Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №308/6353/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/6353/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В

за участі секретаря - Ормош О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухта Ольга Василівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2025 року (головуюча суддя Бенца К.К.) в справі №308/6353/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є одноосібною власницею житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Зазначає, що вказане нерухоме майно було набуто нею в 2017 році на підставі договору дарування за волевиявленням попереднього власника домогосподарства – її дідуся ОСОБА_3 , який помер в 2019 році.

Вказує, що у вказаному будинку зареєстровані: ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_5 у зв`язку з розлученням), 1970 р.н. – мати позивачки; ОСОБА_6 , 1999 р.н. – рідний брат позивачки; ОСОБА_1 , 1994 р.н. – позивачка, власник будинку, ОСОБА_7 , 2021 р.н. – син позивачки, та відповідач ОСОБА_2 , 1980 р.н. – дядько позивачки, якого у свій час в помешканні повторно зареєстрував покійний дідусь позивачки.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 після свого одруження був знятий з реєстрації у вказаному домогосподарстві і проживав окремо. Однак надалі, після розлучення зі своєю дружиною в 2013 році став частіше навідуватись до будинку батька. При цьому він поводився зухвало, часто з ним конфліктував та зчиняв сімейні скандали, принижував та ображав батька. Доходило навіть до штовханини та бійок, у зв?язку з чим батьку доводилось неодноразово викликати поліцію, однак профілактичні попередження та вжиті заходи правоохоронцями виявилися безрезультатними. Все це призвело до того, що ОСОБА_3 змушений був у 2016 році звернутися до суду з позовом, про зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку в належному йому на праві власності будинку, як такого, що втратив право користування житловим приміщенням внаслідок того, що фактично не проживав в будинку вже понад 10 років.

Стверджує, що ОСОБА_2 крім батька, також систематично порушував права і решти зареєстрованих в будинку осіб та свідомо створював і для них нестерпні умови спільного перебування. Так, внаслідок неприязних стосунків, зухвалої поведінки та систематичного ініціювання ОСОБА_2 конфліктів та скандалів, з його боку мали місце постійні факти домашнього насильства, як відносно позивачки, так і її матері, а саме бійки, штовханина, погрози розправою та нецензурна лайка, перешкоджанні у відвідування та користуванні будинком, тощо.

Посилаючись на дані обстави, пояснює, що це призвело до пригніченого стану та реального остраху перед ОСОБА_2 , тому з метою уникнення подальших конфліктів (які реально могли перерости, в т.ч. можливо фатального фізичного насильства) і надією якось їх залагодити часом, як позивачка, так і решта зареєстрованих в помешканні осіб, вирішили на деякий час утриматись від постійного перебування в батьківській хаті, ( ОСОБА_5 з сином поїхала за кордон на заробітки, а позивачка, за наявності власного будинку, мешкає в м. Ужгород у маленькій однокімнатній квартирі 28 кв.м. з сім?єю у складі 3 чоловік, в т.ч. неповнолітньою дитиною). Однак, дана ситуація не змінилася, а навпаки усугубилася.

На переконання позивача, зазначені обставини, дії та поведінка ОСОБА_2 є обумовлені та вказують на бажання заволодіти цим домоволодінням, що достовірно підтверджується пред?явленням відповідачем ще в 2017 році до суду позовної заяви до власного батька про визнання за ним права власності на частину будинку, що належав батьку, у задоволенні якого суд обґрунтовано відмовив (цивільна справа N308/7277/17).

Позивач вказує на те, що фактично на даний час позивач, як власник майна, так і решта зареєстрованих осіб, внаслідок дій відповідача позбавлені права володіти та користуватися помешканням. На прохання позивача відповідач в добровільному порядку виселитися та знятися з реєстрації з належного їй будинку не реагує та відмовляється, при цьому самовільно зайняв майже половину будинку, перешкоджає володільцю у доступі до зайнятої ним частини помешкання, без дозволу його власника самоуправно здійснив капітальні перепланування приміщень (облаштував окрему кухню, ванну кімнату та санвузол в приміщенні вітальні ,провів окремі комунікації і зайняв та переобладнав приміщення підвалу, прорізав окремий додатковий вихід на горище будинку), тобто вчиняє дії без їх узгодження з власником майна – самовільно.

Вважає, що власник майна має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Зважаючи на це, покликаючись на вказані норми позивачка вимагає усунення порушень свого права власності, шляхом виселення відповідача з будинку.

Вказує на те, що відповідач не являється членом сім`ї позивача, більше того позивач є новим власником будинку і жодного дозволу на його перебуванння чи проживання в помешканні не надавав. Зазначає, що ОСОБА_2 систематично і грубо порушує правила проживання та громадського порядку, створює реальні перешкоди у доступі власника до належного йому майна, самовільно його пошкоджує та переобладнує та створює неможливі умови для спільного проживання з власником та іншими зареєстрованими особами, а зазначені засоби попередження виявились безрезультатними.

Позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належного ОСОБА_1 на праві приватної власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з даного будинку ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування жилим приміщенням, шляхом виселення – відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення прав заявниці у користуванні її житловим будинком.

Суд врахував те, що відповідач був зареєстрований у спірному житловому будинку з 08.02.2001 до 27.03.2024 та користувався таким житловим приміщенням за згодою попереднього власника. А також те, що позивачка набула житловий будинок за договором дарування, достеменно знаючи про існування обтяження у вигляді проживання в ньому відповідача, та не вжила достатньої обачності при укладенні договору дарування.

Узагальнені доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи

На це рішення позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухта Ольга Василівна, подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2025, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належного ОСОБА_1 на праві приватної власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з даного будинку ОСОБА_2 .

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим без належного з`ясування всіх обставин справи, а висновки суду, викладені у рішенні, такими, що не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що місцевим судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст.116 Житлового кодексу України, сфера застосування якої належить до відносин найму житла державної або громадської власності та які виникли з договору найму жилого приміщення та не поширюється на відносини між новим власником та членами сім`ї колишнього власника, між якими будь-яких договірних відносин не існує.

Стверджує, що позивач є одноосібним власником спірного житлового будинку на підставі договору дарування, а відтак на підставі положень ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В апеляційній скарзі позивач заперечує спільне проживання з відповідачем, оскільки з 2016 року проживає у АДРЕСА_1 та ніколи не вела із відповідачем спільне господарство, не мають спільного бюджету та фактично з відповідачем є чужими людьми. Таким чином стверджує, що відповідач – ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_1 , яка є новим власником спірного житлового будинку та на нього не поширюються гарантії, встановлені ст. 405 ЦК України.

Щодо висновку суду про обізнаність позивачки про обтяження житлового будинку проживанням третьої особи, зазначає, що такий отримала в дар, однак не брала на себе зобов`язання перед третіми особами, які не є членами її сім`ї. Зокрема вказує, що у договорі не містилось будь якого застереження щодо збереження права проживання ОСОБА_2 . Заперечує також посилання суду на рішення Верховного суду від 04.07.2023 в справі №359/1730/21, оскільки вказана справа стосується усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення та не є тотожною до правовідносин у даній справі, оскільки мають протилежний зміст позовних вимог.

Позивач наголошує, що відповідач є дорослою, працездатною особою, не є інвалідом чи пенсіонером, не має вад здоров`я, які б перешкодили йому забезпечити себе житлом самостійно (орендувати чи придбати). Вважає захист права відповідача на житло у будинку, який належить позивачці є непропорційним тягарем для неї як власника.

Одночасно вказує, що відповідач ОСОБА_2 має своє власне житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого додала до апеляційної скарги Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2025.

Ухвалою Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області від 12.04.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2 за заявою позивачем залишено без розгляду (а.с.107-108 том 2).

Письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Межі розгляду справи апеляційним судом

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.6 ст.367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду в черговий раз не з`явився. Судові повістки, які направлялись за місцем реєстрації відповідача, повертались із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Заслухавши апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом та застосовані норми права

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.11.2017 між дарувальником ОСОБА_3 та обдарованою ОСОБА_8 було укладено договір дарування житлового будинку посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю.Ю. за зареєстрованим №1078. Згідно з вказаного договору дарування від 21.11.2017 дарувальник передав обдаровуваній, а обдарована прийняла в дар від дарувальника житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, кадастровий номер 2124887300:11:011:0005 (а.с.16-18 том 1).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що було зроблено актовий запис №724. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_10 (а.с.179 том 2).

Згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.02.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Холмець, Ужгородського району про що 07.02.2019 складено відповідний актовий запис №09 (а.с.19 том 1).

З довідки в.о. старости с. Холмець – ОСОБА_11 №135 від 29.09.2022 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано п`ять осіб: ОСОБА_6 , 1999 року народження, ОСОБА_1 , 1994 року народження, ОСОБА_2 , 1980 року народження, ОСОБА_4 , 1970 року народження, ОСОБА_7 , 2021 року народження (а.с.20) том1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №336819085 від 22.06.2023 вбачається, що на праві приватної власності ОСОБА_1 належить житловий будинок, розташований на земельній ділянці №2124887300:11:011:0005 за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 2124887300:11:011:0005; квартира загальною площею 28.01 к.м. за адресою АДРЕСА_3 (а.с.15-17 том 2)

Згідно з довідкою в.о. старости с. Холмець Товт Є.С. №134 від 29.09.2022 вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14 том1).

Судом першої інстанції встановлено та визнається сторонами, що відповідач ОСОБА_2 є сином попереднього власника будинку ОСОБА_3 .

Згідно з даних, що містяться в копії паспорту громадянина України – ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований у спірному будинку 06.02.1996, виписаний 29.09.1997 та знову прописаний 08.02.2001 (а.с.89-91 том1).

Згідно з поясненнями позивача та доданих до справи доказів вбачається що між сторонами існують неприязні відносини. Це доводиться зокрема інформацією з ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області №2763/106/25/1-2023 від 27.02.2023, згідно з якою встановлено, що позивачка ОСОБА_12 неодноразово зверталась до ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області з повідомленням про вчинення її дядьком ( ОСОБА_2 ) протиправних дій щодо неї. З інформації вбачається також, що 11.09.2021 ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою в якій просить прийняти міри відносно свого дядька гр. ОСОБА_2 щодо перешкоджання в відвідуванні та користуванні будинком, який вона успадкувала від свого дідуся. Дану подію було зареєстровано і ІТС ІПНП ВП №1 Ужгородського РУП за №7481 від 11.09.2021 року (а.с.21 том1).

Згідно з відповіді відділу поліції №1 Ужгородського РУП на запит представника позивачки вбачається, що 26.02.2023 ОСОБА_2 звертався до відділу поліції з повідомленням про вчинення щодо нього ОСОБА_1 погроз фізичною розправою та вимогами покинути помешкання. За даним фактом була проведена перевірка та у зв`язку із відсутністю ознак кримінального проступку, матеріали перевірки списані до обліку відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області (а.с.22 том 1).

Згідно з інформацією, наданою на адвокатський запит Відділом поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області №10245/106/25/1-2023 від 30.08.2023 вбачається, що відомості до ЄРДР за заявою гр. ОСОБА_1 від 11.09.2021 не вносились. За вказаними фактами гр. ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався (а.с.85-86 том 2).

Згідно з копії рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2016 яка відповідає змісту наявного в ЄДРСР по справі №308/1642/16-ц, судом у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку відмовлено (а.с.27-31 том1).

Згідно з копією рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2022 року, яке набуло законної сили 30.11.2022, по справі №308/7277/17 вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , Холмецької сільської ради про визнання права сумісної власності подружжя та визнання у порядку спадкування права власності на 1/6 частки житлового будинку – відмовлено (а.с.24-26 том 1).

До відзиву на позовну заяву відповідачем подано суду докази, які вказують на характеристику відповідача, копію технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому замовником вказано ОСОБА_2 , квитанції про оплату за розподіл природного газу за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 93-163 том1).

Так, згідно з довідкою в.о. старости с. Холмець Товт Є.С. №98 від 14.06.2023 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою в.о. старости с. Холмець Товт Є.С. №100 від 14.06.2023 вбачається, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 зареєстровані, але фактично не проживають: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.94 том1)

Згідно з характеристикою, наданою старостою с. Холмець ОСОБА_11 №99 від 14.06.2023, вбачається, що ОСОБА_2 за час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони (а.с.95 том1).

Згідно з характеристикою ОСОБА_2 , наданою т.в.о. начальником філії «Ужгородська ДЕД», вбачається, що ОСОБА_2 працював в філії «Ужгородська ДЕД» з вересня 2007 року по березень 2021 року, за період роботи зарекомендував себе з позитивної сторони (а.с.96 том1).

З довідки генерального директора ПАТ «Закарпаттяобленерго» №45 від 14.06.2023 вбачається, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» з 09.03.2021 електромонтером з ремонту повітряних ліній електропередачі 3 розряду служби ліній електропередачі 35кв і вище (а.с.97 том1).

Згідно з характеристикою, наданою генеральним директором ПАТ «Закарпаттяобленерго», ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивної сторони.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 16.06.2023 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №336819085 від 23.06.2023 року вбачається, що на праві приватної власності ОСОБА_2 земельна ділянка, урочище «Руська Загорода», з кадастровим номером 2124887300:10:017:0007 за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Холмецька сільська рада. Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні на підставі договору оренди в ТОВ «Агро-лучки» (а.с.13-14 том 2).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №984927374 від 02.11.2025, яка додана позивачем до апеляційної скарги вбачається, що станом на дату ухвалення рішення відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок садибного типу у АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2025 (а.с.225 том 2).

Відповідно до витягу з реєстру Баранинської територіальної громади ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 в період з 08.02.2001 по 27.03.2024 (а.с.102 том 2).

Згідно повідомлення про скасування декларування/декларування/зняття з реєстрації особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 27.03.2024 знято із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з заявою власника житла (а.с.101 том 2).

Згідно Відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 20.03.2026, отриманої апеляційним судом, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6 т. 3).

До клопотання, поданого позивачем додано довідку про здійснення ОСОБА_1 поховання дідуся ОСОБА_13 , характеристики позивачки та довідку виданої головою правління ОСББ «Заньковецької 3» Антал В.В. від 05.07.2023 року, з відомостей якої вбачається, що в квартирі АДРЕСА_4 постійно проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , та тимчасово проживають: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.66-73 том 2).

Застосовані норми права

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У частинах першій, другій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У частині першій статті 383 ЦК України визначено, зокрема, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, зокрема житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав (постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 388/700/16-ц, провадження № 61-35950св18, від 25 березня 2021 року у справі № 738/1054/19, провадження № 61-9422св20, від 24 травня 2023 року у справі № 752/27110/21, провадження № 61-358св23).

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Зазначена норма визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є одноосібним власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому проживає відповідач ОСОБА_2 ..

Апелянт вказує, що її дядько, який проживає у її житловому будинку не відноситься до членів її сім`ї, вона не пов`язана з ним спільним побутом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що позивачкою не доведено, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні майном.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка визнала, що відповідач проживає у будинку, що належить йому на праві власності - у АДРЕСА_2 . Сама позивачка, її мати та син проживають у будинку АДРЕСА_1 . В судовому засіданні апеляційного суду позивач наполягала на задоволенні апеляційної скарги – просила скасувати оскаржуване рішення суду та задовольнити позов – усунути їй перешкоди у користуванні будинком по АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з цього будинку.

Рішення суду – це акт, яким вирішується спір по суті. Апелянт просить суд апеляційної інстанції ухвалити рішення по суті спору.

У справі № 909/243/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

За встановлених апеляційним судом обставин колегія суддів констатує, що ОСОБА_2 не чинить ОСОБА_1 перешкод у користуванні її власністю та не проживає у належному їй будинку, та на час розгляду апеляційним судом даної справи відсутній спір, за вирішенням якого звернулась позивач – право позивача на користування належним їй майном відповідачем не порушено.

Відтак, підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову – немає.

Висновки апеляційного суду

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки доводи позивача не знайшли свого підтвердження. Відтак, відповідно до ст 375 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кухта Ольга Василівна – залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Головуюча:

Судді: