Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №344/15582/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/15582/25

Провадження № 22-ц/4808/980/26

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,за апеляційною скаргою представника ТОВ «Цикл Фінанс» на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 березня 2026 року під головуванням судді Атаманюка Б.М. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В вересні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2018 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2021263503. Відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» 18.08.2021 укладений договір факторингу № 18/08/21, згідно якого первісний кредитор – АТ «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитоа – ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 2021263503 від 04.11.2018, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» становить 50 314,98 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту: 30 000 грн; заборгованість по відсотках: 20 314,98 грн.

На підставі наведених обставин, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2021263503 від 04.11.2018 у розмірі 50314,98 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 березня 2026 року задоволено частково позов ТОВ «Цикл Фінанс».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2021263503 у розмірі 11 003,82 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 529,78 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 656,10 грн.

У апеляційній скарзі представник ТОВ «Цикл Фінанс»посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на хибному висновку зазначивши, що відповідачу надано кредит у розмірі 8 463 грн, з яких 8 163 грн на придбання товару, 300 грн - сплата додаткових послуг банку. Дата остаточного повернення кредиту 04.11.2020. Пункт 1.2 договору містить фіксовану річну ставку - 0,01 %.

Згідно паспорту споживчого кредиту та додатку до паспорту орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 11 003,82 грн.

Такий висновок є помилковим та необґрунтованим. Оскільки суд першої інстанції не вірно ознайомився з умовами кредитного договору, зазначаючи, що банк надав кредитні кошти у розмірі 8 463 грн.

У позові позивач посилається на другу частину кредитного договору №2021263503 (CARD) від 04 листопада 2018 року, в якій прописано порядок виконання зобов`язань, нарахування відсотків та строки укладення договору. Саме ця частина містить умови кредитування, які є предметом спору.

До позовної заяви було додано детальний розрахунок заборгованості та виписку з рахунку клієнта від 04.11.2018, де детально розписано з чого та за який період сформувалась заборгованість, суми використаних кредитних коштів, відсотки за користування кредитною лінією та надходження коштів, а тому в доданому розрахунку міститься вся необхідна інформація що стосується заборгованості.

Відповідач здійснював платежі по рахунку та інші дії які свідчать, що він користувався кредитними коштами на умовах, з якими він був ознайомлений та погодився шляхом підписання заяви-анкети, однак відмовився виконувати взяті на себе зобов`язання, а саме повертати використані кредитні кошти, як наслідок утворилась заборгованість яку відповідач не погашав.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що відповідач підписав заяву - анкету, в повній мірі ознайомився з всіма умовами та правилами даної угоди, отримав та використовував надані для нього кредитні кошти, що підтверджуються вищезазначеними доказами.

Вказує, що банк виконав в повній мірі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а саме: надав клієнту кредитні кошти, які відповідач використовував у формі кредитної лінії у власних цілях, що підтверджується наданими до суду першої інстанції виписками по особовим рахункам відповідача та проведеними банківськими операціями.

Виписка по особовому рахунку відповідача з 04.11.2018 по 18.08.2021 є первинним бухгалтерським документам та належним доказом наявності заборгованості. На рахунку відповідача були доступні кредитній кошти, які відповідач використовував у власних цілях, проте відмовляється виконувати свої зобов`язання за кредитним договором щодо їх повернення.

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази та дійшов хибного висновку, що стало підставою для порушення прав позивача та ухвалення незаконного рішення.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 314,98 грн.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Цикл Фінанс»,суд першої інстанції дійшов висновку, що вважає, що при визначенні розміру заборгованості слід враховувати узгоджену між сторонами загальну вартість кредиту для споживача, яка становить 11 003,82 грн.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження збільшення тіла кредиту із 8 463 грн, що було обумовлено в договорі, до заявленої суми позову - 30 000 грн, як і доказів щодо правильності нарахування процентів на збільшену суму.

Щодо строків позовної давності, то судом вірно зазначено, що з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності. Тому в суду не було підстав для застосування строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо мотивів відмови у клопотанні відповідача про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строків позовної давності. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача та вважає його таким, що не відповідають обставинам справи.

Встановлено, що 04.11.2018 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2021263503. Відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

Відповідно до п.1.1 розмір кредиту становить 8463 грн, з яких 8163 грн на придбання товару, 300 грн - сплата додаткових послуг банку. Дата остаточного повернення кредиту 04.11.2020.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту процентна ставка 0.01% річних.

Згідно паспорту споживчого кредиту та додатку до паспорту, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 11 003,82 грн(а.с.43-50).

Між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» 18.08.2021 укладений договір факторингу № 18/08/21, згідно якого первісний кредитор – АТ «ОТП БАНК» відступив на користь новому кредитору – ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 2021263503 від 04.11.2018, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами (а.с.16,31-35).

ТзОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2021263503.

У матеріалах справи наявна письмова вимога 23 червня 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» про погашення кредитної заборгованості на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України, адресована ОСОБА_1 , з повідомленням про відступлення права грошової вимоги первісним кредитором АТ «ОТП Банк» новому - ТОВ «Цикл Фінанс» (а.с. 42).

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу № 18/08/21 від 18.11.2021 загальна сума боргу за тілом кредиту - 30 000 грн, за відсотками 20 314,98 грн, за комісією 9 330 грн.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором № 2021263503 становить 50 314,98 грн, яка складається з тіла кредиту та процентів і штрафу (а.с.55-69).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень частини першої, третьої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 1077, частини 1 статті 1078, частини 1 статті 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (стаття 514, частина 1 статті 1084 ЦК України).

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, як позивач так і відповідач мають право і зобов`язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому обставини визнані сторона не потребують доведення.

Встановлено, що договір про надання кредиту № 2021263503 від 04.11.2018 з додатками підписаний ОСОБА_1 власноручним підписом.

Договір про надання кредиту містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, зареєстроване місце проживання.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк його дії.

Позивач у зв`язку невиконанням умов договору звернувся з позов до суду та заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №2021263503 від 04.11.2018 в сумі 50 314,98 грн, з яких – 30 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 20 314,98 – заборгованість за відсотками.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин неотримання від позивача кредитних коштів на його банківський рахунок та відсутності заборгованості за договором.

Доказів на спростування розміру заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості за договором, нарахованої відповідно до умов договору підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, розрахунком заборгованості.

Надані позивачем документи такі як розрахунок заборгованості за договором №2021263503 від 04.11.2018 та виписка з приватного рахунку клієнта, повністю відповідають первинним банківським документам, стосуються спірних правовідносин, які виникли між сторонами за укладеним кредитним договором №2021263503 від 04.11.2018, та є належними і допустимими доказами підтвердження розміру заборгованості.

З розрахунку заборгованості, наданого суду позивачем, убачається що відповідач систематично використовував кредитні кошти за допомогою електронного платіжного засобу – платіжної картки та проводив часткове повернення отриманих коштів, однак неналежно виконував умови договору, тому визначено заборгованість в розмірі 50 314,98 грн, з яких 30 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 20 314,98 – заборгованість за відсотками.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19) виснував, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 62 цього ж Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

З урахуванням наведеного вище, наявний в матеріалах справи виписка з рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами на підтвердження наданих кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором та подальшого руху коштів і виникнення заборгованості.

Відповідач правильність наведеного позивачем розрахунку заборгованості не спростував та не надав іншого розрахунку.

Судом першої інстанції не в повній мірі враховано всі обставини справи та не досліджено всі наявні докази.

У зв`язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №2021263503 від 04.11.2018 тільки в розмірі 11 003,82 грн.

Також, апеляційний суд звертає свою увагу на те, що з розрахунку заборгованості за кредитним договором №2021263503 від 04.11.2018 (а.с. 55-69), вбачається нарахування штрафу в розмірі 600 грн, який зарахований до загальної суми заборгованості. Однак, позовної вимоги про стягнення штрафу позивач у суді першої інстанції не заявляв, тому колегія суддів вважає, що до задоволення підлягає сума заборгованості без врахування суми нарахованого штрафу в розмірі тільки 49 714,98 грн (50 314,98 грн - 600 грн).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

У зв`язку з наведеним, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та провести розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн; при подачі апеляційної скарги сплачено позивачем судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Оскільки апеляційний суд задовольнив частково вимоги апеляційної скарги та частково задовольнив позов, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 5 983,93 грн (98,81%).

Також вбачається, що позивачем здійснені витрати, пов`язані правничою правовою допомогою, які також підлягають розподілу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представник позивача надав суду: копію договору про надання правничої допомоги №16/0524-01 від 16 травня 2024 року; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025 року укладений між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Кеню Д.В., додаткову угоду, акт на підтвердження факту наданих послуг на суму 3 000 грн, детальний описом робіт (а.с.15, 30, 36-39). На підтвердження витрат в суду апеляційної інстанції надав: копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025 року укладений між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Кеню Д.В., додаткову угоду, акт 2021263503(CARD) від 16.04.2026 на підтвердження факту наданих послуг на суму 6 000 грн., детальний опис робіт, платіжні інструкції про оплату 3000 грн та 6000 грн по оплаті за правничу допомогу відповідно в судах першої та апеляційної інстанцій (а.с. 147-151).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового стягнення цих витрат.

Суд,оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, колегія суддів бере до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлений представником позивача розмір такої допомоги є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Цикл Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, Код ЄДРПОУ – 43453613) - заборгованість за кредитним договором № 2021263503 у розмірі 49 714 (сорок дев`ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, Код ЄДРПОУ – 43453613) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 983 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн 93 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 29 травня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О.Томин