Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №573/572/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/572/26

Номер провадження 2/573/449/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

22 травня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 : ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 представник позивача звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить зменшити розмір аліментів, що стягуються зі ОСОБА_6 на користь відповідачки ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із 1/4 частки заробітку (доходу) на 1/6 частки заробітку (доходу), та розмір аліментів, що стягуються на користь відповідачки ОСОБА_9 , на утримання сина ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), із 1/4 частки заробітку (доходу) на 1/6 частки заробітку (доходу).

Вимоги обґрунтовані тим, що за рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24 лютого 2016 року №573/173/16-ц з позивача ОСОБА_6 стягуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_11 на утримання сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 05 лютого 2016 року до досягнення ним повноліття.

Крім того, за рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 14 травня 2024 року по справі №573/620/24 з позивача стягуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_9 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), починаючи з 29 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Заборгованість зі сплати аліментів по двом виконавчим провадженням відсутня.

На даний час, стан здоров`я ОСОБА_6 погіршився, у зв`язку з отриманою 28 березня 2024 року мінно-вибухову травмою, акубаротравмою з пошкодженням барабанної перетинки правого та лівого вуха, набутими на військовій службі захворюваннями, які потребують постійного лікування. 21 грудня 2024 року позивач поступив на стаціонарне лікування на підставі основного діагнозу: розповсюджений остеохондроз, протрузії дисків, грижа диска, торакалгія, цервікалгія, загострення та супутнього діагнозу: післятравматична енцефалопатія, розсіяна симптоматика, цефалгія. Згідно з відомостями Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4199 від 25 лютого 2025 року підтверджується, що позивачу діагностовано пошкодження латерального меніску, синовіт правого колінного суглобу, згинальна контрактура правого колінного суглобу. Позивачу було рекомендовано пройти оперативне та медикаментозне лікування.

Крім цього 14 серпня 2024 року батько позивача — ОСОБА_12 був госпіталізований до нейрохірургічного відділення з палатами інтенсивної терапії у зв`язку із встановленим діагнозом — інфаркт головного мозку за ішемічним типом у басейні лівої ПМА. Зазначене захворювання потребувало оперативного лікування та подальшої реабілітації, у зв`язку з чим позивач несе значні витрати на лікування та продовжує надавати фінансову допомогу батькові пенсійного віку.

Таким чином у період, коли позивач проходив військову службу та отримував не лише посадовий оклад, а й додаткове грошове забезпечення, пов`язане з виконанням службових обов`язків, у тому числі в умовах бойових дій. На даний час позивач фактично отримує лише заробітну плату, без додаткових виплат та грошового забезпечення. Таким чином, фінансовий стан позивача зазнав суттєвого погіршення, що в сукупності з іншими обставинами (станом здоров`я та необхідністю витрат на лікування) свідчить про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.

Посилаючись на істотне погіршення стану здоров`я та погіршення матеріального становища позивача, необхідності постійного стаціонарного та медикаментозного лікування, а також збільшення фінансового навантаження, просить зменшити розмір стягнутих аліментів з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) на кожну дитину.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 27.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 20).

Заяви, клопотання.

У судове засідання позивач ОСОБА_6 не з`явився, його представник – адвокат Шатова Ю.В., яка приймала участь в режимі відеоконференції, підтримала уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_13 у судове засідання не з`явилась, її представник – адвокат Мірошниченко А.В., який приймав участь у справі в режимі відеоконференції, проти задоволення позовних вимог заперечував, з підств, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідачка ОСОБА_9 , у судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання остання відсутня, інформації щодо своєї адреси суду не надала, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена йому належним чином.

Позиції сторін.

У відзиві на позовну заяву, від 13.05.2026, який подано разом з клопотанням про поновлення строку на його подачу, представник відповідачки ОСОБА_13 – адвокат Мірошниченко А.В. зазначає наступне.

Щодо матеріального становища позивача та розміру відрахувань.

Так, твердження позивача, що сумарний розмір стягнень у 50% від його доходу є надмірним та йому залишається менша частина не є обґрунтованим та прямо суперечить нормам чинного законодавства, тому, не може слугувати підставою для зменшення стягненого судовим рішенням розміру аліментів.

Позивач не надав суду достатньо доказів, які б доводили, що коштів, які залишаються в його розпорядженні, йому об`єктивно не вистачає і у порівнянні з минулими періодами загальний дохід зменшився.

Відсутність заборгованості з аліментів, підтверджена довідкою виконавчої служби №18497 від 16.03.2026 року, свідчить про те, що дохід позивача є стабільним та достатнім для виконання існуючих зобов`язань.

Щодо погіршення стану здоров`я,

Позивач посилається на низку діагнозів та необхідність лікування після отримання травми 28 березня 2024 року, однак надана медична документація не підтверджує втрату працездатності чи необхідність постійного лікування, яке потребує значних матеріальних витрат.

Крім цього, станом на березень 2026 року позивач продовжує обіймати посаду головного сержанта у ЗСУ, не надав суду довідки МСЕК про встановлення інвалідності або документів про звільнення за станом здоров`я, що доводить працездатність позивача та відсутність істотного погіршення матеріального становища та погіршення стану здоров`я.

Щодо стану здоров`я батька позивача, посилання на витрати, пов`язані з лікуванням непрацездатного батька (інфаркт головного мозку в серпні 2024 року), не є підставою для зменшення аліментів, оскільки позивач не надав доказів того, що він є єдиною дитиною і не має інших родичів, які зобов`язані брати участь у витратах. Також відсутні докази того, що батько не отримує пенсійне забезпечення, якого достатньо для його потреб, та відсутні первинні фінансові документи (чеки), які б підтверджували обсяг витрат саме Позивача.

Щодо потреб малолітньої дитини - інтереси ОСОБА_8 , якому зараз 12 років, мають бути пріоритетними. Відповідно до статті 182 СК України, суд має враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини. У підлітковому віці потреби дитини об`єктивно зростають (харчування, одяг, навчання, розвиток). Зменшення виплат з 1/4 до 1/6 частини прямо суперечить інтересам дитини, порушує базові принципи сімейного законодавства щодо забезпечення належного рівня її життя та призведе до істотного погіршення умов її розвитку.

20.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від представник позивача, обгрунтована наступним.

Представник відповідача у своєму відзиві наводить аргумент, що усі медичні документи, надані позивачем, не підтверджують втрату працездатності останнього, проте закон прямо визначає самостійні підстави для зменшення розміру аліментів, а саме зміну матеріального стану, зміну сімейного стану, погіршення стану здоров`я. Втрата працездатності не є обов`язковою умовою для зменшення розміру.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав мінно-вибухову травму під час виконання бойових завдань, проходив стаціонарне лікування, має діагностовані захворювання опорно-рухового апарату, проходить тривале медикаментозне лікування.

Крім того, сама по собі можливість продовження військової служби не свідчить про відсутність захворювань чи потреби у лікуванні. На момент стягнення аліментів позивач отримував додаткове грошове забезпечення військовослужбовця, у тому числі виплати, пов`язані з безпосередньою участю у бойових діях. Наразі такі виплати відсутні, що суттєво вплинуло на рівень його доходу.

Наявність другої неповнолітньої дитини є юридично значимою обставиною, яка безпосередньо впливає на фінансову спроможність позивача та підлягає врахуванню судом при вирішенні спору.

Крім цього, звертає увагу на те, що позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу в умовах особливого періоду та виконує завдання, пов`язані із захистом держави, тому визначенні фактичного матеріального стану позивача суду належить враховувати не лише формальний розмір грошового забезпечення, а його реальну стабільність, а також те, що проходження військової служби пов`язане з підвищеними ризиками для життя та здоров`я та потребою у додаткових витратах на лікування та реабілітацію.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_14 , батьками якого в актовому записі про народження записані ОСОБА_6 і ОСОБА_11 (а. с. 5 зв.).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24.02.2016 у справі № 573/173/16-ц зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 на утримання сина ОСОБА_8 стягнуто щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05.02.2016 до досягнення дитиною повноліття (а. с. 7 зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_15 , батьками якого у свідоцтві про народження записані ОСОБА_6 і ОСОБА_9 (а. с. 5).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 14.05.2024 у справі № 573/620/24 зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_10 стягнуто щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.03.2024 до досягнення дитиною повноліття (а. с. 6).

Згідно з довідкою Білопільського відділу ДВС від 16.03.2026 заборгованість ОСОБА_6 у виконавчих провадженнях щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 16.03.2026 відсутня (а. с. 7).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2024 ОСОБА_6 28.03.2024 за обставин безпосередньої участі в бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму з пошкодженням барабанної перетинки правого та лівого вуха (а. с. 8 зв.).

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1226 КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ» від 30.12.2024 ОСОБА_6 у період з 21.12.2024 по 30.12.2024 проходив стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні вказаного лікувального закладу з основним діагнозом: розповсюджений остеохондроз, протрузії дисків С3-С4, Th1-Th2, Th2-Th3, грижа диска Th3-Th4, L4-L5, протрузія диска L5-S1 (MPT 13.12.24), вертеброгенна лівобічна люмбоішиалгія, торакалгія, цервікалгія, загострення; з супутнім діагнозом: післятравматична енцефалопатія, розсіяна симптоматика, цефалгія (вогнища гліому в лобних частках (МРТ 13.12.24). Анамнез захворювання: хворіє з початку 2024 року, лікувався амбулаторно з короткочасним ефектом, погіршення самопочуття з березня 2024 року, призначено амбулаторне лікування 10 днів з покращенням незначним, останнє загострення з літа, не лікувався, самостійно приймає знеболюючі, звернувся після обстеження до невролога, спрямований в МЛ №1. Лікування: за час лікування стан хворого покращився - зменшився біль в спині, головний біль, виписаний з поліпшенням. Рекомендовано: спостереження військового лікаря, запобігати фізичного перевантаження (а. с. 8).

Згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 4199 КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» від 25.02.2025 ОСОБА_6 у період з 17.02.2025 по 25.02.2025 проходив стаціонарне лікування у вказаному лікувальному закладі з діагнозом: пошкодження латерального меніску, синовіїт правого колінного суглобу. Згинальна контрактура правого колінного суглобу. ПФС, ПФК ІІІ ст. Анамнез захворювання: зі слів хворого наявний біль у правому колінному суглобі та спонтанне обмеження рухів, які з`явилися кілька місяців тому, лікувався амбулаторно. Лікування: Оперативне лікування: 19.02.2025 артроскопічна ревізія правого колінного суглобу, парціальна резекція ушкодженої частки тіла латерального меніску (крайовий розрив), гіперплазованої синовії, дебридмент. Лікувальні і трудові рекомендації: рекомендовано відпустка ВЛК - 1 міс з наступним реабілітаційним періодом термін реабілітаційного відновлення після артроскопічного хірургічного втручання не менше ніж 1.5 місяці, спостереження у лікар ортопеда травматолога за місцем перебування (а. с. 9).

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 89 медичної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 у період з 20.02.2026 по 25.02.2026 проходив стаціонарне лікування у вказаній медичній роті з діагнозом: вибухова травма (12.02.2026), акубаротравма без перфорації барабанних перетинок, забій правого колінного суглобу. Порушення статики та ходи І ст. Загальний стан хворого середнього ступеню тяжкості. Правий колінний суглоб деформований. Виписаний з покращеннями в підрозділ (а. с. 10 зв).

Згідно з консультативним висновком лікаря терапевта медичної роти військової частини НОМЕР_3 від 03.03.2026 ОСОБА_6 встановлено діагноз: наслідки вибухової травми (20.02.2026), забій правого колінного суглобу, стан після операції (19.12.2025), добридмент правого колінного суглобу, часткове пошкодження ПХЗ правого колінного суглобу, дегенеративні зміни множинних відділів хребта з протрузіями МХД та вертобронний корінцевий синдром.

Згідно з консультативним висновком спеціаліста – лікаря медичної служби військової служби НОМЕР_4 ОСОБА_16 від 06.03.2026 ОСОБА_6 встановлено діагноз: М17.5 – інший вторинний гонартроз деформуючий артроз правого колінного суглоба, стан після артроскопії (19.02.2025). На момент огляду патологій з боку нервової системи не виявлено (а. с. 11).

Як вбачається з консультативних висновків спеціаліста – лікаря ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» від 07 та 14.03.2026 ОСОБА_6 встановлений діагноз: пошкодження капсульно-зв`язкового апарата обох колінних суглобів. Рекомендовано: приймати ліки, введення гіалуронової кислоти в суглоби (а. с. 12).

Згідно дослідженої судом довідки про доходи, виданої ВЧ НОМЕР_5 за період із січня по грудень 2025 року позивачу нараховано 684 394, 34 грн, сплачено аліментів на суму 324 552,73 грн. За період із січня по лютий 2026 позивачу нараховано 135 623,88 грн, утримано аліментів – 67 375, 40 грн.

Норми права, застосовані судом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною другою ст. 150 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.

За змістом статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22 зазначено, що ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Тобто народження у заявника у іншому шлюбі дитини, яку він також зобов`язаний утримувати, відповідно до положень ст. 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 727/1599/22.

У ст. 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України визначено необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Зменшення або збільшення розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ст. 155 СК України передбачено, що здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини.

Висновки суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Дослідивши надані позивачем докази суд дійшов висновку, що позивач не надав достатніх доказів для висновку про доцільність зменшення розміру аліментів, оскільки сам по собі факт перебування на військовій службі у тому числі виконання бойових завдань не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки суд при вирішенні такого спору повинен виходити насамперед із забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи як матеріальний стан платника аліментів, так і потреби дитини.

Судом встановлено, що позивач дійсно проходить військову службу, проте відомостей про встановлення йому інвалідності, втрату працездатності чи наявність медичних протипоказань до праці суду не надано.

Дослідивши надані позивачем медичні документи, суд дійшов висновку, що хоча у позивача наявні певні захворювання та наслідки травм, отриманих у зв`язку із військовими діями, однак належних та допустимих доказів того, що вказані діагнози зменшують його працездатність чи унеможливлюють подальше проходження служби, істотно обмежують працездатність чи призводять до втрати працездатності повністю або частково, матеріали справи не містять.

Також позивачем не надано доказів значних постійних витрат на лікування, реабілітацію чи медичне забезпечення, які б істотно впливали на його матеріальне становище.

На обґрунтування погіршення матеріального стану позивача, суду надано довідки про нараховані суми заробітної плати та сплачених аліментів за 2025 рік і два місяці 2026 року, проте, доводів того, що матеріальний стан погіршився, у порівнянні з попередніми періодами суду не надано. Посилання сторони позивача на те, що на даний час він не отримує додаткової винагороди за військову службу – жодним доказом не підтверджені.

Також, вивченням судом наданих довідок встановлено, що сума стягнутих аліментів з платника на двох дітей не перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір відрахувань.

Посилання позивача на необхідність утримання батька, який має хронічні захворювання, суд оцінює критично, оскільки доказів скрутного матеріального становища особи доказів не надано, як і не надано доказів регулярних витрат на батька, які покладають додатковий матеріальний тягар на позивача, крім цього, такі обставини самі по собі не можуть бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів стягнутих судовим рішенням, на малолітню дитину, оскільки обов`язок батьків щодо належного утримання дитини є рівним та пріоритетним.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть, а також те, що розмір стягуваних аліментів за судовим рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому суд вважає, що достатніх та законних підстав для зміни розміру стягнення аліментів немає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено наявності істотного погіршення стану здоров`я позивача чи інших життєвих обставин, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України, які б об`єктивно унеможливлювали виконання ним обов`язку зі сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Надані позивачем аргументи не підтверджені належними та допустимими доказами і не свідчать про погіршення його матеріального стану чи інші підстави, що виправдовували б зміну розміру аліментів. Водночас, визначений розмір аліментів є обґрунтованим, не перевищує меж, установлених законом, та забезпечує належний рівень утримання дітей.

Враховуючи принцип пріоритетності прав та інтересів дітей, зменшення розміру аліментів у цій справі не відповідатиме їх потребам і не сприятиме їх повноцінному розвитку.

Таким чином підстав для задоволення позову суд не вбачає, а тому у задоволенні позовних ОСОБА_6 , слід відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , зареєстрованої як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про зменшення розміру аліментів, відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст складено 28.05.2026

Суддя