Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №216/6009/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6092/26 Справа № 216/6009/25 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/6009/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шемет Ігор Олегович, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області,та повне судове рішення складено 02 березня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказано, що 15 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 100114261.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 51 679,50 грн.

19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 100114261 від 15 квітня 2021 року. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

На підставі наведеного вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100114261 від 15 квітня 2021 року у розмірі 51 679,50 грн, судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100114261 (індивідуальна частина) від 15 квітня 2021 року у загальній сумі 51 679 грн 50 коп, яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11 790 грн; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 39 889 грн 50 коп; та в рахунок відшкодування судового збору 2 422 грн 40 коп та витрати на правову допомогу 1 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 1 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шемет І.О., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 17 030 грн, з яких: 13 100 грн - сума основного боргу, 3 930 грн - сума заборгованості за відсотками.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно п. 1.1. кредитного договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі- кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі – «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту (п. 1.2. Договору). Згідно паспорту споживчого кредиту загальний розмір відсотків, нарахований в межах строку кредитування становить 3 930 грн.

Пунктом 1.6. договору передбачена, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Також у пункті 2.3. визначено умови пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3.00; строк продовження 7 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5.00; строк продовження 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10.00.

Апелянт зазначає, що єдиним належним та допустимим доказом сплати відповідачем комісії в розмірі 1 310 грн, що свідчило б про вчинення останнім дій, спрямованих на пролонгацію договору, є платіжна інструкція, за допомогою якої можливо ідентифікувати платника та отримувача коштів, дату проведення платежу, розмір платежу та інші відомості, встановлені законом. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем комісії в розмірі 1 310 грн, а сама відповідач не визнає вказану обставину, слід прийти до висновку, що суд першої інстанції помилково констатував факт вчинення відповідачкою дій, спрямованих на пролонгацію укладеного кредитного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 100114261 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 13 100 грн. строком на 30 днів з 15 квітня 2021 року; проценти за користування кредитом – 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (3 930 грн.); комісія за надання кредиту - 0,00 грн. (а.с.25-31).

Вказаний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані 15 квітня 2021 року о 16:42 електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором F62090 (а.с.30).

Перерахування грошових коштів відповідачу за Договором про споживчий кредит №100114261 (індивідуальна частина) від 15 квітня 2021 року у сумі 13 100 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжного доручення 26777748 від 15 квітня 2021 року (а.с. 32).

Підписавши вказаний вище кредитний договір та супутні до нього документи, відповідач погодилася з умовами цього договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «Мілоан».

Зазначений договір є чиним, відповідачем не оспорюється та підлягає виконанню сторонами.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про споживчий кредит №100114261 (індивідуальна частина) від 15 квітня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 51 679,50 грн, яка складається з: 11 790 грн - заборгованість за сумою кредиту, 39 889,50 грн - заборгованість за сумою відсотків (а.с.32,33).

19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором про споживчий кредит №100114261 (індивідуальна частина) від 15.04.2021 (а.с. 34-42 – копія договору з додатками).

Відповідно до витягу Реєстру боржників від 13.06.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан», у сумі 51 679,50 грн, яка складається з: 11 790 грн - заборгованість за сумою кредиту, 39 889,50 грн - заборгованість за сумою відсотків (а.с.43).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , будучи обізнананою з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту, відсотками та комісією на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно з договором відступлення права вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 100114261 від 15 квітня 2021 року, а саме електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19, від 09 червня 2023 року у справі № 280/4461/20.

Відповідачкою не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору з ТОВ «Мілоан», а також факт отримання за його умовами кредитних коштів безготівково на її картковий рахунок на суму 13 100 грн.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1.3. і 1.4. Договору про споживчий кредит №100114261 (індивідуальна частина) від 15 квітня 2021 року позика надається строком на 30 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15 травня 2021 року.

Пунктом 2.3. Договору визначено умови пролонгації строку кредитування.

Продовження вказаного у п. 1.3. Договору строку кредитування може відбуватися на пільгових або стандартних (базових умовах) (п. 2.3.1.).

Відповідно до витягу з підпункту 2.3.1.1. Договору, для продовження строку кредитуванн

Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач у день повернення кредиту та сплати відсотків за його користування 15 травня 2021 року здійснила пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах на 15 днів, сплативши первісному кредитору комісію в розмірі 1 310 грн, тіло кредиту в розмірі 1 310 грн та проценти - 1 179 грн (а.с.32,33).

На підставі наведенного вище суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що строк кредитування збільшився на 15 днів, доводи апеляцінйої скарги вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки відповідачем не доведено, що вона не здійснювала платіж на користь первісного кредитора, що слугувало підствою для пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах на 15 днів.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення відповідачем кредитного договору № 100114261 від 15 квітня 2021 року та отримання позичальником кредитних коштів; враховуючи неналежне виконання останнім умов договору та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 51 679,50 грн, з яких: 11 790 грн заборгованість за тілом кредиту, 39 889,50 грн заборгованість за відсотками.

Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шемет Ігор Олегович, - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Головуючий:

Судді: