Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №466/11601/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11601/25

Провадження № 2/466/1102/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря судового засідання Ханас С.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про повернення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить зобов`язати відповідача - ФОП ОСОБА_2 прийняти від ОСОБА_1 товар - слайсер Smart 275, як товар неналежної якості, та стягнути з відповідача сплачені кошти у сумі 18700 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 14 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обгрунтування вимог покликається на те, що він замовив у ФОП ОСОБА_2 і оплатив слайсер, сервісний номер Smart 275 за 18700 грн., тобто фактично уклав договір купівлі-продажу на відстані, що підтверджується платіжною інструкцією Р24А4949255050D8353 від 09.10.2025 р.

Після здійсненої покупки позивачем було виявлено, що придбаний товар не належної якості - не функціонував. Товар у використанні не був, його товарний вигляд та споживчі властивості збережені.

Відразу зв`язався із відповідачем, повідомив, що слайсер не працює, повернув його поштою відповідачу. Однак, до моменту звернення позивача до суду кошти за товар йому не повернуті, тому вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав як споживача.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримав та дав пояснення, аналогічні змісту позову.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи судом.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить переконання про розгляд справи за наявними доказами та про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК Україн доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця - фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови договору, що обмежують права покупця - фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно змісту ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона \продавець\ передає або зобов`язується передати майно \товар\ у власність другій стороні \покупцеві\, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно \товар\ і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 678 ЦК регламентує правові наслідки передання товару неналежної якості, зокрема, право покупця на відмову від договору і вимагання повернення сплаченої суми за товар .

Закон України «Про захист прав споживачів» визначає права та обов`язки споживачів. Із змісту вказаного Закону вбачається, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Закон гарантує права споживача як у разі придбання ним продукції неналежної якості, так і у випадку придбання ним товару належної якості.

Згідно правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2019 року у справі № 235/1462/17, відповідно до частин п`ятої-дев`ятої статті 12 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою. Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв`язку з поверненням продукції. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості. Якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача. У разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції. Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані. Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права споживача на розірвання договору. У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору. Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей. Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Із наданої переписки між позивачем та відповідачем вбачається, що між позивачем та відповідачем досягнута згода про придбання позивачем товару - слайсера, серійний номер Smart 275, у відповідача ФОП ОСОБА_2 .

Положеннями ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим ЗКУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими розрахунковими документами.

Наданою позивачем платіжною інструкцією № Р24А4949255050D8353 від 09.10.2025 р. підтверджена проведена позивачем на рахунок відповідача оплата вказаного слайсера на суму 18700 грн.

Як ствердив у судовому засіданні позивач, оплату здійснив його знайомий ОСОБА_3 , за кошти позивача, що не спростовано ні особою, яка здійснила оплату, ні відповідачем.

Наданими позивачем скріншотами із переписки через його мобільний телефон вбачається, що відповідач ФОП ОСОБА_2 підтвердив отримання оплати товару.

Відтак, між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу, за яким відповідач продав товар, а позивач придбав товар і оплатив його вартість.

Із тієї ж переписки між сторонами видно, що після перевірки товару, позивач виявив його неякісність, про що відразу повідомив відповідача і товар повернув.

Цю обставину - щодо отримання повернутого товару підтвердив відповідач у переписці. Однак, подальша переписка, скріншот якої надав позивач, підтверджує те, що позивач вимагав повернути кошти за неякісний товар, а відповідач зволікав із цим, посилаючись на можливість цей товар відремонтувати.

Суд вважає, що позивач, отримавши неякісний товар, скористався своїм законним правом повернути придбаний товар та отримати сплачені кошти.

За вказаних обставин, право споживача на повернення коштів сплачених за товар закріплено у статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», тому заявлена сума позову 18700 грн підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, позивач просить зобов`язати відповідача прийняти від нього товар неналежної якості. Однак, у судовому засіданні встановлено, що товар позивачем вже повернуто, а відтак така вимога не підлягає до задоволення.

Окрім цього, позивач просить стягнути в його користь заподіяну моральну шкоду, яку оцінює у 5000 грн.

При цьому позивачем не надано суду доказів, що зазначені обставини призвели до суттєвих змін у його життєдіяльності, тому враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо витрат на правову допомогу можуть бути стягнуті в порядку ухвалення додаткового рішення за відповідною заявою позивача з підтвердженням таких витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,12,81,82,263,265 ЦПК України, ст.ст.247, 655, 678 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь держави 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя Г. Б. Білінська