Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №674/224/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/224/26

Провадження № 2/674/482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №2182931 в розмірі 36080,00 грн., а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 23 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2182931 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 11000,00 грн. і зобов`язувалась повернути його із сплатою процентів та інших платежів за його користування у термін встановлений договором. Відповідно до договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. ТзОВ « Авентус Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит.

30 жовтня 2020 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №ККАУ-30102020, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №2182931 від 23.03.2020 року. Однак, відповідачка належним чином умов кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 36080,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 11000,00 грн., заборгованість за відсотками – 25080,00 грн.

Наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 16 лютого 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

12 березня 2026 року та 16 березня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Мутаса В.В. надійшов відзив, згідно якого просить поновити строки для подання відзиву на позовну заяву та у задоволенні позову просить відмовити, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» не перераховувало коштів на картковий рахунок відповідачки, позивач - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не має доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 . Щодо нарахування процентів за кредит: згідно п. 3.1 кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання Споживачем умов п. 1.5.1 кредитного договору. П.1.5.1., п.1.5.2 кредитного договору встановлено: знижена процентна ставка-1,33 % в день від суми кредиту, та стандартна процентна ставка- 1,90%., що є грубим порушенням діючого законодавства, а саме Закону «Про споживче кредитування. Відповідно до Закону «Про споживче кредитування «(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 1, ст.2) -в статті 8.п.4 Вказано, що - Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. В п.5 даної статті сказано, що - Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. А в статті 12.п. 5. Закону вказано, що Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування за договором кредиту № 2182931 від 23.02.2020року на 30 днів. Тому, не може виникати питання стосовно стягнення відсотків за інший період ніж той, що чітко передбачений договором. В додатку № 1до кредитного договору-Графік платежів - зазначено - дата повернення - 22.04.2020 року, сума позики -11000 грн., сума нарахованих процентів - 4389,00 грн., разом сума -15389,00 грн. Суду не надано до позовної заяви розрахунків заборгованості по кредитному договорі, складений саме фінансовою установою, що унеможливлює встановлення суми заборгованості, за який період були нараховані відсотки за кредитним договором, їх розмір та процентна ставка, що було б беззаперечним доказом взагалі наявності заборгованості. Також слід враховувати, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке і підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі No761/33403/17 (провадження № 61-12551св20). Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21). Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22.04.2021. З урахуванням викладеного позов задоволенню не підлягає. Щодо судових витрат: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» становить: - витрати на професійну правничу допомогу, що становить: 8 000,00 грн. До позивної заяви додано договір про надання правової (правничої) допомоги № 01.07.2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет». До позовної заяви не додано платіжного документа про перерахування 8000,00 грн позивачем АО» Апологет», що вказує на безпідставність вимоги на професійну правничу допомогу, яка задоволенню не підлягає.

18 березня 2026 року ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області поновлено відповідачці ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято відзив представника позивачки на позовну заяву.

24 березня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з твердженнями представника відповідача, вважає їх необгрунтованими, безпіставними. На підтвердження виконання умов договору зі сторони кредитора, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» долучено до позову лист про перерахування коштів кредиту. Зазначаємо, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена довідка не містить повних реквізитів Банківської картки. 20.04.2017 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено угоду на переказ коштів №ВП-200417-1, на підставі якої 20.03.2020 було здійснено успішний переказ на суму 11000 грн., маска картки НОМЕР_1 . Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами. 23.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2182931 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 11000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Умовами кредитного договору встановлюється наступне: 1.5. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: 1.5.1 Знижена процентна ставка 1,33% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту в пункті 1.4. цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. 1.5.2 Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункту 1.4. цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1 .5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Таким чином, у зв`язку з тим, що станом на 22.04.2020 року (дата повернення кредиту) Позичальниця не внесла платежу на повернення заборгованості, було застосовано стандарту процентну ставку на підставу пп. 1.5.1, 1.5.1 кредитного договору. Звертаємо увагу суду, що згідно Договору про надання споживчого кредиту №20043002 від 23.03.2020 року, даний Договір містить електронний підпис (одноразовим ідентифікатором) Відповідача: Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М792375 23.03.2020 10:42:36 / ОСОБА_1 / Отже, ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №20043002 від 23.03.2020 року. Щодо строків кредитування: Відповідно до пункту 1.4 Договору – строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору – нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Таким чином, враховуючи дату повернення кредитного договору (22.04.2020 року), 23.04.2020 року у Відовідачки виникла заборгованість за даним кредитним договором. У зв`язку з цим, на підставі пункту 3.1. наступні 90 днів (до 21.07.2020 року) продовжувалось нарахування процентів за користування кредитом. Разом з тим, після спливу вказаного 90-денного строку, нарахування процентів за користування кредитом припинилось, що прямо відповідає умовам пункту 3.1. кредитного договору та свідчить про відсутність подальшого збільшення заборгованості за рахунок процентів. Позивачем надано суду документальне підтвердження надання правової допомоги, а саме: договір про надання правової допомоги від 01.07.2025 року № 0107 укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та адвокатським об`єднання «Апологет», детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 12.01.2026 року, акт наданих послуг від 12.01.2026 року. З огляду на викладене, представник Позивача вважає, що надані докази (зокрема, договір про надання правничої допомоги, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо) у повному обсязі підтверджують як сам факт надання правової допомоги, так і її обсяг та вартість. Надані послуги включають як підготовку процесуальних документів, участь у судових засіданнях, так і інші юридично значущі дії, безпосередньо пов`язані з розглядом справи, що узгоджується з практикою Верховного Суду та положеннями чинного процесуального законодавства. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи. Відтак, позивач просить суд задовольнити вимогу про розподіл (стягнення) витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі."

25 березня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Мутаса В.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідчки просить відмовитити у задоволення позову, оскільки суду не надано до позовної заяви розрахунків заборгованості по кредитному договорі, складений саме фінансовою установою, що унеможливлює встановлення суми заборгованості, за який період були нараховані відсотки за кредитним договором, їх розмір та процентна ставка, що було б беззаперечним доказом взагалі наявності заборгованості. Отже, з огляду на те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачкою було отримано кошти згідно договору №2182931 від 23.03.2020 року укладеного між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 відповідно, їх перераховано, а також що пп. 1.5.1, 1.5.1 кредитного договору є нікчемними, та - відсутність Ліцензії НБУ щодо надання споживачам фінансових послуг ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», то заявлені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2182931 (далі Договір), який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М792375, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором (пункт 1.2 Договору).

Сума кредиту (загальний розмір) становить 11 000,00 гривень. Кредит надається загальним строком на 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком до договору, Строк кредиту може бути продовжено у порядку та умовах визначених у договорі (пункти 1.3, 1.4 Договору).

Знижена процентна ставка становить 1,33% на день від суми кредиту та застосовується в межах строку надання кредиту, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. (п. 1.5.1.).Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: 1) у межах строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; 2) у межах нового строку кредиту, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п. 4.1 цього договору; 3) у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль із моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України (п. 1.5.2.). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6.).

Відповідно до п. 1.7. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою процентною ставкою 486,78% річних (п.1.7.1.), за стандартною процентною ставкою 695,40% річних (п.1.7.2.).

Відповідно до п.1.8. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 15389,00 грн. (п.1.8.1.), за стандартною процентною ставкою 17270,00 грн. (п.1.8.2.).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачкою прийнято умови договору шляхом використання одноразового ідентифікатора «М792375» за номером телефону позичальника НОМЕР_3 .

ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору та 23.03.2020 року перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки через ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, кошти в розмірі 11000 грн., маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 108774, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-6314257, що підтверджується копією листа ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6517-ВП від 16.12.2025.

Вказані обставини підтверджуються також довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 05.03.2026, яка надійшла на ухвалу суду про витребування доказів, відповідно якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту НОМЕР_4 , та було зараховано кошти в сумі 11000 грн. 23.03.2020.

30 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна».

30 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 30 жовтня 2020 року до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до договору відступлення права вимог ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №2182931 від 23.03.2020 року в сумі 36080,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2182931 від 23.03.2020 року становить 36080,00 гривень з яких: заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн., заборгованість за відсотками 25080,00 грн.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно- телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. Також у постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що грошові кошти за спірним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перераховувалися на платіжну картку позивача, відкриту АТ КБ «ПриватБанк». КЦС ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитору зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що наявні у справі докази підтверджують, що між 23 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2182931, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М792375, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми кредиту за його надання.

На час розгляду справи зазначений договір про надання споживчого кредиту, за яким відповідачка отримала кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є укладеним між сторонами належним чином, отже, ОСОБА_2 власним волевиявленням погодив всі його умови. Доказів того, що під час підписання договору позики, акцепту, відповідач була обмежена у праві вибору кредитної установи та умов кредитування, матеріали справи не містять.

Відтак доводи відповідачки про те, що вона не укладала договору про надання споживчого кредиту з ТзОВ «Авентус Україна» суд оцінює критично, оскільки відповідачка не надала належних та допустимих доказів того, що вона не підписувала електронним підписом зазначений кредитний договір на вищевказаних умовах.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо доводів відповідачки про відсутність доказів щодо перерахування коштів, суд вважає їх безпідставними.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача через ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, кошти в розмірі 11000 грн., маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 108774, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-6314257, що підтверджується копією листа ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6517-ВП від 16.12.2025, що містяться в матеріалах справи.

На ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_4 . На картковий рахунок - НОМЕР_4 , у період з 23.03.2020 по 23.03.2020 дійсно було зараховування коштів у сумі 11000,00 грн., що підтверджується довідкою №20.1.0.0.0/7-260302/93307 -БТ АТ КБ « Приватбанк».

При цьому ОСОБА_1 не спростувала цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на її ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів.

Посилання ОСОБА_1 на недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором №2182931 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, матеріали справи містять договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020

з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»

набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Ці договори є дійсними та такими, що підлягають виконанню.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми боргу за договором №2182931 від 23 березня 2020 року, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідачки 11000,00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту (основного боргу) підлягає задоволенню.

Щодо розміру відсотків за користування кредитом за вищезазначеним договором, то суд зазначає наступне.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Отже, сторони кредитного договору вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та водночас зауважила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно з п. 3.1 договору про надання споживчого кредиту №21882931 від 23.03.2020 нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль із моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяців та у році, тобто метод «факт/факт».

Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену у п. 1.4 договору, якщо між сторонами досягнута домовленість про таке продовження в порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 договору (п. 4.1 договору).

Строк кредиту складає 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору (п. 1.4 договору).

Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 договору (п. 4.2 договору).

Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п. 4.3 договору).

Товариство має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі (п. 4.4 договору).

У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту новий кредит розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених у п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п. 4.5 договору).

Із картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що ОСОБА_1 з моменту укладення договору не сплачувала кредит.

Оскільки відповідачка у межах строку надання кредиту (30 днів) та протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, не здійснила повне погашення кредитної заборгованості, у межах строку дії договору їй мали бути нараховані відсотки за стандартною процентною ставкою 1,90% (відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2 договору), а отже станом на 22.04.2020 її заборгованість за відсотками складала 6 270,00 грн (11000 грн х 1,90% х 30 днів). Доказів ініціювання відповідачкою пролонгації строку кредитного договору матеріали справи не містять.

Що ж до позовних вимог у частині стягнення з відповідачки на користь позивача нарахованих після спливу 30-денного строку кредитування відсотків, такі вимоги є необґрунтованими. Позивач не заявляв вимоги про стягнення відсотків, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, представник відповідачки вказував на грубе порушення діючого законодавства, а саме Закону «Про споживче кредитування». Відповідно до Закону «Про споживче кредитування «(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, вказано, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Разом з тим, дані зміни відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» набрали чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

За загальним правилом, до кредитних договорів застосовуються норми матеріального права, які діяли саме на момент укладення договору, таким чином у даному випадку не підлягає застосуванню ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка набрала чинності 24 грудня 2023 року, оскільки кредитний договір між сторонами було укладено 23 березня 2020 року.

Отже, з врахуванням наведеного з відповідачки на користь позивача слід стягнути 6270,00 грн. заборгованості за процентами за кредитним договором №2182931 від 23 березня 2020 року.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача також було подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, ордер про надання парвничої домомоги, Акт №253 наданимх послуг правової допомоги від 12.01.2026 року на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (47,80%), з відповідача на корить позивача необхідно стягнути 3824,00 гривень (8000,00 х 47,80:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 1272,62 грн. (2662,40 х 47.80: 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" (код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_6 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місце реєстрації - 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) заборгованість за кредитним договором №2182931 від 23.03.2020 року у розмірі 17270 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят) гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень, заборгованості за процентами в розмірі 6270 (шість тисяч двісті сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" (код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_6 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місце реєстрації - 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) судовий збір в розмірі 1272 (одну тисячу двісті сімдесят дві) гривні 62 (шістдесят дві) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова