Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №523/9305/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/9305/26

Номер провадження 3/523/2084/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від УПП НПУ ДПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 поліцейським Ковтун К.А. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 315723, згідно якого ОСОБА_1 , як батько неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував батьківськи обов`язки щодо виховання свого сина, не забезпечив належний контроль його поведінки, внаслідок чого 21.04.2026 року о 10 год 20 хв останній приніс до приміщення навчального закладу ліцею № 13 ОМР заборонені та небезпечні предмет, а саме: 2 газових балончика, ножі та енергетичний напій.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце, дату та час судового засідання сповіщався шляхом направлення смс повідомлення на мобільний номер телефону який зазначений у протоколі. Матеріали справи містять довідку про отримання абонентом вказано повідомлення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши надані суду матеріали: протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 315723 від 22.04.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , надані під час складання протоколу, суд приходить до наступного висновку.

Так із письмових пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що йому не було відомо про те, що його син взяв вказані речі та приніс їх до ліцею. Дозволу на вказані дії він як батько не давав. Засудив дії сина та зобов`язався провести бесіду.

Згідно положеннями ч.3 ст.184 КУпАП вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно з вимогами діючого адміністративного законодавства, а саме ч.3 ст. 184 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Об`єктивна сторона ст.184 КУпАПполягає в умисному вчиненні дій особою, направлених на невиконання своєї батьківських обов`язків. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 не вбачається умисних дій щодо невиконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина. Того, що він умисно не контролювала його дії, тощо, що дало би підстави вважати, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням передбаченимч.1 ст. 184 КУпАП.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, ураховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь, а матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів того чи взагалі було вчинене це правопорушення, суд доходить висновку що є недоведеним склад адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст.184 КУпАП, а тому провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з підстав п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись статтями 247,284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя К.О. Далеко