Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №743/534/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 травня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/534/24

Головуючий у першій інстанції – Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/630/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 150 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 протягом трьох місяців до дня подачі позову інтенсивно розповсюджував в інтернет мережі (фейсбук) інформацію неправдивого характеру в цинічній формі, ненормативною лексикою, та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Зазначав, що відповідач обвинувачував його в тому, що він умисно не йде до лав ЗСУ, в принизливій формі безпідставно вказував, що він спекулює товарами на місцевому ринку, обманює громадян.

Указував, що відповідач висловлюється нецензурно в цинічній формі на адресу його дружини, доньки та покійного брата ОСОБА_3 . Цими діями відповідач принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача та членів його родини.

Наголошував, що він та члени його сім`ї ніколи не мали ніяких відносин з відповідачем.

Звертав увагу суду на те, що він звертався із заявами до органів поліції, де йому рекомендували звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.12.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 403,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не вказано, яку саме недостовірну інформацію було поширено відповідачем, не надано доказів поширення будь-якої інформації, будь-яким способом, бодай одній особі. Лише після відкриття провадження позивачем направлено незавірені копії скріншотів невідомого походження.

Відповідач зазначає, що справа №743/533/24, на рішення в якій посилається районний суд, була відкрита за позовом ОСОБА_4 , а заявлені позовні вимоги в цих справах не є жодним чином пов`язані, ухвал про об`єднання справ в одне провадження судом не постановлювалося, а відтак посилання на рішення в ній є неналежним доказом.

Наголошує, що ділова репутація ФОП та фізичної особи не є тотожними поняттями, а містить в собі кожна окремі критерії її визначення, зі змісту ж оскаржуваного рішення слідує, що право на ділову репутацію було порушено саме ФОП ОСОБА_1 , а позовна заява подана від імені фізичної особи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення районного суду залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в апеляційній скарзі не наведено жодної підстави незаконності рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Савицького І.О., який просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що:

- оприлюднена інформація містить в собі як фактичні твердження, так і оціночні судження;

- поширення недостовірної інформації завдало шкоди діловій репутації позивача, оскільки у публікаціях та коментарях містяться звинувачення у протиправній та неетичній поведінці, які не підтверджені жодними доказами, а поширення таких відомостей у соціальній мережі, з огляду на те, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у невеликому селищі, де його особа є добре відомою місцевим жителям та покупцям ринку, цілком може негативно вплинути на ставлення до нього з боку громади, та створити перешкоди для ведення господарської діяльності.

- спірні публікації були розміщені не на анонімному ресурсі, а безпосередньо в акаунті відповідача в соціальній мережі Facebook, що підтверджує його пряме відношення до поширення інформації та обґрунтовує його участь у справі як належного відповідача.

- 20 000 грн суд уважав справедливим відшкодуванням без надмірного впливу на майновий стан відповідача.

Судом у справі встановлено, що у профілі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у мережі Facebook були відображені публікації наступного змісту:

1. «Бажаю здоров`я, шановне Панство!!! Я просто в шоці!!! Прості жителі Ріпок почали мені писати в приватні повідомлення та дзвонити – і висловлювати мені ПІДТРИМКУ в моїх діях проти ріпкинського спекулянта сєдова роміка… Оказується, торгуючи на ріпкин. базарі, він до багатьох чіпляється, дражниться, кривляється, може показати язика, дулю, повернутися жопою та похлопати по неї; багатьох людей може нізащо образити і йому не важливо хто перед ним стара жінка, літній чоловік, школяр чи школярка, парубок чи дівчина… Про всіх він розповсюджує якісь нісенітниці, плітки і т.д. Такою своєю поведінкою сєдов всім хоче показати, що він крутий (!!!)» (том 1 а.с. 4).

2. «Хитрожопий ріпкинський спекулянт – сєдов ромік, думає, якщо він у когось відсосе, підлиже комусь сраку та дасть мішок грошей і ділу кінець!!! Но справа в тім, що я не злізу з сєдова роміка, до тих пір, поки його не мобілізують, ухилянту сєдову, потрібно буде весь час кашляти та відстьогувати великі сумми кому потрібно, а це за короткий проміжок часу може зробити його просто бомжом – чого я йому і бажаю!!! Шановні Друзі та Знайомі поважайте, будь-ласка, військових та учасників бойових дій!!! Вони ризикували та продовжують ризикувати своїм життям заради Вас!!! Якщо хтось ненавидить укр.військових та учасників бойових дій – тримайте свої емоції при собі, не потрібно привселюдно виражати свою зневагу до них… Дякую ЗСУ, за новий день!!!» (том 1 а.с. 5).

3. «Бажаю здоров`я, шановне Панство!!! Справа з сєдовим роміком, починає набирати, якогось нового, непередбачуваного мною формату… До мене починають підходити незнайомі дорослі люди в Чернігові – і вони всі хочуть побачити, подивитися на ріпкинського сєдова роміка!!! Тіпа, щоб я збирав малі туристичні групи і в якості гіда, екскурсовода віз їх в Ріпки, щоб показати сєдова!!! Починається якесь Маскі-Шоу… Діти підходять – вони теж хочуть побачити людину-верблюда сєдова, це тіпа для них буде поїздка в зоопарк!!! Нууу, шановне Панство, справа в тім, що за кермом машини або автобуса мені їздити не подобається, тягніть високовольтні провода із ЗАЗу до ріпкинського базару – я буду возити екскурсії на тролейбусі!!!! Ну звичайно, якщо моє вельмишановне Начальство одобрить новий маршрут ЗАЗ – Ріпкинський базар… По приїзді на ріпкинський базар – бажано з тролейбуса не виходити, тому що ромік в житті не бачив цього виду транспорту і він буде виявляти інтерес до нього – як буде проявлятися цей, його інтерес я передбачити не можу… Можу лише передбачити, що ромік, побачивши велику кількість людей, які дивляться на нього з тролейбуса і фотографують його – він почне поводити себе як обично, демонструючи свою ріпкинську крутість – почне тикати Вам дулі, плюватися…» (том 1 а.с. 7).

4. «Бажаю здоров`я, шановне Панство!!! Я продовжую робити відомим ріпкинського сільського бика – сєдова роміка, який мав нахабність сміятися з загиблих Героїв Ріпкинського краю та плювати в спину живим…» (том 1 а.с. 9).

5. «Прислав мені ріпкинський спекулянт сєдов, дуже гнівне повідомлення, якого я мабуть повинен був злякатися… Цей дибіл, на п`яну голову роблений, закінчивши українську школу, служивши строкову службу в українській армії, до сих пір не володіє, не знає української мови (!!!!), чорношкірі люди приїздять з Африки – рік живуть в Україні і вільно балакають на українській!!!! Цьому дебілу, сєдову, не дано розмовляти на українській мові – в нього щелепа не так стоїть!!!» (том 1 а.с. 10).

6. «На ріпкинському базарі торгує спекулянт – сєдов роман, який обдурює людей. Також, цей дебіл, насміхається над молодими хлопцями з Гучина, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ін.сіл навколо Ріпок, які загинули в боротьбі з проклятими кацапами.. Також, цей придурок – сєдов роман, ображає учасників бойових дій та ветеранів рос-укр. війни, яким пощастило вижити… Я ОСОБА_2 написав на сєдова романа – заяву в прокуратуру м. Чернігова… Давайте не закривати на це очі і зробимо ріпкинського придурка – сєдова романа – відомим» (том 1 а.с. 13).

7. «Не одну десятку тисяч доларів США, давав рома сєдов, цьому упирю в погонах, щоб його не мобілізували… В той час як з сіл навколо Ріпок «гребуть» всіх підряд, рома сєдов, цей ріпкинський торгаш та спекулянт – торгує собі на ріпкинському ринку, посміхаючись (!!!)… Кому в воюючій Україні жити добре??? Відповідь проста – ріпкинському спекулянту та торгашу – ромі сєдову, жити добре, тому що вчасно «башляє» упирям в погонах з ТЦК та СП… і вони його не чіпають!!!» (том 1 а.с. 14).

8. «… дати лопату та лом в руки і нехай риє окопи та бліндажі за всю роту…», «в полон к оркам він не побіжить, тому що знає про їх катування… Покопаючи окопи, обсираючись від страху при прильотах, сєдов ромік не буде вже сміятися з загиблих Героїв…», «Якщо не мобілізують сєдова роміка, то нехай садять його до в`язниці – за ухилянство від мобілізації, нехай там кукурікає…» (том 1 а.с. 15-16).

Листом від 18.12.2023 №5960124/48.2/2023 відділення поліції №2 Чернігівського РУП ГУ НП України в Чернігівській області повідомило ОСОБА_2 , що його заява щодо протиправних дій з боку ОСОБА_1 , які мали місце 23.10.2023, була зареєстрована до ЖЄО № 3862 від 13.12.2023 відділення поліції № 2 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» та розглянута в установленому законом порядку. В ході проведення перевірки прийнято рішення про припинення перевірки, так як в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, а неодноразові конфлікти між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникають через існуючі неприязні відносини. Роз`яснено право звернутися до суду, де в судовому засіданні буде встановлено ступінь вини та розмір заподіяної матеріальної та моральної шкоди (том 1 а.с. 55).

Листом від 22.02.2024 № 1147124/48.2/2024 відділення поліції № 2 (смт Ріпки) Чернігівського РУП ГУ НП України в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 , що заява, в якій він просить провести перевірку по факту протиправних дій з боку ОСОБА_2 була зареєстрована в Журналі єдиного обліку ВП № 2 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області № 445 від 06.02.2024, та розглянута у встановленому законом порядку, згідно Закону України «Про звернення громадян». В ході проведення перевірки по даному факту встановлено, що в діях ОСОБА_2 , можуть вбачатися ознаки порушення ЦК України. Роз`яснено право звернутися до суду з позовом про захист гідності та честі (том 1 а.с. 3).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.05.2026 № 2789504 ОСОБА_1 з 26.12.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Вид економічної діяльності – роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Відповідно до копії посвідчення НОМЕР_1 від 10.06.2023 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (том 1 а.с. 52).

Рішенням Ріпкинського районного суду від 07.05.2025 у справі №743/533/24 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено (том 2 а.с. 32-33).

У цій справі позовні вимоги обґрунтовано тим, що протягом близько трьох попередніх місяців ОСОБА_2 інтенсивно розповсюджував в інтернет-мережі (фейсбук) інформацію неправдивого характеру в цинічній формі, з ненормативною лексикою та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 . Так, за доводами позивача, відповідач у принизливій формі вказував, що син позивача, ОСОБА_7 , спекулює товарами на місцевому ринку, обманює громадян. Цими діями відповідач принижує честь і гідність ОСОБА_8 та його ділову репутацію як ФОП. Також відповідач аналогічно висловлювався в адресу дружини ОСОБА_9 та його дитини. Але більш за все позивача вдарило в серце те, що відповідач вказує всяку гидоту в адресу покійного сина позивача, ОСОБА_3 . Безпідставно стверджує, що ОСОБА_10 (покійний) був психічно ненормальною людиною, п`яницею, з ним були статеві акти в неприродний спосіб. Така інформація не тільки принижує честь та гідність позивача, а ще і зачіпає її здоров`я.

У справі встановлено, що відповідач визнав, що публікації були розміщені на його сторінці.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

Стаття 275 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1 статті 277 ЦК України).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Статтею 275 України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Образа це зневажливе висловлювання, негарний вчинок і таке інше, що спрямовані проти кого-небудь, і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю.

Образа може бути заподіяна у вигляді висловлювання (словесно, письмово) або у вигляді дії (ляпас, плювок, непристойний жест), а також публічно або в відсутність об`єкта образи.

Образа полягає у негативній оцінці особистості людини, його якостей, поведінці, причому у формі, що суперечить встановленим правилам поведінки і вимогам загальнолюдської моралі.

Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Колегія суддів уважає встановленим факт того, що саме ОСОБА_2 опублікувані оспорювані дописи на власній сторінці у мережі Facebook з іменем « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що зокрема встановлено рішенням Ріпкинського районного суду від 07.05.2025 у справі №743/533/24, яке набрало законної сили, та не потребує доведення.

При цьому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що посилання на рішення у справі №743/533/24 є неналежним доказом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням у справі №743/533/24 встановлено, що сторінка у мережі Facebook з іменем « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить відповідачу та що сам ОСОБА_2 визнав, що публікації були розміщені на його сторінці. Таким чином, саме він є належним відповідачем у справі.

З огляду на вищевикладене не беруться до уваги посилання апеляційної скарги на те, що надані позивачем копії скріншотів не завірені та невідомого походження.

Так, наведені скріншоти досліджувались судом у справі №743/533/24 та було встановлено, що вони розміщені на сторінці у мережі Facebook з іменем « ІНФОРМАЦІЯ_1 », і саме відповідач є їх автором.

Апеляційний суд виходить із того, що ОСОБА_1 як у первісному, так і в уточненому позові обмежився лише посиланням на те, що відповідач розповсюджував в інтернет мережі (фейсбук) інформацію неправдивого характеру в цинічній формі, ненормативною лексикою, додавши до позову ряд скріншотів. При цьому в позові не зазначено, яку саме інформацію він вважає неправдивою.

Під час розгляду справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Апеляційний суд вважає, що дані, розміщені у спірних публікаціях, не є недостовірною інформацією, оскільки ОСОБА_2 не було поширено інформацію про факт, а інформація, яка міститься у дописах відповідача у мережі Facebook по суті є його оціночними судженнями, які, в свою чергу, містять образливі вислови щодо особи позивача.

З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтується на інформації, що містить оціночні судження і стосується критики особи позивача.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

З урахуванням вищевикладеного не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку не доведено факт поширення недостовірної інформації, так як колегія суддів уважає, що поширена ОСОБА_2 інформація містить негативну інформацію, а саме образливі вирази щодо ОСОБА_1 , тобто суб`єктивну думку, висловлювання у брутальній, принизливій формі, що принижує честь, гідність і ділову репутацію особи.

Зокрема, апеляційний суд уважає, що негативною інформацією поширеною відповідачем стосовно позивача є висловлювання «ріпкинського спекулянта сєдова роміка», «хитрожопий ріпкинський спекулянт – сєдов ромік, думає, якщо він у когось відсосе, підлиже комусь сраку та дасть мішок грошей і ділу кінець!!!», «ухилянту сєдову, потрібно буде весь час кашляти та відстьогувати великі сумми кому потрібно, а це за короткий проміжок часу може зробити його просто бомжом – чого я йому і бажаю», «побачити людину-верблюда сєдова, це тіпа для них буде поїздка в зоопарк», «ромік в житті не бачив цього виду транспорту і він буде виявляти інтерес до нього – як буде проявлятися цей, його інтерес я передбачити не можу…», «ромік, побачивши велику кількість людей, які дивляться на нього з тролейбуса і фотографують його – він почне поводити себе як обично, демонструючи свою ріпкинську крутість – почне тикати Вам дулі, плюватися…», «ріпкинського сільського бика – сєдова роміка, який мав нахабність сміятися з загиблих Героїв Ріпкинського краю та плювати в спину живим», «цей дибіл, на п`яну голову роблений, закінчивши українську школу, служивши строкову службу в українській армії, до сих пір не володіє, не знає української мови (!!!!), чорношкірі люди приїздять з Африки – рік живуть в Україні і вільно балакають на українській!!!! Цьому дебілу, сєдову, не дано розмовляти на українській мові – в нього щелепа не так стоїть!!!», «на ріпкинському базарі торгує спекулянт – сєдов роман, який обдурює людей. Також, цей дебіл, насміхається над молодими хлопцями з Гучина, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ін.сіл навколо Ріпок, які загинули в боротьбі з проклятими кацапами.. Також, цей придурок – сєдов роман, ображає учасників бойових дій та ветеранів рос-укр. війни, яким пощастило вижити», «не одну десятку тисяч доларів США, давав рома сєдов, цьому упирю в погонах, щоб його не мобілізували», «рома сєдов, цей ріпкинський торгаш та спекулянт – торгує собі на ріпкинському ринку, посміхаючись», «ріпкинському спекулянту та торгашу – ромі сєдову, жити добре, тому що вчасно «башляє» упирям в погонах з ТЦК та СП… і вони його не чіпають!!!»;«покопаючи окопи, обсираючись від страху при прильотах, сєдов ромік не буде вже сміятися з загиблих Героїв», «якщо не мобілізують сєдова роміка, то нехай садять його до в`язниці – за ухилянство від мобілізації, нехай там кукурікає…».

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд уважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 200/20351/1/, від 30.09.2020 у справі № 728/1144/19, від 01.05.2024 у справі № 712/10999/22.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 в справі №487/6970/20.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі №477/874/19).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що ОСОБА_2 поширив інформацію в цинічній формі, ненормативною лексикою, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої ним визначено у сумі 150 000 грн.

Апеляційним судом встановлено, що інформація, яка поширена відповідачем, є негативною, містить образливі вислови.

З огляду на зазначене, колегія суддів уважає, що наявні підстави для відшкодування з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 4 000 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів керується принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Визначення розміру моральної шкоди у сумі 4 000 грн, на думку апеляційного суду, відповідає засадам розумності та справедливості. При цьому судом враховано обставини справи та зібрані у справі докази, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань від поширення щодо нього інформації образливого характеру.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи зазначене, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у суді першої інстанцій, оплата якого підтверджена квитанцією (том 1 а.с. 40), а з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у суді апеляційної інстанцій, оплата якого підтверджена квитанцією (том 2 а.с. 16).

У зв`язку з частковим задоволенням позову на суму 4 000 грн, що становить 2,67% від ціни позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 80,85 грн (3028 грн х 2,67%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги на суму 16 000 грн, що становить 80% від оскаржуваної суми, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 3 633,60 грн (4 542 грн х 80%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 грн у відшкодування моральної шкоди, 80 грн 85 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 633 грн 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 29 травня 2026 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко