Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №606/1626/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1626/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Марціцкої І.Б.

при секретарі Пазірович Д.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовлі цивільну справу за ОСОБА_1 до держави російська федерація, в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Даний Указ винесено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України. 15.12.2023 позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України та направлений для подальшого проходження військової служби НОМЕР_1 , має військове звання солдата та продовжува нести службу у військовій частині НОМЕР_2 , на службі виконував функції оператора БПЛА. У зв`язку із чим в подальшому отримав статус учасника бойових дій. Під час захисту територіальної цілісності та державного сувернітету України, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ, отримав захворювання, що підтверджується довідками ВЛК, у яких було визначено, що захворювання позивача ОСОБА_1 «ТАК, пов`язане із проходженням військової служби». Погіршення здоров"я, отримані внаслідок збройної агресії відповідача та умови, в яких він вимушений жити, завдають йому значної моральної шкоди. Фізичний біль різного ступеня та інтенсивності, фізичні та психологічні страждання, обумовлені захворюваннями, отриманими під час несення служби, позивач відчував протягом всього періоду лікування та реабілітації. Ушкодження здоров`я назавжди змінило його життя. Фізичні та психологічні наслідки отриманих захворювань продовжує відчувати щодня, потребує додаткового лікування та реабілітації. Під час несення військової служби він був позбавлений звичного ритму життя, спілкування з малолітніми дітьми та рідними, а також можливості на повернення додому, налагодження побуту. Під час перебування на службі пішли значні родинні кошти для забезпечення перебування його на війні, а також було знищене його власне екіпірування. Всі ці обставини відобразились на його матеріальному і моральному стані.

Внаслідок саме збройної агресії РФ було порушено низку його прав, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту. Умови, в яких зараз він проживає, не дають йому можливості налагодити звичний спосіб життя. Втративши можливість мирно проживати на рідній землі, можливість спілкуватись з близькими людьми, він відчуває розчарування, безсилля та безпорадність, що завдає йому моральної шкоди. Він змушений витрачати час та кошти для захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи множинний та триваючий характер порушень його прав та законних інтересів, а також зважаючи на практику ЄСПЛ, позивач вважає законним обраний ним спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені РФ відносно нього.

Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 1000000 євро, що складає еквівалент 48392900 гривень, позивач вказує, що це є справедливою компенсацією з агресора - російської федерації за факт порушення основоположних прав людини в Україні, через що йому завданий власний душевний невгамовний біль, безперервні страждання, страх, стрес через війну.

Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру дій РФ, а також почуття безпорадності та розчарування, які щоденно він відчуває через неможливість мирно проживати на рідній землі та користуватись належним йому житлом, спілкуватись з близькими, вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за завдану йому моральну шкоду у сумі 48392900 грн, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентним 100 000 євро.

Такий розмір компенсації відповідає практиці Європейського суду з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через незаконну окупацію.

За наведених підстав, позивач просить стягнути з держави РФ на його користь, на відшкодування моральної шкоди 1000000 євро, що еквівалентно 48392900 грн.

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача держави рф в особі міністерства юстиції рф в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судової повістки та оголошення на сайті Судова влада України, відзиву на позовну заяву не надав суду.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року по справі 308/9708/191 установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави.

Верховний Суд у вказаній справі зробив виключення із вищенаведеного загального правила, передбаченого ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема, дійшов висновку щодо можливості розгляду позовів про відшкодування шкоди, спричиненої військовою агресією рф, в українських судах, без необхідності отримання згоди компетентних органів рф та в принципі без необхідності надсилання таким органам будь-яких процесуальних повідомлень.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно довимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України), справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який народився у с. Долина Теребовлянського району Тернопільської області, що стверджується копією ID карти № НОМЕР_3

Відповідно до посвідчення учасника бойових дій, серія НОМЕР_4 , видане 05.07.2024 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 , ОСОБА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій.

З військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 встановлено, що 15.12.2023 року на підставі наказу №85 ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України та направлений для подальшого проходження військової служби НОМЕР_1 . Із 30.01.2024 року ОСОБА_1 у складі військової частини НОМЕР_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №11973 від 30.05.2025 року виданої КНП"ЗОКЛ" ЗОР, анамнез хворого: зі слів хворого вищезазначені скарги виникли 08.05.2025 року о 12.40 год., доставлений у ЗОКЛ з підозрою на ГПМК, госпіталізований у інсультний центр, на етапі транспортування було переведено КТ ГМ з в/в контрастуванням, проведено тромболізис 08.05.2025; проходив лікування в інсультному центрі з 08.05.2025 року по 15.05.2025; госпіталізований планово до відділення ФРМ КНП"ЗОКЛ" ЗОР для проходження реабілітації. Анамнез хвороби ОСОБА_1 : інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій, ішемічний атеротромботичний інсульт в лівій півкулі головного мозку (08.05.2025), гіпертонічна хвороба 3 ст., АГ 1 ст., дуже високий ризик; порушення функції ходи; підгострий період реабілітації.

Постановою ВЛК, оформленою Довідкою ВЛК від №2025-0530-0445-2372-7 від 30.05.2025 року, було встановлено діагноз ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_2 , призваний з 15.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , оператор БПЛА. Опис Діагнозу: інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій, ішемічний атеротромботичний інсульт в лівій півкулі головного мозку (08.05.2025), руслі лівої середньої мозкової артерії, легкий правобічний геміпарез, тромболізис(08.05.2025), гіпертонічна хвороба 3 ст., АГ 1 ст., дуже високий ризик; порушення функції ходи; підгострий період реабілітації та було встановлено, що вищевказані захворювання ОСОБА_1 пов`язані із проходженням військової служби

11.08.2025 року лікар невропатолог КНП"ЗОКЛ" ЗОР ОСОБА_2 надав консультаційний висновок спеціаліста, у якому вказано встановлений діагноз ОСОБА_1 -інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій, ішемічний атеротромботичний інсульт в лівій півкулі головного мозку (08.05.2025), руслі СМА зліва легкий правобічний геміпарез, Шкала Ренкіна 2; NIHSS; стан після тромболізису (08.05.2025) та рекомендовано проходження ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постановою ВЛК, оформленою Довідкою ВЛК від 2913 №2025-0823-0918-0374-3 від 26.08.2025 року, було встановлено діагноз ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_2 , призваний з 15.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , оператор БПЛА. Опис Діагнозу: Дисциркуляторана енцелопатія 2 стадії, внаслідок перенесеного ішемічного атеротромботичного інсульту в лівій півкулі головного мозку (08.05.2025) руслі лівої середньої мозкової артерії, стан після проведення тромболізису (08.05.2025), у вигляді легкого правобічного геміпарезу, дискоординаторних розладів з помірним порушнням функції; гіпертонічна хвороба і стадії, СН 0 стадії; та було встановлено, що вищевказані захворювання ОСОБА_1 пов`язані із проходженням військової служби. ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення,ТЦК та СП, ВВНЗ, начальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв"язку, оперативного забезпечення, охорони.

Як вбачається із Довідки ВЛК №2025-0707-1339-52240-7 від 07.07.2025 року, Госпітальною ВЛК "КНП Теребовлянської МР " Теребовлянська Міська Лікарня" було проведено медичний огляд ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_2 , призваний з 15.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , оператор БПЛА. Опис діагнозу: ранній підгострий період перенесеного ішемічного атеротромботичного інсульту в бачейні лівої середньої мозкової артерії (08.05.2025) тромбозис(08.05.2025) з наявністю легкого центрального правобічного геміпарезу, правобічної геміпалгезії; хронічна ішемія мозку з наявністю легкого центрального правобічного гіміпарезу, правобічної геміпалгезії, з легким вестибулярним синдромом, помірним цефалгічним синдромом, частими вестибуло-судинними кризами(1р-в два тижні), вираженим тривожно депресивним розладом; гіпертонічна хвороба 3 ст., 1 ст. АГ, дуже високий КВР.СН І ст. ; гіпертонічна ангіопатія сітківки. А також було встановлено, що вищевказані захворювання ОСОБА_1 пов`язані із проходженням військової служби. На підставі вищевказаного ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв"язку з хворобою на 30 календарних днів.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 07.02.2012 та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 31.08.2016.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимога ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Статтею 79 Закону України"Про міжнародне приватне право"визначено поняття судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення російської федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положеннями ст.10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Устатті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до вимог пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третястатті 82 ЦПК України), що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).

Відповідно до вимог ч. 4статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положеньстатей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до вимог частини другоїстатті 2 ЦК Україничасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другоїстатті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третястатті 23 ЦК України).

Тлумаченнястатті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина першастатті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази та кожен зокрема, суд вважає, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни позивач зазнав моральних переживань, душевних страждань, які виразилися у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, побоюванні за свою безпеку та рідних, порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації його життя й безпеки.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй), оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

Враховуючи приведені позивачем обґрунтування душевних страждань, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний ним спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у вигляді одноразової суми.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті, глибину фізичних та душевних страждань внаслідок мобілізації, погіршення стану здоров"я під час проходження військової служби, а також необхідність реабілітації після захворювання, вимушеному залишенні рідних та житла, порушення нормальних життєвих зв`язків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 500 000 євро, що еквівалентно 24196450 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди за рахунок російської федерації внаслідок збройної агресії проти України суд враховує висновки Верховного Суду, які викладено у постанові 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22 (провадження № 61-8795св 23).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст.4,13,76-82,89,133,223,247,258,259,263-265,282-284,288,289,352,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація, в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкодизадовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 500000 Євро, що складає еквівалент 24196450 (24 мільйони сто дев"яносто шість тисяч чотириста п`ятдесят) гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з держави російської федерації на користь держави судовий збір у сумі 15140 (п"ятнадцять тисяч сто сорок) грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач:держава російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, місце знаходження:119991, вул. Житня, 14 м. Москва, російська федерація, код ЄДРПОУ відсутній.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка