Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №344/492/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/492/26

Провадження № 2/344/2823/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Семенюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачки про стягнення моральної шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №736382 ОСОБА_2 29.04.2025 року близько 18 год., перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинила конфлікт із сусідкою – ОСОБА_1 , штовхнула її, внаслідок чого остання зазнала фізичного болю, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП України. Згідно постанови Івано-Франківського міського суду від 27.11.2025 за результатом розгляду вказаного протоколу, прийнято рішення про закриття провадження у справі на підставі ст.38, п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Тому є правові підстави для відшкодування позивачці шкоди, завданої вчиненням адміністративного правопорушення. Позивачка була змушена звертатись до медиків, лікувати руку, тривалий час була позбавлена можливості обслуговувати себе в побуті, в повсякденному житті, терпіла болісні відчуття. Згідно наданої довідки виданої у травмпункті 29.04.2025 позивачці діагностовано забій п`ясткової кістки. Згідно протоколу звернення до структурного підрозділу «Міська поліклініка №3» встановлено діагноз «забій інших частин зап`ястка та кисті». Моральні переживання полягають в тому, що наслідки перенесених подій призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, емоційна напруга, насторога, невпевненість у собі, тривога з приводу майбутнього. Діями відповідачки було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими подіями, а тому вважає, що справедливим та адекватним розміром відшкодування моральної шкоди буде сума у розмірі 10000 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 12000 грн.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились.

Представник позивачки подала заяву, в якій просили розгляд справи проводити без її участі, позов просила задоволити в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечила.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причину неявки суд не повідомила.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Постановою дізнавача від 26.08.2025 року кримінальне провадження відомості про яке внесено до ЄРДР під №12025096010000277 від 20.05.2025 рок закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення по факту спричинення фізичного болю ОСОБА_2 (а.с.11-13).

18.09.2025 року складено протокол про вчинення 29.04.2025 року ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП - вчинила конфлікт із сусідкою – ОСОБА_1 , штовхнула її, внаслідок чого остання зазнала фізичного болю (а.с.14).

Згідно постанови Івано-Франківського міського суду від 27.11.2025 за результатом розгляду вказаного протоколу вчинення 29.04.2025 року ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, постанова набрала законної сили 09.12.2025 (а.с.15-16).

Згідно вказаної постанови в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що конфлікт мав місце 29.04.2025 року. Просила у потерпілої вибачення за свою поведінку.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не є реабілітуючою підставою та не свідчить про відсутність вини особи у вчиненні відповідних дій.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16, від 16.04.2019 у справі №927/623/18, від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №383/846/18, які суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, той факт, що відповідачку не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, не є підставою для звільнення її від цивільно-правової відповідальності, оскільки адміністративне провадження було закрито з нереабілітуючих підстав.

Згідно копії наданої позивачкою довідки від 29.04.2025 року (а.с.17) позивачці діагностовано забій п`ясткової кістки.

Згідно копії протоколу звернення до структурного підрозділу «Міська поліклініка №3» позивачці встановлено діагноз «забій інших частин зап`ястка та кисті» (а.с.18).

Відповідно до ч.1, п.9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.9 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Враховуючи, що діями відповідачки позивачці було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із конфліктом, який відбувся 29.04.2025, позивачка була змушена звертатись до медиків, лікувати руку, була позбавлена можливості обслуговувати себе в побуті, терпіла болісні відчуття, перенесені події призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін, суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди, а тому її слід стягнути у розмірі 3000 грн. з відповідача, що є достатнім, розумним і справедливим з огляду на встановлені обставини.

Щодо стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом частин 3-6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

До матеріалів справи представник позивачки надала ордер на надання правничої допомоги від 04.02.2026 року, акт виконаних робіт від 19.05.2025 року, в якому детально зазначено характер правової допомоги та її вартість, а всього на суму 11000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 3000 грн., то суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3300 грн., що є пропорційним до розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 399,60 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 3000 грн. моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 3300 грн. витрат на правову допомогу та 399,60 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2026 року.