Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №607/1057/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/1057/26Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.

Провадження № 22-ц/817/609/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого — Гірського Б.О.

суддів — Костіва О.З., Храпак Н.М.

за участю секретаря — Дідух М.Є.,

сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу №607/1057/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога юриста» від імені якого діє адвокат Сапонов Олександр Вікторович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року (ухвалене суддею Кунець Н.Р., повне судове рішення складено 09 березня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога юриста» про розірвання договору про надання правової допомоги, стягнення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 20.06.2025 року він звернувся до ТОВ «Правова допомога юриста», з метою отримання правової допомоги для вирішення особистих потреб.

Вказував на те, що представник ТОВ «Правова допомога юриста» запевнив його в успішному вирішенні питань та запропонував укласти договір про надання правової допомоги, а саме, Договір №20062507 про надання правової допомоги від 20.06.2025 року. При цьому, для негайного початку роботи обов`язковою умовою була сплата коштів у повному обсязі вартості послуг, у загальній сумі 20 000 грн., що ним було виконано, що підтверджується договором.

Стверджував, що після отримання коштів відповідач проігнорував належну організацію заходів, проявив службову безвідповідальність, ігнорував його запити про стан справ та не надав звіт про виконану роботу, відтак фактично не надав послуги.

Вважав, що оскільки відповідач проігнорував взяті на себе зобов`язання, він має право на розірвання договору з моменту його підписання та повернення сплачених коштів у повному обсязі.

Зазначав, що 22.07.2025 року він звернувся до ТОВ «Правова допомога юриста» із заявою про відмову від подальшої співпраці, проте 15.08.2025 року отримав відповідь - правовий аналіз діяльності правової допомоги ТОВ «Правова допомога юриста» з рішенням про часткове повернення коштів у сумі 12 000 грн., проте навіть і ці кошти не були повернуті, що на його думку є підтвердженням бездіяльності.

Стверджував, що відповідач, ввівши його в оману про перспективи справи та ігноруючи його запити про стан справ, завдав йому моральних страждань, у зв`язку із чим він перебуває у стані постійного стресу, погіршився стан його здоров`я та було втрачено час для відновлення його порушених прав.

На підставі наведеного, просив:

-розірвати Договір №20062507 про надання правової допомоги, укладений 20.06.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Правова допомога юриста» з моменту його укладення;

-стягнути з ТОВ «Правова допомога юриста» на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені за договором, у розмірі 20 000 грн.;

-стягнути з ТОВ «Правова допомога юриста» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 12 000 грн.;

-зобов`язати відповідача повернути грошові кошти на банківський рахунок позивача.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року позов задоволено частково.

Розірвано договір № 20062507 про надання правової допомоги, укладений 20.06.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Правова допомога юриста».

Стягнуто з ТОВ «Правова допомога юриста» на користь ОСОБА_1 , кошти у сумі 20 000 грн. сплачених ОСОБА_1 на виконання умов договору № 20062507 про надання правової допомоги.

Стягнуто з ТОВ «Правова допомога юриста» на користь ОСОБА_1 4 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Правова допомога юриста» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 597, 44 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Правова допомога юриста» від імені якого діє адвокат Сапонов О.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що позовна вимога “розірвати договір № 20062507 про надання правової допомоги, укладений 20.06.2025 року, з моменту його укладення” є такою, що суперечить вимогам закону, частині третій статті 653 ЦК України, а тому вважає, що ухваливши оскаржуване рішення, суд першої інстанції протиправно змінив пред`явлену позивачем позовну вимогу, оскільки зазначив – “розірвати договір № 20062507 про надання правової допомоги, укладений 20.06.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Правова допомога юриста”.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, суд першої інстанції надав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, оскільки відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, відсутні належні докази виконання умов договору, так як відповідно до умов договору саме акт приймання-передачі є належним підтвердженням їх виконання.

Вказує на те, що доводи про виконання 40% робіт є безпідставними, оскільки посилання відповідача на виконання частини послуг (правовий аналіз) не підтверджені належними доказами, зокрема надані документи не підтверджують передачу результату робіт позивачу, не відповідають умовам договору.

Звертає увагу на те, що представник відповідача у суді визнав, що інші послуги фактично не надавались та відповідач пропонував повернути 12 000 грн., що свідчить про фактичне визнання неналежного виконання договору.

Стверджує, що кошти добровільно повернуті не були.

Також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт заподіяння моральної шкоди, а її розмір визначено з урахуванням принципів розумності та справедливості.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Правова допомога юриста» - адвокат Сапонов О.В. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20.06.2025 року між ОСОБА_1 («Замовник») та ТОВ «Правова допомога юриста» («Виконавець») був укладений Договір № 20062507 про надання правової допомоги/юридичних послуг, за умовами якого Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, згідно переліку, зазначеного в п.1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги Замовника, в порядку визначеному умовами цього Договору (п.1.1 Договору).

У пункті 1.2 Договору сторони погодили перелік послуг, що надаються за договором, зокрема: проект 1 рапорту, проект 2-х скарг, комунікація в інтересах замовника.

Відповідно до пп. 2.1.1 Договору, Виконавець зобов`язаний після оплати в повному обсязі послуг Замовником, відповідно до умов пп. 3.1., 3.2. цього Договору, приступити до надання послуг згідно переліку, зазначеного у п. 1.2. цього Договору, своєчасно і якісно, згідно нормативних актів чинного законодавства України.

Згідно з пп. 2.2.3, 2.2.4 Договору, Замовник зобов`язаний:

-оплатити послуги згідно умов п. 1.2. цього договору, в порядку, визначеному умовами Розділу 3 цього договору; у разі необхідності, оплатити поточні витрати Виконавця (транспортні витрати, витрати на проживання тощо), необхідні для належного виконання зобов`язань за цим договором;

-прийняти послуги у спосіб підписання акту приймання – передачі наданих послуг, протягом трьох календарних днів з моменту отримання повідомлення Виконавця за допомогою телефонного або поштового зв`язку про виконання Виконавцем зобов`язань за цим Договором.

За змістом пп. 3.1. Договору, вартість послуг згідно переліку, зазначеного у п. 1.2. цього договору, становить: 20 000 грн., що сплачується Замовником в наступні терміни: 20 000 грн. – повна оплата 20.06.2025 року.

Вартість послуг, зазначених у п. 1.2 цього договору, складається в тому числі з: правового аналізу ситуації Замовника (30% вартості послуг), підбору нормативно-правових актів (10% вартості послуг), що фактично виконуються одразу після укладення цього договору, та підлягають обов`язковій оплаті Замовником, в тому числі у разі розірвання цього договору на вимогу Замовника (пп. 3.5 Договору).

Відповідно до пп. 4.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором або до моменту розірвання цього договору;

Згідно з пп. 5.1, 5.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За умовами пп. 6.4 Договору, підписаний Сторонами акт приймання-передачі наданих послуг, в тому числі відповідний акт, направлений Замовнику згідно умов п. 5.7. цього договору, є належним та достатнім документальним підтвердженням виконання Виконавцем своїх зобов`язань за цим договором, у повному обсязі.

Також, 20.06.2025 року між ОСОБА_1 («Замовник») та ТОВ «Правова допомога юриста» («Виконавець») були укладені ще два Договори про надання правової допомоги/юридичних послуг № 20062505, № 20062506 умови яких є ідентичними за змістом Договору № 20062507 про надання правової допомоги/юридичних послуг.

27.06.2025 року між ОСОБА_1 («Замовник») та ТОВ «Правова допомога юриста» («Виконавець») були підписані Акти № 20062505, № 20062506 приймання-передачі наданих послуг до Договорів про надання правової допомоги/юридичних послуг № 20062505, № 20062506 від 20.06.2025.

22.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Правова допомога юриста» із письмовим зверненням, у якому просив погодження щодо розірвання Договору № 20062507, а також повернення коштів в розмірі 60 % - 12 000 грн та зазначив, що він не погоджується із оплатою попередніх договорів № № 20062505, № 20062506.

Згідно копії листа вих. 15-08/1 від 15.08.2025 року, адресованого ОСОБА_1 , директор ТОВ “Правова допомога юриста” Дзісь М.Р. повідомив, зокрема, що Товариство виконало свої зобов`язання, що передбачені п.1.2 Договору №20062505 та Договору №20062506, однак щодо Договору №20062507 Товариством в особі директора Дзісь М.Р. було прийняте рішення про повернення ОСОБА_1 12 000 грн. відповідно до п.3.5. Договору №20062507.

Розпорядженням директора ТОВ «Правова допомога юриста» Дзісь М.Р. № 87-в від 23.07.2025 року, надано згоду на пропозицію Замовника ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору про надання послуг № 20062507, відповідно до письмового звернення Позивача від 22.07.2025 року та норм ст. 654 ЦК України, у спосіб укладення між Товариством та Замовником ОСОБА_1 у письмовій формі договору про дострокове розірвання договору про надання послуг № 20062507, за результатами чого сплатити (повернути) Позивачу грошові кошти у розмірі 12000 грн., що відповідає 60% вартості послуг за договором про надання послуг № 20062507. На вчинення від імені Товариства усіх необхідних дій, спрямованих на укладення із ОСОБА_1 у письмовій формі договору про дострокове розірвання договору про надання послуг № 20062507, уповноважено представника Товариства за довіреністю ОСОБА_2 .

Відповідно до доповідної службової записки ОСОБА_2 від 15.01.2026 року, останнім неодноразово проводились комунікації засобами телефонного зв`язку із Замовником ОСОБА_1 , під час кожної з яких ним пропонувалось та запрошувалось Замовника ОСОБА_1 особисто прибути до офісу Товариства для укладення та особистого підписання Замовником ОСОБА_1 , у письмовій формі договору про дострокове розірвання договору № 20062507 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.06.2025 року, за результатами чого Товариством буде сплачено (повернуто) Замовнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12 000 грн., що передбачено Розпорядженням директора Товариства (№ 87-в від 23.07.2025 року). Проте, на його неодноразові відповідні пропозиції Замовник ОСОБА_1 відповідав відмовою, посилаючись на особисту тимчасову зайнятість, з огляду на що виконання ним повноважень згідно Розпорядження директора Товариства (№ 87-в від 23.07.2025 року) щодо укладення та особистого підписання із Замовником ОСОБА_1 у письмовій формі договору про дострокове розірвання договору про надання послуг № 20062507, станом до 15.01.2026 року не виявилось за можливе, з не залежних від нього причин.

Згідно з Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4309 від 15.08.2025 року, ОСОБА_1 у період з 06.08.2025 року по 15.08.2025 року перебував на лікуванні у неврологічному відділені для хворих з порушенням, з діагнозом: Вертеброгенна цервікалгія, люмбоішалгія справа на грунті дегенеративного захворювання шийного та попереково-крижового відділів хребта з килами МХД L2-L3, L4-L5, L5-S1 – деформують латеральні кармани та форамінальні отвори, компремує спинномозкові корінці. Спондилоартроз. Ретролістез тіла L5 хребця – І ст. В тілі L4 хребця гемангіома. М?язово-тонічний та вторинний полірадикулярний стійкий виражений больовий синдроми, порушення стато-динамічної функції хребта. Вертебро-базилярна недостатність у вигляді дефалгічного та астено-невротичного синдромів. Супутній діагноз: Гіпертопічна хвороба ІІ стадія, 2 ступінь. Гіпергензивне серце. КВР 3. ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН0. Деформуючий остеоартроз обох колінних суглобів. Помірно виражений больовий синдром.

На підтвердження здійснення правового аналізу ситуації Замовника ОСОБА_1 та підбору нормативно-правових актів згідно Договору № 20062507 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.06.2025 року представником відповідача долучено до матеріалів справи документ із назвою «Правовий аналіз ситуації з підбором нормативно – правових актів щодо Замовника ОСОБА_1 (відповідно до умов п. 3.5 Договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 20062505, № 20062506, № 20062507)».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, однак вважав, що заявлений розмір моральної шкоди є завищеним, тому вважав, що розмір моральної шкоди саме 4 000 грн. відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми матеріального права, які їх регулюють, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

За змістом положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Сторонами спору у п. 1.1 Договору визначено, що за укладеним договором послуги надаються виконавцем, тобто, відповідачем ТОВ «Правова допомога юриста».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені положеннями статті 651 ЦК України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 910/7981/17 зазначено, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 916/612/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19 та від 07.10.2021 у справі № 904/2903/20.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Так, судом першої інстанції вірно встановлено що позивач ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за умовами Договору №20062507 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.06.2025 року, зокрема, у повному обсязі сплатив вартість надання юридичних послуг, у розмірі 20 000 грн., про що свідчить п. 3.1 Договору, у якому сторони шляхом пропису у відповідній графі засвідчили повну оплату проведену 20.06.2025 року у розмірі 20 000 грн.

Крім того, вказані обставини щодо повної оплати позивачем послуг за Договором № 20062507 від 20.06.2025 року, також не заперечувались стороною відповідача.

Виходячи з умов договору, відсутні підстави вважати, що строк дії вищезазначеного договору закінчився.

Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про те, що ТОВ «Правова допомога юриста» не виконало належним чином взяті на себе зобов`язання, зазначені в п.1.2. Договору, чим істотно порушило умови укладеного договору, внаслідок чого ОСОБА_1 , значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом Договору №20062507 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.06.2025 року, відповідно до п.1.2 договору, було надання конкретно визначених юридичних послуг, а саме: підготовка проекту одного рапорту, проектів двох скарг та здійснення комунікації в інтересах замовника.

Водночас передбачені п.3.5 Договору правовий аналіз ситуації Замовника та підбір нормативно-правових актів не визначені сторонами як самостійний предмет договору чи окремі послуги, які замовлялись позивачем, а є лише складовими процесу виконання основних договірних зобов`язань Виконавцем.

За таких обставин, сам факт здійснення відповідачем правового аналізу ситуації позивача та підбору нормативно-правових актів не свідчить про належне та часткове виконання відповідачем умов договору в обсязі 40 % вартості послуг, оскільки доказів підготовки проекту рапорту, проектів скарг та здійснення комунікації в інтересах замовника матеріали справи не містять.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що долучений відповідачем документ під назвою «Правовий аналіз ситуації з підбором нормативно-правових актів щодо Замовника ОСОБА_1 » складений одночасно щодо трьох договорів №20062505, №20062506 та №20062507, які укладені між сторонами 20.06.2025 року.

При цьому, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що оплату за виконання вищевказаного правового аналізу ситуації з підбором нормативно – правових актів, ТОВ «Правова допомога юриста» вже отримало, оскільки по договорах № 20062505, № 20062506 позивачем ОСОБА_1 підписано Акти приймання-передачі наданих послуг та сплачено за послуги кошти у загальній вартості 40 000 грн, при цьому умови Договорів № 20062505, № 20062506 є аналогічними Договору № 20062507 та також містять п. 3.5 Договору.

Таким чином, вказаний документ не дає можливості встановити обсяг виконаних робіт саме за Договором №20062507, не підтверджує факту надання конкретних послуг, передбачених його предметом, а також не є належним та достатнім доказом виконання відповідачем зобов`язань за цим договором.

Більше того, умовами п.6.4 Договору сторони прямо погодили, що належним та достатнім документальним підтвердженням виконання Виконавцем своїх зобов`язань є підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг.

Однак матеріали справи не містять такого акту щодо Договору №20062507, тоді як щодо договорів №20062505 та №20062506 відповідні акти сторонами були підписані 27.06.2025 року, що додатково свідчить про відсутність належного підтвердження виконання відповідачем умов спірного договору.

Крім того, пунктом 5.7. Договору №20062507 визначено, що у разі, якщо Замовник безпідставно ухиляється від прийняття фактично наданих послуг всупереч умовам п.2.2.4. цього договору, Виконавець має право направити Замовнику відповідне письмове або текстове повідомлення, а також підписаний з боку Виконавця акт приймання-передачі наданих послуг, що вважатиметься належним прийняттям наданих послуг з боку Замовника.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення позивачу відповідного письмового повідомлення з підписаним з боку Виконавця актом приймання-передачі наданих послуг, як це визначено пунктом 5.7. Договору.

Водночас посилання відповідача на доповідну службову записку ОСОБА_2 від 15.01.2026 року як на доказ проведення комунікацій із позивачем та його ухилення від укладення договору про дострокове розірвання договору, колегія суддів оцінює критично.

Так, вказаний документ складений представником відповідача в односторонньому порядку (який є заінтересованою особою), а тому не може вважатися достатнім та достовірним доказом наведених у ньому обставин.

При цьому відомості, викладені у доповідній службовій записці, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому

цей документ не підтверджує ані факту проведення комунікацій із позивачем, ані його ухилення від підписання договору про розірвання договору чи отримання грошових коштів.

Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про розірвання договору про надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за вказаним договором коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, розірвавши договір без зазначення формулювання «з моменту укладення», нібито вийшов за межі позовних вимог та порушив положення частини третьої статті 653 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, звертаючись до суду, позивач просив розірвати Договір №20062507 про надання правової допомоги, укладений 20.06.2025 року між сторонами, з моменту його укладення.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, оскільки, чинне законодавство не передбачає можливості розірвання договору “з моменту його укладення”, суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу про розірвання договору частково та не зазначаючи формулювання “з моменту укладення”, фактично застосував принцип “jura novit curia” – “суд знає закон”, що в даному випадку не порушує право на справедливий суд.

При цьому зміст та характер заявленої позовної вимоги судом змінено не було, оскільки предметом розгляду залишалась саме вимога про розірвання договору, тому доводи апеляційної скарги висновків суду у цій частині не спростовують.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитись із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Так, посилаючись на заподіяння моральної шкоди, позивач зазначав про перебування у стані постійного стресу, погіршення стану здоров`я та втрату часу для реалізації своїх прав.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що погіршення стану його здоров`я перебуває у причинно-наслідковому зв`язку саме із діями чи бездіяльністю відповідача, матеріали справи не містять.

Надана позивачем виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4309 від 15.08.2025 року свідчить про наявність у нього ряду хронічних захворювань та проходження лікування, однак не підтверджує того, що такі обставини виникли саме внаслідок невиконання відповідачем умов договору про надання правової допомоги.

При цьому сам по собі факт порушення договірних зобов`язань не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки таке відшкодування не передбачено умовами договору і підлягає доказуванню на загальних підставах.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту завдання йому моральної шкоди, її обсягу, а також наявності причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими моральними стражданнями, у зв`язку із чим підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із наведеним, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково; рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги; рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з відповідача на користь держави судового збору з 1 597,44 грн. до 1 331, 2 грн. (20 000/32 000 * 2129, 92); в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога юриста» — задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року в частині задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди — скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога юриста» на користь ОСОБА_1 судового збору з 1 597,44 грн. до 1 331, 2 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 травня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.