Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №345/2429/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2429/26

Провадження № 2/345/2039/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

28.05.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь 19472 гривні матеріальної шкоди, 15000 гривень моральної шкоди, 3893,57 грн. витрат на експертне дослідження.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , яке нею використовується в підприємницькій діяльності. В даному приміщенні розташований її магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

24 січня 2026 року приблизно о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, розбив склопакет у вхідних дверях магазину «Біла троянда», внаслідок чого порушив громадський порядок і спокій громадян та заподіяв їй моральної і матеріальної шкоди, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Постановою Калуського міськрайонного суду від 12 лютого 2026 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. на користь держави. Постанова набрала законної сили 23 лютого 2026 року. Матеріальна шкода полягає в тому, що під час вчинення протиправних дій ОСОБА_2 умисно пошкодив вхідні двері в приміщенні магазину «Біла троянда». Відповідно до висновку № 41/E від 31 березня 2026 року, виданого судовим експертом ОСОБА_3 , розмір матеріальної шкоди, завданої приміщенню крамниці, загальною площею 103,6 кв. м., на АДРЕСА_1 внаслідок механічного впливу на конструкцію зовнішніх дверей входу складає 19472 грн. Моральна шкода, заподіяна їй протиправними діяннями ОСОБА_2 полягає в тому, що вона пережила сильне нервове потрясіння і моральне приниження узв?язку з хуліганськими діями відповідача, а також була вимушена зупинити роботу магазину, а потім докладати додаткових зусиль для відновлення його роботи, вживати заходів для ремонту пошкоджених ОСОБА_2 дверей. Це також в значній мірі негативно впливало на її емоційний стан і завдавало їй моральних страждань. Всі ці обставини вказують на те, що внаслідок адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 , на тривалий час змінився звичний для неї спокійний і розважливий спосіб життя, що також призвело до моральних страждань. Все це негативно впливає на стан її самопочуття та викликає душевні страждання. Її моральні страждання посилюються ще і тим, що ОСОБА_2 до цього часу не вибачився за вчинене, не відшкодував заподіяних збитків, не вживав будь-яких заходів для відновлення порушених внаслідок його протиправних дій її прав та охоронюваних законом інтересів. Її моральні страждання тривалі, а тому моральну шкоду вважає значною і оцінює її в 15000 гривень. На її переконання саме така сума в певній мірі компенсує заподіяну їй відповідачем моральну шкоду. Отже, ті обставини, що їй заподіяно матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача доказуванню не підлягають, оскільки вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, внаслідок якого пошкоджено її майно і заподіяно шкоду, встановлена постановою Калуського міськрайонного суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

Позивачка подала до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Розгляд справи просить проводити за її відсутності. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подавав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 67). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 24.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 08.05.2026 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, відповідача викликано в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

14.05.2026 позивачка подала до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Розгляд справи просить проводити за її відсутності. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 70).

Від відповідача будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень не поступало, як і не повідомляв він про причини своєї неявки в судові засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2021 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить приміщення крамниці по АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 по справі № 345/468/26, яка 23.02.2026 набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51,00 гривню.

Згідно з фабулою правопорушення 24.01.2026 близько 20:30 год. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , в магазині «Біла троянда», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, розбив скло у дверях, внаслідок чого порушив громадський порядок і спокій громадян. Крім того, зазначено, що потерпіла ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій зазначила, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 було пошкоджено вхідні двері магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_2 , де вона здійснює підприємницьку діяльність, чим заподіяно їй матеріальну шкоду. ОСОБА_2 подав суду заяву, в якій вину у вчиненому правопорушенні визнав, просив його суворо не карати (а.с. 6).

Відповідно до висновку судового експерта Пілянського І.С. №41/Е від 31.03.2026 та додатків до нього встановлено, що унаслідок механічного виливу на конструкцію зовнішніх дверей входу в приміщення крамниці, загальною площею 103,6 кв.м., по АДРЕСА_1 виникли такі пошкодження:

- дефект верхнього однокамерного з тонованим склом склопакета правого (ширшого) полотна у вигляді радіальних наскрізних тріщин, що сходяться в місці прикладення зусилля та втрата герметичності склопакета в цілому (Фото № 2, 11, Таблиця № 1, Додаток № 1);

- дефекти рами правого (ширшого) полотна у вигляді порушення кутових з?єднань між вертикальними та горизонтальними несучими елементами, які утворюють раму полотна, що виражено в різній ширині зазорів та порушення лакофарбового захисного покриття в кутових з?єднаннях між несучими елементами рами цього полотна (Фото № 1-11, Таблиця № 1, Додаток № 1);

- дефекти двох петель правого (ширшого) полотна у вигляді порушення проектного положення цих петель: осі кріпильних елементів петлі на рамі полотна та дверній коробці не є паралельними, а вісь штифта не є перпендикулярною до осей цих кріпильних елементів корпусу петель, таке положення не відповідає проектному для цього типу петель, при якому кріпильні елементи петлі на рамі полотна та дверній коробці встановлюються паралельно, а вісь штифта перпендикулярно до них (Фото № 1, 5, 12, 13, Таблиця № 1, Додаток № 1);

- дефекти рами лівого (вужчого) полотна у вигляді порушення кутових з?єднань між вертикальними та горизонтальними несучими елементами, які утворюють раму полотна, що виражено в різній ширині зазорів та порушення лакофарбового захисного покриття в кутових з?єднаннях між несучими елементами рами цього полотна (Фото № 3, 4, Таблиця № 1, Додаток № l);

- дефекти середньої петлі лівого (вужчого) полотна у вигляді зміщення кріпильних елементів петлі на рамі полотна та дверній коробці таким чином, що при такому їх взаємному розташуванні неможливо встановити штифт та втулку для нормальної експлуатації петлі, і як наслідок конструкції цих дверей в цілому (Фото № 4, 14, Таблиця № 1, Додаток № 1).

Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які виникли унаслідок механічного впливу на конструкцію зовнішніх дверей входу в приміщення крамниці, загальною площею 103,6 кв.м., за АДРЕСА_1 визначено в сумі 20246 грн.

Встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої приміщенню крамниці, загальною площею 103,6 кв.м., за АДРЕСА_1 унаслідок механічного впливу на конструкцію зовнішніх дверей входу в це приміщення складає 19472 грн. (а.с. 12-57).

Оцінка суду:

дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 8, 9 ч. 1 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, визначені в ст. 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом (ч.ч. 1-3 ст. 1166 ЦК України).

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналіз наведених норм закону дає підстави дійти висновку про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Водночас, позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру завданої шкоди (збитків) покладається також на позивача.

Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Стаття 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив дрібне хуліганство, а саме: 24.01.2026 близько 20:30 год. в м. Калуш по вул. С.Стрільців, 34-Б, в магазині «Біла троянда», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, розбив скло у дверях, внаслідок чого порушив громадський порядок і спокій громадян.

Як наслідок цього, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 по справі № 345/468/26 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51,00 гривню.

Таким чином, зазначеним судовим рішення підтверджується протиправність поведінки відповідача під час події, яка мала місце 24.01.2026 близько 20:30 год. в м. Калуш в магазині «Біла троянда».

Даючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд, виходячи з вище встановлених обставин, доходить висновку про причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_2 та заподіянням ним 24.01.2026 шкоди майну, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , що має наслідком необхідність відшкодування завданої шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Водночас, відповідач не довів відсутність своєї вини, а навпаки, як встановлено з постанови суду, визнав свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні, і відповідно у заподіянні шкоди майну ОСОБА_1 .

Дослідивши висновок судового експерта № 41/Е від 31.03.2026, суд вважає, що позивачці заподіяна матеріальна шкода, яка завдана приміщенню крамниці за АДРЕСА_1 унаслідок механічного впливу на конструкцію зовнішніх дверей входу в це приміщення у розмірі 19472 грн.

Таким чином, враховуючи доведення розміру завданої майнової шкоди на суму 19472 грн. належними та допустимими доказами, вимога про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 вищезазначеної Постанови, з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обов`язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

У постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Верховним Судом зазначено, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові суд касаційної інстанції визначив, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, суд приходить висновку, що стороною позивачки не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, що, беручи до уваги тягар доказування при вирішенні питання про компенсацію моральної шкоди, дає підстав вважати про недоведеність заподіяння позивачці моральних страждань.

При цьому суд вважає, що часткове задоволення позову шляхом стягнення розміру матеріальної шкоди є достатньою сатисфакцією для позивачки, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 15000 гривень моральної шкоди необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами:

згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду у зв`язку з встановленням їй інвалідності II груп, судовий збір в розмірі 1331,10 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Крім того, частиною другою вказаної статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанцією від 09.03.2026 ОСОБА_1 здійснила переказ грошових коштів у розмірі 3893,57 грн., отримувачем яких є ФОП ОСОБА_3 , з призначенням платежу: «Сплата за товари/послуги. Експертне дослідження за договором від 25.02.2026» (а.с. 58).

З огляду на зазначене суд вважає доведеними належними доказами обставини понесення позивачкою витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 3893,57 грн., що відноситься до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. 173 КУпАП, керуючись ст.ст. 13,81, 82, 258, 259, 264, 265, 268, 280-283, 356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, задовольнити часткового.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19472,00 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні матеріальної шкоди та 3893 (три тисячі вісімсот дев`яносто три) гривні 57 копійок витрат за проведення експертного дослідження.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави 1311 (одну тисячу триста одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: