Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №717/1005/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1005/26

Номер провадження 2-а/717/45/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.,

при секретарі: Каленчуку П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач ОСОБА_1 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, у якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №332, винесену 05 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача: Сергій Горбишен.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Позов заявлений з тих підстав, що 05 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення. Позивач вважає, що не вчиняв правопорушення.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився. Тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 надіслав до суду відзив у якому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставність позовних вимог.

Згідно до ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду оприлюднено судом на веб-порталі судової влади України 25 травня 2026 року.

Згідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд вважає, що позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Згідно до ч.5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Суд вважає, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було направлено повістку по виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних на 10 годину 01 грудня 2025 року. Вказані обставини стверджуються копією повістки №5603618.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення №332 від 05 березня 2026 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

В оскаржувані постанові зазначено, що 26 лютого 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 було надіслано повістку засобами поштового зв`язку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З проставленої оператором Укрпошти відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин був належним чином оповіщеним по виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився та про поважність причин неявки не повідомив. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1,2 ст. 17 Закону «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення №332 від 26 лютого 2026 року та в постанові за правою про адміністративне правопорушення №332 від 05 березня 2026 року, в супереч вимогам ст.. 256 та ст. 286 КупАП не зазначені місце та час вчинення; а саме на який час, якого числа, якого місяця, якого року, за якою адресою ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вручення ОСОБА_1 повістку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 10 годину 01 грудня 2025 року.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували проставлення оператором Укрпошти відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Згідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, ОСОБА_1 був не оповіщений про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 10 годину 01 грудня 2025 року.

Однак вказане порушення залишилося поза увагою під час прийняття оскарженої постанови.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Абзацом 3 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк

Частинами 1,2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», передбачено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене вище, при винесені оскаржуваної постанови відповідачем не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач та його представник, не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Крім того, дії ОСОБА_1 у постанові кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

У той час, як відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплює і порушення особою вимог, визначених у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, передбачена ст.210-1 КУпАП.

Однак, у даній справі, оскаржуваною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.

Тому, суд не погоджується з доводами відповідача про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст. 210 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, а саме постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №332 від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати і закрити справу за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно до ст.ст. 222-244-20 КУпАП, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного вище та на підставі ст.ст. 8, 19 Конституції України, керуючись ст.9 -11, ч.2 ст.210 -1, 268, 278-280 КУпАП, ст. ст. 77, 241- 246, 255, 268-272, 286 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований в АДРЕСА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №332 від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Повний текст рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя: Туржанський В.В.