Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №199/5786/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/5786/26

(3/199/1798/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

29.05.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого керуючим заводом у ТОВ «Агропілет», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,-

за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 651167 від 27.04.2026, 27.04.2026 об 11:24 годині, водій ОСОБА_1 у м.Дніпрі на вул. Лілейна, 117, керуючи транспортним засобом «Peugeot 607», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив в тому числі шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, пришвидшивши свій рух, зупинившись біля будинку № 149 по вул.Лілейній в м. Дніпрі, почив тікати від працівників поліції.

На думку посадової особи уповноваженої на складання протоколу про адміністративне правопорушення, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.4 та п. 8.9-б) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 08:30 годину 29.05.2026 не з`явився, був сповіщений про дату та час слухання справи судовою SMS-повісткою, яку він отримав 25.05.2026 о 09:26:30 годині, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.

24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.

02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.08.2018 (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч. 1ст. 268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).

За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 , будучі належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, керуючись нормами ст. 268 КУпАП України,вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність.

У судовому засіданні, яке було призначено на 21.05.2026, ОСОБА_1 категорично заперечував проти фактів викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та вважав, що у даній ситуації його вини взагалі немає, оскільки він не керував транспортним засобом у вказану в протоколі дату та час, а лише перебував на пасажирському сидінні у вказаному автомобілі, тому Правила дорожнього руху він не порушував. Транспортним засобом керував його товариш на ім`я ОСОБА_2 . Тікав від працівників поліції, оскільки їм не довіряє, боявся, що його буде доставлено до ТЦК та СП. Просить суд закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Згідно п. 8.9 б Правил дорожнього руху, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до відеозаписів, які оглянуті в судовому засіданні, убачається, що фіксування за допомогою боді-камер працівниками поліції подій за участю водія ОСОБА_1 розпочинається 27.04.2026 об 11:23 годині, де працівники поліції на службовому автомобілі переслідують транспортний засіб, однак здійснити ідентифікацію такого транспортного засобу неможливо, оскільки нагрудна боді-камера працівника поліції фіксує частину стелі та лобового скла службового транспортного засобу. Також з даного відеозапису не вбачається щоб працівники поліції, переслідуючи транспортний засіб здійснювали вимогу про зупинку транспортного засобу шляхом увімкнення проблискового маячка червоного кольору. Далі встановлено як об 11:24 годині автомобіль працівників поліції зупинився, працівники поліції вийшли з автомобіля та встановили автомобіль «Peugeot 607», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у нерухомому стані, біля якого відсутні будь-які особи, зокрема ОСОБА_1 . Після чого, завернувши за кут паркану домоволодіння, працівники поліції побачили чоловіка, який тікав. В подальшому вказаного чоловіка було затриману із застосуванням сили та кайданок та доставлено до відділу поліції, де останній категорично заперечив свою провину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Натомість протокол серії ЕПР1 № 651167 від 27.04.2026, має відображення того, що 27.04.2026 об 11:24 годині, водій ОСОБА_1 у м.Дніпрі на вул. Лілейна, 117, керуючи транспортним засобом «Peugeot 607», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив в тому числі шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що долучений до матеріалів справи відеозапис не можна вважати належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки відсутність відеозапису із відображенням факту руху вказаного транспортного засобу саме під керуванням ОСОБА_1 27.04.2026 об 11:24 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Лілейна, 117, а також факту не виконання ним вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122-2 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, з урахуванням й того, що в матеріалах справи також відсутні покази свідків на підтвердження наведених у протоколі обставин.

Суд констатує, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 заява № 926/08), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги й те, що суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не убачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП – закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: І.В. Дяченко