Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №724/2694/25 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2694/25

Провадження № 2/724/240/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ахмедова Р.А.

за участю секретаря судового засідання: Корневської Є.Р.

представника відповідача: Тимчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

31.07.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Поляк Петро Петрович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, представник позивача ОСОБА_3 посилається на наступне.

Зазначає, що рішенням Хотинського районного суду Чернівецької обасті від 03.09.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 09.09.2001 року Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області за актовим записом №30 було розірвано.

Вказує, що під час шлюбу сторонами було набуто у власність транспортний засіб з наступними характеристиками: тип КТЗ – загальний легковий вантажопасажирський – В; марка, модель, модифікація КТЗ – VOLKSWAGEN TRANSPORTER; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; колір – білий.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 перебуває за кордоном. Транспортний засіб з моменту придбання використовується позивачкою ОСОБА_1 для потреб сім`ї. Таким чином, спільне користування спірним транспортним засобом є неможливим.

Додатково зазначає, що припинення права власності відповідача на частину автомобіля не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки ніколи ним не використовувався, а використовувався лише ОСОБА_1 для ведення підприємницької діяльності і для потреб сім`ї.

Враховуючи презумпцію рівності часток, перебування ТЗ у користуванні ОСОБА_1 , неподільність транспортного засобу, неможливість спільного користування, а також положення статті 71 СК України, ефективним способом захисту є: - стягнення з позивачки на користь відповідача грошової компенсації у розмірі ? вартості транспортного засобу; - припинення за відповідачем права спільної сумісної власності на транспортний засіб.

Відповідно до висновку експерта №30-05-24 з визначення ринкової вартості транспортного засобу, виконаного судовим експертом ФОП ОСОБА_4 від 24 травня 2024 року, вартість спірного автомобіля становить 118 387 грн.

Таким чином, на виконання вимог частини 2 статті 365 ЦК України та частини 5 статті 71 СК України позивачкою ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок Хотинського районного суду Чернівецької області грошову суму у розмірі ? вартості транспортного засобу, а саме 59 193 грн (118 387 / 2).

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , грошову компенсацію вартості його ? частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки – VOLKSWAGEN, модель – TRANSPORTER, тип – Загальний легковий вантажопасажирський – В, номер шасі – НОМЕР_1 , колір – білий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 , у розмірі 59 193 грн. та припинити за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право спільної сумісної власності на транспортний засіб марки – VOLKSWAGEN, модель – TRANSPORTER, тип – Загальний легковий вантажопасажирський – В, номер шасі – НОМЕР_1 , колір – білий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 01.08.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 11.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22.09.2025 року від представника відповідача адвоката – Тимчук І. О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, в задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості його 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 59 193 грн та припинення за ОСОБА_2 права сумісної власності на даний транспортний засіб, відмовити. Призначити у справі № 724/2694/25 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам НДЕКЦ МВС в Чернівецькій області та на вирішення судової експертизи поставити наступні питання:

- яка ринкова вартість транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі проведення технічного огляду даного автомобіля.

10.10.2025 року від представника позивача – адвоката Поляка П.П. надійшла відповідь на відзив, у якому останній просить поновити строк для подання відповіді на відзив, залишити клопотання про призначення експертизи без розгляду.

14.10.2025 року від представника відповідача – адвоката Тимчук І.О. надійшло клопотання про призначення експертизи, у якому остання просить призначити у справі № 724/2694/25 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам НДЕКЦ МВС в Чернівецькій області та на вирішення судової експертизи поставити наступні питання:

- яка ринкова вартість транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі проведення технічного огляду даного автомобіля.

27.10.2025 року від представника позивача – адвоката Поляка П.П. надійшло заперечення на клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, у якому останній вказував, що сторона відповідача пропустила строк на подання даного клопотання. Крім того, відповідач має право самостійно звернутися до експертної установи для проведення вказаної експертизи та за результатами надати суду висновок експерта.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.11.2025 року зупинено провадження по цивільній справі № 724/2694/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна. Призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2026 року ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 05.03.2026 року продовжено розгляд зазначеної цивільної справи.

17.03.2026 року на електронну адресу суду від АО «Поляк і Партнери» надійшло повідомлення, в якому вбачається, що позивачу ОСОБА_1 призначено нового представника, а саме, адвокат Поляк Марія Володимирівна.

21.04.2026 року представник позивача – адвокат Поляк М.В. надіслала клопотання про поновлення процесуального строку та просить долучити до матеріалів цивільної справи висновку додаткової експертизи №26-04-26 з визначення ринкової вартості транспортного засобу, який складений 20.04.2026.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Долучено до матеріалів цивільної справи №724/2694/25 висновок додаткової експертизи №26-04-26 з визначення ринкової вартості транспортного засобу, який складений 20.04.2026 судовим експертом ФОП Павлишин Ярослав Дмитрович.

Представник позивача Поляк М. В. у судове засідання не з`явилась, однак надіслала заяву, в якій просить провести судове засідання без її участі та участі позивача, та просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача Тимчук І.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, зазначає, що компенсація за транспортний засіб у розмірі половини суми вартості транспортного засобу з позивача на користь відповідача є нікчемною та відповідач з нею не погоджується, однак, не заперечує факт того, що спільне майно подружжя може бути поділене. Додатково вказує, що між позивачем та відповідачем відсутній спір, оскільки відповідач не проти та не забороняє користуватися позивачу транспортним засобом. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 після повернення за кордону планує на рівні з позивачем користуватись даним автомобілем, а тому не погоджується на отримання грошової компенсації у розмірі половини суми вартості транспортного засобу. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Фактичні обставини встановлені судом.

Так, судом встановлено, що 09.09.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис – №30.

03.09.2021 року рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області у цивільній справі №724/1171/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – розірвано (а.с.6-7).

Під час шлюбу сторонами було набуто у власність транспортний засіб з наступними характеристиками: тип КТЗ – загальний легковий вантажопасажирський – В; марка, модель, модифікація КТЗ – VOLKSWAGEN TRANSPORTER; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; колір – білий.

Відповідно до висновку експерта №30-05-24 складеного 24.05.2024 року, ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_2 , з врахуванням його технічного стану, на дату виконання експертизи, складає 118 387 грн. 60 коп. (а.с.8-16).

Ефективним способом вирішення спору на думку позивача ОСОБА_1 є: стягнення з позивачки на користь відповідача грошової компенсації у розмірі ? вартості транспортного засобу та припинення за відповідачем права спільної сумісної власності на транспортний засіб.

На виконання вимог частини 2 статті 365 ЦК України та частини 5 статті 71 СК України позивачкою ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок Хотинського районного суду Чернівецької області грошову суму у розмірі ? вартості транспортного засобу, а саме 59 193 грн (а.с.18).

З відзиву на позовну заяву встановлено, що транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER було придбано відповідачем ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу транспортного засобу №9 від 09 грудня 2015 року саме для використання у підприємницькій діяльності, оскільки він зареєстрований суб`єктом господарювання з 22.05.2007 року і перебуває в даному статусі й по сьогодні, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. (а.с.47-48).

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа — підприємець. Основний вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт (а.с. 49).

Згідно інформації Державної прикордонної служби України від 17.09.2025 року, ОСОБА_2 перебуває за межами кордону України з 21.05.2022 року (а.с.51).

Відповідно до висновку експерта додаткової експертизи №26-04-26 складеного 20.04.2026 року, ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_2 , з врахуванням його технічного стану, в цінах на дату виконання експертизи, складає 127 646 грн. 42 коп. (а.с.166-175).

Враховуючи актуальний висновок експерта, позивачкою ОСОБА_1 було додатково внесено на депозитний рахунок Хотинського районного суду Чернівецької області різниці між актуальною ? часткою вартості автомобіля (63 823 грн 21 коп.) та раніше внесеною сумою (59 193 грн 80 коп.), а саме 4629 грн. 41 коп. (а.с.176).

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно з чатиною 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

Згідно з частинами першою, третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України, яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Така правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 27.02.2019 у справі № 464/7011/16-ц (61-12168св18).

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Таким чином судом встановлено, що спірний транспортний засіб було придбано під час шлюбу сторін, а тому є їх спільною сумісною власністю, що не заперечується жодною із сторін.

Зазначені обставини встановлені та підтверджені належними та допустимими доказами та визнаються відповідачем, тому презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована та спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до висновку експерта додаткової експертизи №26-04-26 складеного 20.04.2026 року, ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_2 , з врахуванням його технічного стану, в цінах на дату виконання експертизи, складає 127 646 грн. 42 коп.

Позивачем визначена компенсація вартості частини автомобіля саме згідно висновку експерта додаткової експертизи №26-04-26 складеного 20.04.2026 року, виходячи з половини вартості автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, за висновком експерта додаткової експертизи №26-04-26 складеного 20.04.2026 року.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідача, які покладені в основу процесуальної позиції щодо невизнання позову, суд виходить з наступного.

Так, представник відповідача Тимчук І.О. в судовому засіданні зазначила, що між позивачем та відповідачем відсутній спір, оскільки відповідач не проти та не забороняє користуватися позивачу спірним транспортним засобом. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 після повернення за кордону планує на рівні з позивачем користуватись даним автомобілем, а тому не погоджується на отримання грошової компенсації у розмірі половини суми вартості транспортного засобу.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності спору у контексті даної справи, оскільки позивачка звернулася до суду з метою поділу неподільної речі - автомобіля, що перебуває у спільній сумісній власності, бо набутий за час перебування у шлюбі з відповідачем. Єдиним варіантом вирішення такого спору вона бачить припинення права власності відповідача у праві спільної сумісної власності на автомобіль і отримання відповідачем грошової компенсації за цю частку. Тобто, позивач не бажає на спільне користування даним автомобілем. Натомість відповідач не бажає на отримання грошової компенсації за частку від цього майна, а бажає залишити свою частку та спільно з позивачем користуватись транспортним засобом.

У постанові від 08 лютого 2022 року (справа № 209/3085/20) Велика Палата Верховного суду виклав правову позицію про те, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Враховуючи різні процесуальні позиції сторін у даній справі та сам факт звернення позивача до суду з метою поділу майна подружжя, свідчить про очевидність цивільно-правового спору між сторонами, яке вимагає вирішення судом.

З приводу відмови відповідача на отримання грошової компенсації у розмірі половини суми вартості транспортного засобу та подальшого користування спільно з позивачем спірним автомобілем, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Враховуючи обставини даної справи, а саме те, що щлюб між сторонами розірвано, відповідач з травня 2022 року перебуває за кордоном, наявність між ними неприязних відносин, спірний автомобіль тривалий час використовується позивачем у підприємницькій діяльності, а тому подальше спільне користування даним транспортним засобом сторонами буде не можливим та у будь-якому випадку породжуватиме спір та необхідність повторного звернення до суду, у разі відмови судом у задоволенні позову.

На підставі викладеного, суд погоджується з позовними вимогами позивача та доводами, покладені в основу їх обґрунтування та вважає, що ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача є поділ спірного автомобіля з присудженням відповідачу грошової компенсації у розмірі половини вартості спірного майна.

При цьому, суд ще раз звертається до положень цивільного законодавства з приводу згоди іншого подружжя на отримання грошової компенсації, а саме за змістом ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятоїстатті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність поділу спірного автомобіля, який є неподільною річчю, а позивачем внесено на депозитний рахунок суду половин вартості транспортного засобу, то відповідачу належить присудити зазначену грошову компенсацію.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і з врахуванням рівності часток подружжя, слід стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя - транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель – TRANSPORTER, тип – загальний легковий вантажопасажирський – В, номер шасі – НОМЕР_1 , колір – білий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 , у розмірі 63 823 гривні, 21 копійка.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100%), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Крім цього, 25.05.2026, тобто після судових дебатів, на стадії ухвалення судового рішення від представник позивача, надійшло клопотання, в якому просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 19200 гривень.

Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 виклав правову позицію про те, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, а тому враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, для забезпечення процесуальних прав сторони відповідача щодо можливості подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та відповідно доведення неспівмірності цих витрат, суд вважає за необхідних вирішити клопотання представника позивача про стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 19200 гривень, в судовому засіданні шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 60, 69-71 СК України, ст.ст. 364, 365, 372 ЦК України, керуючись ст. ст.71, 81, 82, 89, 137, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – задовольнити повністю.

Cтягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя - транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель – TRANSPORTER, тип – загальний легковий вантажопасажирський – В, номер шасі – НОМЕР_1 , колір – білий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 , у розмірі 63 823 (шістдесят три тисячі вісімсот двадцять три) гривні, 21 копійка.

Припинити за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) право спільної сумісної власності на транспортний засіб марки – VOLKSWAGEN, модель – TRANSPORTER, тип – загальний легковий вантажопасажирський – В, номер шасі – НОМЕР_1 , колір – білий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі – 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено 28.05.2026.

Суддя: Р. А. АХМЕДОВ