Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №466/2681/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2681/26

Провадження № 3/466/1229/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Білінська Г.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №214563 від 25.03.2026 р., ОСОБА_1 , будучи протягом року підданий адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, у період з 01.02.2026 року по 22.03.2026 року приблизно о 19 год., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: шарпав за руки, кричав на повишених тонах, принижував, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.173-2 КУпАП.

На розгляді матеріалів в суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненому заперечив з підстав, викладених в додаткових поясненнях, поданих на адресу суду його представником- адвокатом Акімовою О.О.

Заслухавши ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суддя прийшов до наступного.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 має місце триваючий конфлікт, який торкається дітей, їх навчання та виховання, який виник між ними на грунті неприязних відносин, а тому заяву та письмові пояснення ОСОБА_4 , на підставі яких було складено протокол, з огляду на упереджені відносини, які між ними виникли, не можна вважати беззаперечними доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано диск, з відеозаписами, з якого неможливо достеменно встановити факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 щодо своїх неповнолітніх дітей, лише вбачається розмова з дітьми щодо готування уроків, а не скарги дітей на тиск батька, відтак вказаний диск не може бути доказом вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Інших доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.

Суддя зазначає, що самі по собі, конфліктні стосунки та вживання нецензурної лексики, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, зазначені дії становлять собою об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.

У справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99) суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В матеріалах справи відсутні докази, які б передбачали такий рівень доказування, що не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

В розумінні ст.280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи винна особа у вчиненні адміністративного правопорушення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Про закриття провадження в адміністративній справі суд виносить постанову (п.3 ч.1 ст.284 КУпАП).

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП провадженням закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя Г. Б. Білінська