Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №522/9585/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17834/25

Провадження № 2-а/522/428/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого-судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

за участю перекладача Нікішова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі адміністративну праву за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, по якому просить затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 27.11.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

.Ухвалою суду від 29.05.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач приймав участь у судовому засіданні в режимі відеокоференції, визнав позовні вимоги.

Представник відповідача – адвокат Дубровська Г.В. також визнала позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

27.05.2026 співробітниками ГВКР УСБУ в Одеській області було виявлено особу, який назвався громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33.

В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України 20.12.2020 по за пунктом пропуску в Чернігівській області без паспортного документа.

27.05.2026 о 17 год. 25 хв. громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії МОД № 000378 відповідно до ч. 2 ст. 263 КУпАП з метою встановлення особи та/або з`ясування обставин правопорушення.

Дозволений строк перебування на території України у громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчився, відповідач перебуває на території України - незаконно, проживає на території України без документів на право проживання (перебування).

ГУ ДМС в Одеській області встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має.

Приписами статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закону № 3773-VI) передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Правила перебування іноземних громадян на території України визначаються наказом МВС України від 20.07.2015 № 884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду» (далі - Наказ № 884).

Відповідно до пункту 1 Наказу МВС України від 20.07.2015 № 884 передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні. Він не може бути працевлаштований, та мати законного, постійного джерела доходів згідно чинного законодавства, не зможе забезпечувати власні потреби, через що, з метою отримання грошових коштів, може вчиняти злочини проти власності, чим завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян.

27.05.2026 за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання (перебування) в Україні, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД № 012981 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 27.05.2026 серії ПН МОД № 013073 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 29.05.2026 добровільно адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн, не сплачено, що підтверджується відсутністю банківської квитанції банку платника як в додатках до адміністративного позову Позивача, так і в особовій справі останнього.

В силу ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Враховуючи те, що у Відповідача відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України в силу вимоги ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення до нього не застосовувалося.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

08.05.2026 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення

№ 5101100100000793 про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1)затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2)затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3)взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4)зобов`язання внести заставу.

Підставами вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду є:

-відсутність законних підстав для перебування іноземця на території України,

-відсутність документів, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України;

-відсутність фінансового забезпечення для перебування на території України та виїзду за її межі.

Підставами вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду є:

1.Відомості про перебування на території України на законних підставах у Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

2.Громадянин рф ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України 20.12.2020. З моменту потрапляння на територію України не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища.

3.27.05.2026 був виявлений співробітниками ГУ ДМС в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме – проживання на території України без документів на право проживання в Україні.

Крім того, Відповідач довгий час проживав на території України незаконно та не вживав жодних заходів для легалізації свого становища.

ГУ ДМС в Одеській області вважає за необхідне зазначити про наявність факту порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування його на території України, відсутність документів, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України, а також небажання залишати територію України.

Складений відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , протокол про адміністративне правопорушення від 27.05.2026 серії ПН МОД № 013073 містить пояснення останнього, які за своїм змістом є підтвердженням вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину.

Інформація щодо оскарження громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення ГУ ДМС в Одеській області від 08.05.2026 № 5101100100000793 про примусове видворення за межі території України в матеріалах справи відсутня.

Правом звернутися в установленому законом порядку із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту Відповідач не скористався.

Докази про те, що в країні походження Відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», Постанови № 1 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009, ГУ ДМС в Одеській області розглянуло всю належну інформацію, яка була доступна та переконані, що виконання рішення про примусове видворення не буде означати для іноземця чи особи без громадянства реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському чи принизливому поводженню з боку влади країни, куди він видворяється.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має жодної з обставин, на підставі яких, відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» він не може бути примусово видворений за межі території України.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Беручи до уваги той факт, що Відповідач після перетину державного кордону України, в подальшому проживав на території України нелегально, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУаАП, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач ухилитиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, існує ризик його втечі, а так само у нього відсутній документ, що дає право на виїзд з України.

При цьому Верховний Суд в постанові від 29 травня 2023 року по справі № 522/5683/22 зазначив, що з огляду на те, що на території України з 24.02.2022 триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

Відповідно до пункту 1 Наказу МВС України від 20.07.2015 № 884 передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», Постанови № 1 Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 25.06.2009, ГУ ДМС в Одеській області розглянуло всю належну інформацію, яка була доступна та переконані, що виконання рішення про примусове видворення не буде означати для іноземця чи особи без громадянства реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському чи принизливому поводженню з боку влади країни, куди він видворяється.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 не має жодної з обставин, на підставі яких, відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» він не може бути примусово видворенний за межі території України.

За правилами частини 7 статті 5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України (далі Закон № 3773-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VIвстановлює, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 30 Закону № 3773-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону № 3773- VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

На підставі частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (ч. 11ст. 289 КАС України).

Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що за наявності певних обставин, як це передбачає ч. 1.ст. 289 КАС України, до іноземця може бути застосовано такі заходи, як зокрема затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (пункт 1 частини 1 вказаної статті).

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 585/2811/19 зазначено, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.

П. "f" ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожному на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд також керується позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 522/15129/19, адміністративне провадження № К/9901/28409/19, відповідно до якої: «відповідач, перебуваючи на території України протягом значного періоду часу, не скористався можливістю легалізувати своє перебування. Так, судами попередніх інстанцій не встановлено і матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем подавалися відповідні заяви до органів Державної міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання або дозволу на імміграцію в Україну, або вчинялися інші дії з метою легалізації свого перебування.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Доводи відповідача та його представника не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 26, ч. 4 ст. 30, ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 211, 241-246,247, 268-272, 289, 371, 372 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити.

Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 27.11.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Допустити негайне виконання рішення суду, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Суддя Р. Д. Абухін

29.05.26