Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №686/10096/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/10096/26

Провадження № 33/820/448/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С. розглянувши апеляційну скаргу захисника Леськова В.С. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою – спеціальною освітою, неодруженого, фізичної особи підприємця,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 445 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

За постановою судді, ОСОБА_1 о 08 год 33 хв 25 березня 2026 року на вулиці Героїв Майдану, 10, у місті Хмельницькому, керуючи автомобілем марки та моделі «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_1 , створив аварійну обстановку, зокрема, в порушення п.п.10.1, 13.1 Правил дорожнього руху, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це не створить перешкод іншим учасникам руху, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого змусив пішохода ОСОБА_2 різко зупинитись для забезпечення особистої безпеки.

В апеляційній скарзі захисник Леськов В.С. просив скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.122 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за обставин відсутності події або складу правопорушення.

Уважав, що рішення суду першої інстанції є неправомірним, бо постановлено з порушенням вимог чинного законодавства України.

На його думку, суд першої інстанції, як на підставу визнання ОСОБА_1 винним, зазначав, що його пояснення відхиляє, бо розцінює їх як намір його уникнути відповідальності за фактично вчинене правопорушення та уважає їх суперечливими, непослідовними, а пояснення ОСОБА_2 послідовними, логічними та переконливими.

Такі твердження суду не відповідають дійсним обставинам справи, характеру вчинення правопорушення, яке фактично ОСОБА_1 не вчинялось, бо жодних доказів його вчинення в матеріалах справи немає, а встановлені обставини ґрунтуються лише на поясненнях ОСОБА_2 , що не є доказом.

Указані пояснення ОСОБА_2 не підкріплені іншими доказами, а навпаки наявні в матеріалах провадження докази підтверджують неправомірні, хуліганські дії ОСОБА_2 , який посягав на особисте майно ОСОБА_1 .

Окрім цього, звертав увагу на те, що під час руху ОСОБА_1 дотримувався дистанції, в тому числі бокового інтервалу, попереду транспортного засобу ніхто не проходив, як і позаду транспортного засобу він також нікого не бачив.

Тобто, відсутні самі ж обставини недотримання безпечного бокового інтервалу ОСОБА_1 щодо самого ОСОБА_2 .

Як убачається із відеозапису поліцейського, стоянка транспортних засобів, з якої виїздив ОСОБА_1 , заставлена іншими транспортними засобами, має вузькі проїзди, рухався він дуже помалу, що підтвердив і ОСОБА_2 на відеозаписі та в судовому засіданні суду першої інстанції, а тому можливість у потерпілого відійти, почекати чи відступити, в разі якщо би він уважав, що на нього може наїхати чи їде транспортний засіб, була.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які би підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 створення аварійної обстановки, в тому числі наїзду чи недотримання бокового інтервалу.

Окрім того, Правилами дорожнього руху покладається обов`язок їх дотримання не лише водієм транспортного засобу, а також і пішоходом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 , захисник Леськов В.С. та потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, не з`явилися.

За змістом ст.294 КУпАП участь особи, яка притягається до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою.

Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, апеляційний суд уважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про таке.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та інше.

Зі змісту ст.252 КУпАП убачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, ґрунтується на досліджених доказах.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623541 від 25 березня 2026 року вбачається, що 25 березня 2026 року о 08 год 33 хв на вулиці Героїв Майдану 10 в місті Хмельницькому, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota RAV», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та примусив пішохода ОСОБА_2 різко зупинитись для забезпечення особистої безпеки чим створив аварійну обстановку, порушив п.10.1 Правил дорожнього руху (Інші порушення Правил дорожнього руху, порушення правил перестроювання, зміни напрямку руху), п.13.1 Правил дорожнього руху (водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції).

Відповідно до письмових пояснень від 25 березня 2026 року, ОСОБА_2 зазначав, що рухався пішохідною зоною, побачив транспортний засіб «Toyota RAV», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався назустріч. Надалі він зупинився, однак водій, не припиняючи руху, наблизився до нього, внаслідок чого здійснив наїзд на нього заднім лівим колесом. Намагаючись привернути увагу, він почав стукати руками по транспортному засобі.

Відповідно до письмових пояснень від 25 березня 2026 року, ОСОБА_1 зазначав, що керував транспортним засобом «Toyota RAV», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджав з парковки «Біржа подільська» дуже повільно, оскільки проходив чоловік, однак останній почав бити по транспортному засобу і розбив скло.

Положеннями ч.5 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення, передбачених частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Згідно з вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 13.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Ураховуючи наведені норми права та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

ОСОБА_1 у суді першої інстанції заперечив свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та просив закрити провадження в справі. Пояснював, що у вказані час та місці він керував автомобілем марки та моделі «Toyota Rav4», номерний знак НОМЕР_1 , маючи намір виїхати праворуч із території парковки, що поруч із готелем «Енеїда», на вулиці Героїв Майдану, 10, у місті Хмельницькому, рухався повільно, зі швидкістю не більше 5 км/год, у зв`язку із вузьким простором для проїзду, об`їжджаючи припарковані там же автомобілі. При цьому він бачив, що зліва на рівні капоту керованого ним автомобіля, на відстані орієнтовно за метр чи півтора метри йшов чоловік, як виявилось в подальшому – ОСОБА_2 , якого він безпечно минав, оскільки попереду автомобіля нікого не було, при цьому з лівого боку було достатньо місця, близько 2,5 метри, для проїзду/проходу, в той час як з правого боку не було місця для проходу та для можливості їхати правіше (відстань до припаркованих автомобілів становила 0,5 м). Він продовжував рух та не бачив, чи ОСОБА_2 в той час, як перебував ліворуч на відстані півтора два метри від капоту та водія, йшов чи стояв, не міг бачити він й того, як позаду ОСОБА_2 пішов на його автомобіль, наїзду на останнього не здійснював.

ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції вказував про те, що у зазначений в протоколі час він йшов через майданчик, що між готелем «Енеїда» та податковою інспекцією в місті Хмельницькому, територія якого не є облаштованим паркінгом, де не повинно було бути транспортних засобів. Помітив як йому назустріч, орієнтовно за півтора метри, рухався автомобіль ОСОБА_1 , тому він, зрозумів, що у випадку продовження ним руху вони зустрінуться та він може опинитись в площині руху цього автомобіля, до лівого кута переднього бампера якого залишалась відстань від пів до одного метра, зупинився і стояв, не рухаючись, очікуючи, що водій транспортного засобу буде дотримуватись Правил дорожнього руху та надасть йому перевагу в русі. Однак ОСОБА_1 , який поглядом із ним зустрічався, бачив його та свідомо створив ситуацію, яка загрожувала його безпеці, не зупинив керований ним автомобіль, що продовжував повільно рухатись зближаючись лівим бортом із ним, хоча праворуч водій мав достатньо місця (близько трьох метрів) для безпечного об`їзду єдиного в радіусі 10 пішохода, і лише після того як вищевказаний транспортний засіб, заднім лівим колесом наїхав на черевик його лівої ноги, він на емоціях, для того, щоб якось привернути до себе увагу, почав стукати по кузову вказаного автомобіля, де над означеним колесом було глухе заднє бокове скло, яке він рукою розбив. Після цього ним особисто, а також водієм транспортного засобу були викликані працівники поліції.

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 спростовані наявними у справі доказами та поясненнями, наданими в судовому засіданні.

Будь-яких об`єктивних даних, які би підтверджували версію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 Правил дорожнього руху не порушував не встановлено.

Окрім того, твердження захисника про те, що матеріали справи нібито містять докази вчинення потерпілим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, а також про хуліганський характер його дій та надання ним показань з метою уникнення відповідальності чи подальшого відшкодування матеріальної шкоди, не стосуються предмета розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП, а тому не впливають на встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення саме ч.5 ст.122 КУпАП.

Обставини створення ОСОБА_1 аварійної обстановки підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями, в яких фактично описано дорожню обстановку та дії кожного учасника події.

Апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять переконливих тверджень, які би спростовували встановлені обставини.

За таких обставин апеляційний суд уважає, що доказів, які би спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 та його захисником Леськовим В.С. не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з чим апеляційний суд погоджується.

Переконливих доводів у судовому засіданні апеляційного суду, які би спростовували висновки суду першої інстанції, не виявлено.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги, поясненнями учасників справи.

Адміністративне стягнення накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП.

Обставин, які би виключали провадження у справі, на що є посилання у апеляційній скарзі відповідно до ст.247 КУпАП, немає.

Підстави скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.122 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Леськова В.С. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Матущак М.С.