Суд: Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 28 травня 2026 р.
Справа: №199/7000/26
Суддя: ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В.
Справа № 199/7000/26
(3/199/2016/26)
ПОСТАНОВА
іменем України
29.05.2026 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Щербина-Почтовик І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого у будинку АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 1732 КУпАП, -
Раніше 06.03.2026 притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173 2 КУпАП Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра, 20.04.2026 за ч.3 ст. 173 2 КУпАП Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра, 29.04.2025 був засуджений Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч.1 ст. 125 КК України,
За участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 11.05.2026 о 15:00 годині у будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно особи з якою спільно проживає ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, а саме ображав потерпілу нецензурною лайкою та погрожував розправою, чим завдав їй психологічних страждань, унаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 . Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 1732 КУпАП.
У судовому засіданні, ОСОБА_1 свою провину визнав в повному обсязі, просив не призначити стягнення у виді адміністративного арешту.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 1732 КУпАП підтверджується наступними письмовими доказами:- протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ №665666 від 11.05.2026;- інформацією з рапорту поліцейського, - заявою ОСОБА_2 в якій вона просить органи національної поліції вжити заходів відносно ОСОБА_1 який ображав її, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, - формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відповідно до якої встановлено високий рівень небезпеки, копією термінового заборонного припису серії ЕТ №108992 від 11.05.2026.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.1732 КУпАП, як такі що полягали у вчиненні домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, повторно протягом року.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. У разі якщо постраждалою особою є дитина, будь-які дії, що вчиняються щодо неї, базуються на принципах, визначених Конвенцією ООН про права дитини, Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей та законодавчими актами України у сфері захисту прав дитини. (стаття 4 Закону № 2229-VIII).
Однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1732 КУпАП, є настання наслідків, а саме спричинення потерпілому емоційної невпевненості, нездатності захистити себе.
У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2020 року у справі «Левчук проти України» («Levchuk v. Uкrаіnе», заява № 17496/19) зазначено, що: «там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала неодноразових актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення подібних інцидентів (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» («Irina Smirnova v.Ukrainе»),від 13 жовтня 2016 року № 1870/05, пункти 71 та 89).
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту. Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, вважаю доведеною повністю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 1732 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода психічному і фізичному здоров`ю потерпілої, повторно протягом року.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, зухвалу поведінку ОСОБА_1 відносно до співмешканки, що визначає відсутність у нього моральних цінностей, які становлять систему загальних правил поведінки людини (соціальних норм), заснованих на співвідношенні критеріїв добра і зла, порядності й непорядності, людяності та жорстокості, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст. 1732 КУпАП, виключно, у виді адміністративного арешту.
При визначенні саме такого виду адміністративного стягнення суддею враховано, що ОСОБА_1 систематично вчиняє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , про що свідчать постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.03.2026, 20.04.2026 за ч.1, ч.3 ст. 173 2 КУпАП та вирок того ж суду від 29.04.2025 за ч.1 ст. 125 КК України де потерпілою також була ОСОБА_2 .
Тому, призначення більш м`якого виду адміністративного стягнення, не буде сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що як джерело права суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Оскільки рішенням Європейського суду з прав людини від 30.10.2014 року у справі «Швидка проти України», яке набуло статусу остаточного 30.01.2015 року та яким було констатовано порушення статті 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо негайного виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді арешту, вважаю за необхідне дану постанову про накладення стягнення у виді адміністративного арешту звернути до виконання після набрання нею законної сили, а строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання особи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 1732 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 1732 КУпАП, адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 (три) доби.
Постанову звернути до виконання після набрання нею законної сили.
Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 , відраховувати з моменту його затримання.
На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665,60 гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В.Щербина-Почтовик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua