенаведене, повертаючи заяву як таку, що не подана, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст. 379, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Канделакі Володимира Михайловича - задовольнити.

Ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 25 лютого 2026 року – скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований