Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №136/137/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 136/137/26

Провадження № 22-ц/801/1290/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Присяжний О. І.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа № 136/137/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Присяжного О. І. в залі суду в місті Липовець, Вінницька область,

у цивільній справі № 136/137/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» про зобов`язання надання копії типового договору,

встановив:

Короткий зміст вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» про зобов`язання надання копії типового договору.

Позов мотивовано тим, що позивач, будучи споживачем природного газу, з моменту надання послуг у 2009 році здійснювала оплату за отримані послуги, однак жодного примірника договору та супровідних документів від відповідача не отримувала.

Неодноразові звернення позивача до керівництва відповідача щодо врегулювання договірних відносин залишались без належного реагування та завершувались формальними відповідями про здійснення обслуговування на підставі договору, без зазначення відомостей про його укладення, а саме: ким, коли та на яких умовах його було укладено.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги судовий наказ може бути видано лише за наявності відповідних договорів про надання таких послуг та доказів їх отримання.

Перед зверненням до суду позивачем було направлено відповідачу чергове письмове звернення, в якому порушувалось питання щодо надання належним чином укладеного договору, заяви-приєднання, без якої договір постачання природного газу не може вважатися укладеним належним чином, а також документів та повідомлень, що підтверджують правовідносини між постачальником та споживачем.

З огляду на викладене, позивач просить суд зобов`язати ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» надати копію типового договору постачання природного газу та документи, що підтверджують виникнення договірних правовідносин між сторонами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач є споживачем послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. На ім`я позивача було відкрито особовий рахунок, за яким здійснювались нарахування та оплата за спожитий природний газ.

Суд установив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладення якого відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу та Типового договору не потребує підписання двостороннього письмового договору. Фактом приєднання споживача до умов договору є споживання природного газу та/або оплата рахунків за надані послуги.

Суд врахував, що ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» у спірний період було постачальником природного газу побутовим споживачам на території Вінницької області в межах покладених на нього спеціальних обов`язків.

Також судом взято до уваги преюдиційні обставини, встановлені рішеннями Липовецького районного суду Вінницької області у справах № 136/1644/23 та № 136/1638/24, якими вже підтверджено існування між сторонами фактичних договірних відносин з постачання природного газу та відсутність необхідності укладення окремого письмового договору.

Крім того, суд встановив, що на звернення позивача відповідачем було надано роздруківку Типового договору та роз`яснення щодо можливості ознайомлення з ним на офіційному вебсайті Верховної Ради України. Водночас вимога позивача про надання підписаного двостороннього договору та заяви-приєднання за 2009 рік є безпідставною, оскільки такі правовідносини виникли в силу закону та фактичного споживання природного газу.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача та відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітні 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий – суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Матківська М. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2026 року, після усунення недоліків відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду на 26 травня 2026 року о 10:30 год. з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що підключення до газопостачання супроводжувалось порушеннями з боку керівництва кооперативу та представників газового господарства, зокрема вимогою сплати внеску у розмірі 7000 грн без надання належних підтверджуючих документів. При цьому питання кошторисної вартості газопроводу та частки внеску скаржника належним чином не з`ясовані.

Також апелянт вказує, що від моменту підключення до газопостачання не отримувала належним чином оформленого договору постачання природного газу, а єдиним підтвердженням сплати коштів була розписка члена кооперативу. На думку скаржника, відповідач не надав заяви-приєднання із персоніфікованими даними споживача, яка є підставою для укладення типового договору.

Апелянт звертає увагу на невідповідності у наданій технічній документації, зокрема щодо номера будинку, характеристик газового обладнання, довжини газопроводу, а також на наявність виправлень у робочому проекті та інших документах. На її переконання, це ставить під сумнів належність документації саме її домоволодінню.

Крім того, скаржник зазначає, що оплата за постачання та розподіл природного газу здійснюється різним товариствам, однак за одним особовим рахунком, що, на її думку, свідчить про неналежне оформлення договірних відносин.

З урахуванням наведеного апелянт просить зобов`язати ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» надати належним чином оформлений договір постачання природного газу із реквізитами сторін, підписом уповноваженої особи та печаткою, а також надати оцінку оригіналам, копіям та роздруківкам документів, які були подані у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Від представника відповідача ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив, в яких просить відзив залишити без задоволення.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» у судове засідання не з`явився, подавши заяву про відкладення розгляду справи та клопотання про участь у подальшому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Заперечуючи проти відкладення розгляду справи, Сологуб М. В. посилалась на складне матеріальне становище та труднощі, пов`язані з прибуттям до суду.

Колегія суддів враховує, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду. З огляду на відсутність об`єктивних перешкод для апеляційного розгляду, а також з метою дотримання розумних строків судового провадження, підстав для відкладення розгляду справи колегія суддів не вбачає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

На ім`я позивача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснювались нарахування та оплата за спожитий природний газ.

Відповідно до відповіді на заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2024 року щодо ознайомлення з типовим договором на право отримання послуг та здійснення розрахунків за спожитий природний газ, ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» листом № 217-ЛВ-325-0724 від 11 липня 2024 року повідомило позивача про можливість ознайомлення з Типовим договором постачання природного газу на офіційній вебсторінці Верховної Ради України за відповідним посиланням. Крім того, відповідачем додатково надано позивачу роздруківку Типового договору постачання природного газу з офіційного вебсайту Верховної Ради України, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 35).

13.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» із письмовою заявою про надання інформації щодо підстав та періоду надання послуг з газопостачання, копії типового договору, заяви-приєднання, а також відомостей про порядок нарахування та оплати за спожитий природний газ (а.с. 11).

Вказана заява була направлена через АТ «Укрпошта» за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23, однак повернута відправнику з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 12).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу наявності та належного оформлення договірних правовідносин щодо постачання природного газу, а також ненадання споживачу копії договору та документів, які, на думку позивача, підтверджують виникнення таких правовідносин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що з моменту підключення до газопостачання та користування послугами природного газу вона не отримувала належним чином оформленого договору постачання природного газу, заяви-приєднання та інших супровідних документів. На переконання позивача, відсутність письмового договору з підписами сторін та персоніфікованої заяви-приєднання свідчить про неналежне оформлення договірних відносин, у зв`язку з чим вона просила зобов`язати ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» надати копію відповідного договору та документи, що підтверджують підстави постачання природного газу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона постачальник зобов`язується надавати другій стороні споживачеві енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись режиму їх використання.

Судом установлено, що у спірний період на ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 та від 19.10.2018 № 867 було покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам на території Вінницької області до зміни постачальника природного газу.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснювалось Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами у сфері ринку природного газу.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється виключно на підставі договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості, а споживач — оплатити його вартість у порядку та строки, визначені договором.

При цьому пунктом 2 Розділу III Правил постачання природного газу передбачено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається шляхом заявочного приєднання споживача до умов Типового договору, розміщеного на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника, і не потребує двостороннього підписання у письмовій формі.

За змістом статті 633 Цивільного кодексу України такий договір є публічним, оскільки постачальник зобов`язаний надавати послуги кожному споживачу, який до нього звернеться. Водночас відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання, умови якого встановлені однією стороною та можуть бути прийняті другою стороною лише шляхом приєднання до них у цілому.

Пунктом 1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам визначено, що фактом згоди споживача на приєднання до умов договору є, зокрема, сплата рахунку постачальника за поставлений природний газ або фактичне споживання природного газу у випадку постачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Крім того, відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа у межах строку для відповіді вчинила дії, які свідчать про прийняття пропозиції укласти договір, зокрема сплатила кошти за надані послуги, такі дії є акцептом пропозиції та підтверджують укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснювались нарахування та оплата за спожитий природний газ.

Указані обставини встановлені рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23.01.2024 у справі № 136/1644/23, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10.05.2024.

Під час розгляду зазначеної справи судом уже досліджувалось питання наявності між сторонами договору постачання природного газу та зроблено висновок про існування між сторонами фактичних договірних відносин на підставі публічного договору.

Також судом було встановлено, що відповідно до положень Розділу III Правил постачання природного газу та статті 642 Цивільного кодексу України сплата позивачем рахунків за спожитий природний газ та фактичне користування послугами свідчать про акцептування умов Типового договору та виникнення договірних правовідносин без необхідності підписання окремого двостороннього договору.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються повторно під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб.

Крім того, судом установлено, що у відповідь на заяву позивача від 06.07.2024 щодо надання типового договору ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» листом від 11.07.2024 № 217-ЛВ-325-0724 надало позивачу роздруківку Типового договору постачання природного газу та роз`яснило можливість ознайомлення з його текстом на офіційному вебсайті Верховної Ради України.

Колегія суддів також враховує обставини, встановлені рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 21.03.2025 у справі № 136/1638/24, яким встановлено, що між сторонами з січня 2015 року по 01.05.2022 існували договірні відносини з постачання природного газу в силу положень Розділу III Правил постачання природного газу, які не потребували укладення окремого письмового договору.

У вказаному рішенні також зазначено, що з 01.05.2022 ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» не є постачальником природного газу побутовим споживачам, а тому не має правових підстав для оформлення чи направлення споживачам письмових примірників договору постачання природного газу.

Крім того, відповідач об`єктивно не має можливості надати копію підписаного сторонами договору, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства такий договір укладався шляхом приєднання споживача до умов публічного договору через фактичне споживання природного газу та оплату послуг.

Колегія суддів враховує й те, що відповідач є юридичною особою, яка здійснювала постачання природного газу позивачу лише з 2015 року, а тому не зобов`язана володіти інформацією щодо обставин газифікації та підключення домоволодіння позивача до газових мереж до цього періоду.

Таким чином, доводи позивача про відсутність між сторонами належним чином оформлених договірних відносин спростовуються матеріалами справи, вимогами чинного законодавства та встановленими у судових рішеннях преюдиційними обставинами.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач виконав обов`язок щодо надання позивачу інформації про умови постачання природного газу, а підстави для зобов`язання відповідача надати підписаний двосторонній договір чи інші документи, не передбачені чинним законодавством для такого виду правовідносин, відсутні.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що підключення позивача до газопостачання супроводжувалося порушеннями з боку керівництва кооперативу та представників газового господарства, а також щодо вимоги сплати внеску у розмірі 7000 грн без належного документального оформлення, оскільки зазначені обставини не є предметом розгляду даної справи.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

У ч. 6 ст. 367 ЦПК України зазначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом спору у цій справі є наявність та належне оформлення договірних правовідносин між позивачем і ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» щодо постачання природного газу та обов`язок відповідача надати копію договору.

Натомість доводи апеляційної скарги щодо дій кооперативу, сплати пайових чи внескових коштів, будівництва газопроводу, його кошторисної вартості та взаємовідносин між мешканцями будинку і кооперативом виходять за межі заявлених позовних вимог та не впливають на вирішення спору по суті.

Колегія суддів також враховує, що будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача саме у межах спірних правовідносин апелянтом не подано, а наведені твердження мають характер припущень та суб`єктивної оцінки обставин.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність належним чином оформленого договору постачання природного газу та заяви-приєднання.

Як уже встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500.

Відповідно до пункту 2 Розділу III Правил постачання природного газу договір постачання природного газу побутовому споживачу укладається шляхом приєднання споживача до умов Типового договору та не потребує обов`язкового двостороннього підписання у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1.3 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору є, зокрема, сплата рахунків за поставлений природний газ або фактичне споживання природного газу.

Отже, чинним законодавством прямо передбачено особливий порядок укладення договору постачання природного газу побутовим споживачам, який не вимагає існування окремого письмового примірника договору з підписами сторін та печаткою підприємства.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач тривалий час фактично користувалася послугами з постачання природного газу, здійснювала оплату за спожитий природний газ та була зареєстрована як споживач за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що свідчить про акцептування умов публічного договору відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що питання існування між сторонами договірних відносин уже було предметом судового розгляду у справі № 136/1644/23, за результатами якого рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23.01.2024, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10.05.2024, встановлено факт існування між сторонами фактичних договірних правовідносин щодо постачання природного газу.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, повторному доказуванню не підлягають.

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність договору фактично зводяться до незгоди апелянта з установленими судовими рішеннями обставинами та чинним нормативним регулюванням у сфері постачання природного газу.

Не приймаються до уваги й доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачем заяви-приєднання.

З аналізу положень Розділу III Правил постачання природного газу вбачається, що неподання або неповернення споживачем підписаної заяви-приєднання не свідчить про відсутність договору, оскільки фактом приєднання до умов Типового договору є також сплата рахунків або фактичне споживання природного газу.

Таким чином, сама по собі відсутність у матеріалах справи окремої письмової заяви-приєднання не спростовує факту існування між сторонами договірних правовідносин.

Безпідставними є й доводи апелянта щодо наявності виправлень у технічній документації, розбіжностей у номері будинку, характеристиках газового обладнання та довжині газопроводу.

Зазначені обставини стосуються технічної документації щодо газифікації об`єкта нерухомості та самі по собі не спростовують факту користування позивачем послугами з постачання природного газу та не впливають на виникнення між сторонами правовідносин із постачання природного газу.

Крім того, будь-яких належних доказів того, що вказані недоліки документації призвели до порушення прав позивача саме з боку відповідача, матеріали справи не містять.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи апеляційної скарги про те, що оплата за постачання та розподіл природного газу здійснюється різним товариствам за одним особовим рахунком.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного законодавства діяльність із постачання природного газу та діяльність із його розподілу є різними видами господарської діяльності, які можуть здійснюватися різними суб`єктами господарювання. Використання одного особового рахунку для обліку споживача не свідчить про незаконність чи відсутність договірних правовідносин між сторонами.

Також суд враховує, що відповідачем на звернення позивача було надано роздруківку Типового договору постачання природного газу та роз`яснено порядок ознайомлення з ним, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому вимоги апелянта щодо надання окремого письмового договору із підписом уповноваженої особи та печаткою фактично суперечать спеціальному нормативному регулюванню, яке передбачає укладення договору шляхом приєднання до умов публічного договору.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до довільного тлумачення норм права та переоцінки доказів, яким суд уже надав належну правову оцінку, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки судом повно і всебічно з`ясовано обставини справи, перевірено доводи сторін та надано їм належну правову оцінку відповідно до вимог процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України та ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, як особа з інвалідністю II групи, судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

М. В. Матківська