Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №638/2037/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/2037/26

Провадження № 2-а/638/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

Адвокат Савченко Тарас Михайлович звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №R199831 від 13.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що постановою № R199831 від 13.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Підставою притягнення його до адміністративної відповідальності, згідно з вищезазначеною постановою, було те, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що позивач не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил військового обліку, тим самим скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Вважає, що вищезазначена постанова не відповідає дійсним обставинам справи, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки під час винесення постанови було допущено грубих порушень норм матеріального і процесуального законодавства України. Так, ссупереч вимогам ст.283 КУпАП в постанові № R199831 від 13.11.2025 року не зазначено найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; документ, що посвідчує особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; опис обставин, установлених під час розгляду справи. В оскаржуваній постанові відсутні дані де, коли і ким було встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК, відсутня інформація де, коли, за якою адресою і за яких обставин позивач відмовився від проходження ВЛК, на підставі яких докумнтів він повинен був проходити ВЛК, хто був свідком цієї події, якими документами цей факт підтверджено чи задокументовано. Крім того, згідно з витягом з електронного військово-облікового документу, сформованого у застосунку Резерв+ 13.07.2024 року, в ньому відсутня жодна інформація щодо наявності у ОСОБА_1 висновку про обмежену придатність до військової служби у воєнний час і про непридатність до військової служби у мирний час, на підставі чого він був би зобов`язаний, як те передбачає Закон України від 12.02.2025 № 4235-IX, пройти ВЛК для обмежено придатних в строк до 05.06.2025 року. Згідно з витягом з електронного військово-облікового документу, сформованого у застосунку Резерв+ 21.11.2025 року, в ньому також відсутня жодна інформація щодо наявності у позивача підстав для проходження ВЛК як особі, раніше визнаній обмежено придатною до військової служби у воєнний час і непридатною до військової служби у мирний час. Також, згідно з записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 , 26.01.2010 року ОСОБА_1 знятий з військового обліку. Будь-які дані про поновлення позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 у його військовому квитку відсутні. На підставі викладеного, вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за фактичної відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП є безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 13.11.2025р. працівниками Національної поліції України було доставлено (супроводжено) громодянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після перевірки всіх наявних документів було виявлено, що він перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 та є військовозобов`язаною особою, але не пройшов військово - лікарську комісію у термін до 05.06.2025 р. згідно Закону України від 12.02.2025р. №4235-IX, для громадян України віком від 25 до 60 років які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. №1487, абз.2 ч. 10 ст.1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Зазначає, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП про що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову №R199831 від 13.11.2025р. На підставі викладеного просив у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 06.02.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року поновлено позивачу процесуальний строк на звернення до суду із даним позовом та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року продовжено відповідачу строк на подання відзиву у справі.

Ухвалами суду від 19.03.2026 року та від 20.04.2026 року витребувано докази у відповідача.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про розгляд повідомлялись, просили справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступного.

Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним.

13 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №R199831 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно змісту постанови, за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил військового обліку, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.210 КУпАП. Також зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Не погодившись з винесеною постановою та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Згідно зі ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п.1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Нормами п.п. 12-13 Положення № 154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону № 2232-XII.

Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до пп.пп, 1, 4, 10 п.1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

- перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально - первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», на який посилається начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 за змістом оскаржуваної постанови, установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

При цьому, вказаним законом встановлено обов`язок проходження військово-лікарської комісії особам, які були визнані обмежено придатними до військової служби.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_1 , 26.01.2010 року ОСОБА_1 був знятий з військового обліку.

Згідно ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції на момент зняття ОСОБА_1 з військового обліку, зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України:

1) з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

2) з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції та в Державну кримінально-виконавчу службу України; {Абзац третій пункту 2 частини п`ятої статті 37 із змінами, внесеними згідно з Законом N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009} які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

З аналізу вищезазначених норм Закону встановлено, що визнання особи обмежено придатною не є підставою для зняття з військового обліку.

При цьому доказів визнання ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби у воєнний час і непридатним до військової служби в мирний час матеріали справи не містять, і відповідачем не надані, а отже у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок в розумінні п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» пройти військово-лікарську комісію в строк до 05.06.2025 року.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач має номер в реєстрі «Оберіг» 170920211455995000013.

У застосунку «Резерв+» позивачем дані оновлено вчасно, 21.11.2025 року. Також зазначено адресу проживання та номер телефону. Адреса проживання співпадає з адресою місця реєстрації позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 п. 1, 3 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; -обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: - письмовими, речовими і електронними доказами; - висновками експертів; - показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.3 ст.79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова була складена з порушенням вимог КУпАП та без достатньої правової підстави, з огляду на що наявні підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Питання відшкодування судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

При ухваленні рішення по справі, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R199831 від 13.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк