Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №344/6155/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6155/26

Провадження № 1-кп/344/961/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноград, Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, з повною середньою освітою, українця, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , раніше не судимого,

якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.5 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення скоєно за наступних обставин. Так, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 обвинувачений ОСОБА_5 08.03.2023 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України. Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 78 від 17.03.2024 солдат ОСОБА_5 призначений на посаду номера обслуги гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни. Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 20.03.2024 самовільно залишив тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 06.02.2026, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби. 06.02.2026 солдат ОСОБА_5 , був доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, послідовно та в повній мірі розказав суду згадані вище обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, зокрема, зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 в Донецькій області. 20.03.2024 року обвинувачений самовільно покинув військову частину та поїхав до Івано-Франківської області де тривалий час проживав в м.Івано-Франківську по вул.Коновальця. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст згаданих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ст.407 ч.5 КК України, оскільки він вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд також виходить з вимог ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме, те, що він негативно ставиться до вчиненного.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд відносить повне визнання вини, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують обвинуваченому ОСОБА_5 покарання не встановлено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ст.407 ч.5 КК України, зокрема, у виді позбавлення волі, так як вказане покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 ч.5 КК України, та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 тримання під вартою - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з 16.02.2026 року, з моменту затримання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_6